Разом з Прилипком розстріляли також Руслана Карпенка та Івана Зорю. Вони привезли для людей гуманітарну допомогу.

До теми Прокуратура почала розслідування вбивства півторарічного хлопчика, який загинув у Маріуполі

"Ніхто його не змушував іти під кулі окупантів. Міг як і сотні інших пересидіти в погребі. І хто б дорікнув!? Але на нього чекали, на нього сподівалися, в нього вірили. І він зробив свій вибір", – написали у селищній раді.

Похорону не буде

У Гостомельській селищній раді сказали, що голова помер за громаду та Гостомель. Вони наголосили, що Прилипко є героєм.

Вічна пам'ять і наша вдячність. З огляду на ситуацію, неможливо запросити на поховання, просто згадайте і помоліться,
– зазначили у сільраді.

Оперативна інформація рятує життя. Читайте наш телеграм, там ми зараз найшвидші. Цілодобово!

Текст публікації Гостомельської селищної ради у фейсбук

Голова Гостомельської громади Юрій Ілліч Прилипко загинув, роздаючи хліб голодним і ліки хворим, втішаючи згорьованих і розраджуючи зневірених. За це його разом з побратимами Русланом Карпенком і Іваном Зорею застрелили окупанти.

Помер, як жив. Кожен з нас не раз чув ці слова і здебільшого сприймав їх як чергову малозначущу ритуальну фразу. А даремно. Смерть оголює людську суть перед судом Всевишнього. Стирає все напускне, придумане, малозначуще, залишаючи найцінніше. Якщо, звичайно, воно є. У Прилипка було.

Ніхто його не змушував іти під кулі окупантів. Міг як і сотні інших пересидіти в погребі. І хто б дорікнув!? Але на нього чекали, на нього сподівалися, в нього вірили. І він зробив свій вибір. Помер за громаду, помер за Гостомель, помер як герой. Вічна пам'ять і наша вдячність. З огляду на ситуацію, неможливо запросити на поховання, просто згадайте і помоліться.