Про смерть Героя України повідомив літературознавець, політичний і громадський діяч Микола Жулинський. Іван Дзюба мав проблеми зі здоров'ям, що й стало причиною смерті, передає 24 канал.
До теми Помер Герой України, дисидент Іван Дзюба
Іван Дзюба був інтелектуальним провідником та речником українського шістдесятництва. Поетеса Ліна Костенко казала про нього, що це людина, яка завжди мала мужність говорити правду.
Що відомо про видатного українця Івана Дзюбу
Поет-шістдесятник народився 26 липня 1931 року в селі Миколаївка Волноваського району на Донеччині. Дитинство Івана Дзюби припало на період Голодомору. Саме тому в 1932 році родина поета рятувалась від голоду й переїхала з рідного села.
У Докучаєвську Іван Дзюба закінчив школу, а до 17 років розмовляв російською. Також за освітою він був російським філологом. Почав друкуватися у 1959 році.
Поет в ті нелегкі часи репресій активно відстоював українську мову та виступав за українську ідеологію. Саме тому його відсторонили від друку, від участі у літературному і громадському житті на багато років.
Дзюбу переслідувала радянська влада
Одним з приводів став несанкціонований вечір у Першотравневому парку Києва 31 липня 1963 року. Його присвятили 150-річчю з дня смерті Лесі Українки. У зібранні в парку взяли участь Іван Дзюба, Михайлина Коцюбинська, Іван Драч, Микола Вінграновський та інші.
У вересні 1965 року на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна" в Києві разом з Василем Стусом та В'ячеславом Чорноволом Іван Дзюба вийшов на сцену з першим у СРСР публічним протестом проти політики влади. Вони оприлюднили інформацію про таємні арешти української творчої інтелігенції.
Ця подія увійшла до історії також як перша в СРСР публічна акція проти політики влади. У режисера фільму Сергія Параджанова почались інтенсивніші утиски від влади. Адже саме Параджанов вийшов на сцену і розповідав про перешкоди у зйомках фільму. Це надавало прем'єрі незвичності. На сцену з букетом піднявся Дзюба.
У нас велике свято, але й велике горе. В Україні почалися арешти творчої молоді,
– заявив він сміливо.
У залі залунала сирена, коли Іван Дзюба почав називати прізвища ув'язнених, а директор кінотеатру буквально стягував його зі сцени.
Поет пригадував далі момент, як у тумані. Він лише почув, що Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл закликали всіх, хто протестує проти політичних репресій, піднятися зі своїх місць. Та піднялось, на жаль, небагато.
У 1970-х роках його переслідували за погляди в окремих публікаціях.
Арешт та подальше життя дисидента
У 1973 році Київський обласний суд засудив його до 5 років ув'язнення і 5 років заслання за "антирадянську" працю "Інтернаціоналізм чи русифікація?". У ній мовилося про загрозливі проблеми національних відносин у соціалістичному суспільстві. Спеціальна комісія компартії назвала цей твір "пасквілем на радянську дійсність, на національну політику КПРС і практику комуністичного будівництва в СРСР".
Іван Дзюба відбував покарання за свої погляди / Фото СБУ
Згодом звернувся до Президії Верховної Ради УРСР з проханням про помилування. Опісля його не оголосили так званим "тунеядцем" завдяки авіаконструктору Олегу Антонову. Той допоміг йому знайти роботу коректора у багатотиражці на Київському авіазаводі.
Восени 1989 року став одним з співзасновників Народного Руху України. У листопаді 1992 року став другим міністром культури вільної України. Один з учасників ініціативної групи “Першого грудня”.
Поет до останніх днів жив активним соціальним життям / Фото зі сторінки Святослава Вакарчука у фейсбуці
Іван Дзюба – автор десятків публікацій, книг, зокрема про Тараса Шевченка, досліджень про культуру і політику. Серед останніх робіт – книга"Чорний романтик: Сергій Жадан".
Що Іван Дзюба говорив про Україну та українців
Поет багато говорив про Україну, її долю та загалом свої погляди на цей світ. Одні з його цитат:
- "Я не був антисовєтчиком і антикомуністом, як усі зараз себе називають, і навіть ті, хто в кущах сидів. Я був ідеалістом і вірив, що можна змінити цей порядок".
Національна справа – це справа всього народу і справа кожного громадянина, це корінний інтерес усього народу і громадянства, совість кожного з нас. Вона не відсуває всіх інших справ, інтересів та ідеалів, але нерозривно з ними зв'язана. Ніхто не має права мовчати, коли бачить щось неподобне, так само як ніхто не має права затуляти вуха від тривожних голосів,
– казав Дзюба.
- "Чи існує сьогодні на Україні україноненависництво? Багатьох це питання здивує. Але не всіх. Я певен, що знайдеться чимало українців і навіть неукраїнців, які не лише ствердять, що існує, але й наведуть факти з власного досвіду".
- Рідна мова – це найособистіша і найглибша сфера обстоювання свого "я", коли воно є, своєї особистої і національної гідності.
Спогади та реакція українців на смерть дисидента
Пише на сторінці у фейсбуці про Івана Дзюбу громадський діяч Олександр Доній. Він згадує нелегку долю поета.
Ви малу важку і непересічну долю, мали загострене відчуття справедливості, мали талант, мали здатність свій талант обробляти завдяки працездатності, Ви боролися за українську мову і культуру, і мали щастя вже у незалежній Україні втілювати свої ідеї. Ви безперечно вписали своє ім'я в історію України,
– сказав Доній.
Уповноважений із захисту української мови Тарас Кремінь підкреслює, що Іван Дзюба любив і відстоював українську мову. Наводить його цитати про це. Зокрема:
"Якби якийсь народ відмовився від своєї мови, це означало б, що він відмовляється від самого себе. Ясно, що такого бути не може", – казав Дзюба.
З'явилась реакція й українського співака Святослава Вакарчука. Він підкреслив символізм того, що Іван Дзюба пішов у час таких важких випробувань для України. Адже дисидент боровся за неї і залишив нам її незалежною.
Пригадав Кремінь і те, що Дзюба розповідав, як прийшов до того, щоб розмовляти українською. Він стверджував, що все сталось через відчуття справедливості.
Письменник Андрій Любка називає Івана Дзюбу "одним із тих атлантів, завдяки якому Україна в часи совєтської окупації не розчинилася в російському болоті, а в часи незалежності нарощувала інтелектуальну міць".