Фіаско російської пропаганди

По слідах трагедії у Бучі російська пропаганда жене хвилю з дуже різних і часто суперечливих версій. Робить це у безнадійній ситуації, бо всім у принципі все ясно – головний аргумент про те, що це, мовляв, зробили самі українці після виходу росіян, розбивається супутниковими знімками від 11 березня, де вулиці вже завалені трупами. Все є у ЗМІ, все гуглиться.

Подих Смерті Про що зараз говорять російські окупанти

Єдина мета, яку можна переслідувати нинішні дії, – заговорити. Забалакати трагедію. Щоб усі обговорювали не те, що сталося, а те, чому і як треба доводити, хто це зробив. Спростовувати і сперечатися не про суть, а про те, хто "сам дурень".

Все це і є ознакою того самого нерозуміння навколишнього світу та реальності.

Втратили береги

Тут корисно згадати, як любить пропаганда засувати тему "а ось в Іраку, а ось у Лівії, а ось у Сирії", нав'язуючи думку, мовляв, Захід застосовує силу там і там, і нам, отже, можна.

Але проблема сьогодні навіть не в тому, що ситуації в Лівії чи Сирії неможливо порівнювати з Україною з цілої низки об'єктивних параметрів.

Проблема в тому, що пропаганда в цьому випадку, схоже, транслює справжній світогляд російського керівництва, який щиро вважає, що постачання зброї лівійським повстанцям у боротьбі племен у цій країні та пряме збройне вторгнення до європейської держави – це одне й те саме.

Проблема, тобто в тому, що вони не розуміють, що вони роблять і де.

Безумовно, всі люди від народження рівні у своїх правах принаймні теоретично. Але практично певні конгломерації, території і навіть держави не те щоб не рівні – просто у них різні історичні ситуації, географія та становище.

Відповідальності не уникнути

У Росії, схоже, не розуміють, що у світі існує, і існує дуже давно абсолютний консенсус про те, що велика війна в Європі має бути виключена навіть як ймовірність. Це, на жаль, сумний досвід двох світових воєн, які обидві починалися у Європі.

За всієї рівності прав людини, зіткнення племен в африканській пустелі і великі військові конфлікти в густонаселеній Європі, з найскладнішим клубком переплетення інтересів, фінансів, наук і технологій, різних культур – це далеко не одне й те саме і в усьому світі це добре розуміють.

Саме тому війна в Європі, та ще й методами та засобами із середини XX століття, підтвердженими численними відео, фото свідченнями, знімками із супутників – це не те, що світ залишить просто так, що можна заговорити інформаційним шумом чи "спихнути" на іншого.

Шлях у небуття

Європа та світ доклали колосальних зусиль і ресурсів на те, щоб цей консенсус встановився.

Як і що буде, ми ще побачимо. Але сьогодні динаміка розвитку подій видається вже необоротною. Розв'язати велику війну на європейському просторі і вести її методами епохи, від якої Захід та й увесь цивілізований світ усіма силами та ресурсами "колективно" йшли – це прямий шлях не в ізоляцію. У небуття.

Геноцид української нації: у Раді зареєстрували постанову про злочини Росії – дивіться відео: