1 січня у твітері та у телеграм-каналі Верховної Ради опублікували фотографію головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного під портретом провідника УПА. Допис супроводжували цитати Бандери.

До теми Ідеолог українського націоналізму, вбитий за наказом Хрущова: 114 років з народження Бандери

У Польщі назвали Бандеру ідеологом "злочинних часів"

Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький сказав, що до будь-якої героїзації чи навіть згадки про Бандеру Польща ставиться "вкрай критично, дуже-дуже негативно". Прем'єр назвав провідника ОУН "ідеологом злочинних часів, часів війни", коли відбулись "страшні українські злочини". Він заявив, що неодмінно поговорить про це з прем'єр-міністром України Денисом Шмигалем.

Згодом заступник міністра закордонних справ Польщі Аркадіуш Муларчик сказав, що допис з твітера Верховної Ради зник після розмови прем'єрів обох країн.

Це знак того, що українці дослухалися до нашого голосу. Хочу дати зрозуміти, що з боку польської держави неприйнятне вшанування Степана Бандери, ідеолога українських націоналістів, який убив десятки тисяч поляків на Волині,
– сказав він.

Муларчик заявив, що українці мають усвідомлювати, що те, що зараз роблять польський уряд та поляки, має значно більше значення для незалежної й суверенної України. При цьому він додав, що поляки "попереду ще мають роботу", оскільки, на його думку, багато українців не знають про події на Волині.

Я переконаний, що настане час, коли це питання буде прояснено у відносинах між нашими країнами,
– сказав Муларчик.

Чи винен Бандера у Волинській трагедії: чорна сторінка в історії, яка ніяк не знайде прояснення

  • Степан Бандера боровся за Україну проти трьох режимів: СРСР, Німеччини та Польщі. Він виступав проти тоталітаризму, імперіалізму, расизму та комунізму й заявляв, що український націоналістичний рух не має нічого спільного з нацизмом, фашизмом або націонал-соціалізмом.
  • Постать Степана Бандери неодноразово була приводом для дискусій у польсько-українських відносинах. Поляки вважають його причетним до Волинської трагедії 1943 року. У Варшаві ці трагічні події називають геноцидом польського населення, а також пропаганди недружнього ставлення до Польщі. При цьому українські історики не погоджуються зі звинуваченнями поляків й цифри щодо жертв відрізняються. Для праць польських істориків характерна тенденція перебільшувати польські жертви у взаємних етнічних чистках та применшувати українські.
  • Також у традиційній польській історіографії Волинська трагедія тенденційно сприймається окремо від інших історичних подій, як етнічна чистка виключно польського населення. Натомість в українській версії – як жорстока "дія у відповідь" на звірства поляків щодо українських цивільних. Політика Речі Посполитої, до якої входила частина України, у міжвоєнний період була дискримінаційною. Зокрема "пацифікація" українців супроводжувалась масовими арештами, побиттям та вбивствами людей, закриттям і руйнуванням українських установ.
  • Попри всі передумови, Волинська трагедія, безумовно, чорна сторінка української історії. Спершу очільник Волинського крайового проводу ОУН-Б Дмитро Клячківський прийняв рішення про вигнання з Волині поляків, котрі служили на німецьку адміністрацію. Проте через кілька місяців окремі загони почали нищити польські поселення, масово вбиваючи цивільних, зокрема жінок, дітей та літніх.
  • Проте є певний момент. Варшава впевнено звинувачує у цьому Степана Бандеру. Проте немає доказів того, що він віддавав такий наказ – під час цих подій Бандера вже кілька років перебував у німецькій в'язниці. Деякі документи кажуть, що ці загони могли діяти самостійно, адже досі є лише теорії щодо того, хто міг організувати Волинську трагедію.