Там все прекрасне. У тому сенсі, що не залишає росіянам перспектив і заганяє в нездоланні протиріччя між державним патерналізмом в усіх сферах та необхідністю розвитку особистості, як основної передумови підвищення якості та рівня виробництва та трансформації суспільних відносин.
Серед іншого, громадянське суспільство фрагментарно згадується лише як молодший партнер (помічник) влади у реалізації "всього того, що вона краще знає, як потрібно робити". Ну, ну.
Але є і очевидні повчальні моменти. До дискусії на мовні теми і про роль російської мови.
Ось один з пасажів: "79. Угрозами национальной безопасности в области культуры являются размывание традиционных российских духовно-нравственных ценностей, .... а также снижение роли русского языка в мире..."
І ось "81. Особое значение для укрепления национальной безопасности в области культуры имеет проведение государственной политики по реализации функции русского языка как ...... основы развития интеграционных процессов на постсоветском пространстве и средства удовлетворения языковых и культурных потребностей соотечественников за рубежом. Россия реализует программы поддержки изучения русского языка и культуры в государствах — участниках Содружества Независимых Государств для ускорения процессов евразийской интеграции."
Отже, знову і знову — на доктринальному рівні російська мова за кордонами Росії є політичним інструментом поневолення [развитие интеграционных процессов], виправданням брутальної манери втручання у внутрішні справи сусідніх держав [удовлетворения языковых и культурных потребностей соотечественников за рубежом] та нав'язування російського способу життя.
Читайте також: Провокації — візитка Росії