На мою думку, найбільш позитивне досягнення 2017 року – це отримання безвізового режиму з ЄС. Нарешті сталося щось, що без сумніву можна назвати проривом. І хоча деякі скептики казали, що в українців зовсім не має грошей на подорожі до Європейського союзу, практика показує, що це не зовсім так.
Авіакомпанії пропонують дедалі більше нових рейсів і маршрутів. Сподіваюсь, що наступного року, зростатиме ринок лоу-костів, тобто дешевих перевезень. Ми тільки починаємо відчувати переваги безбар’єрних поїздок. І колись з іронічною посмішкою будемо згадувати черги до консульств.
Читайте также: Заходу набридли брудні ігри української влади
Але при цьому, не можу не відмітити, що українська влада, яка доклала величезних зусиль для того, щоб отримати безвіз з ЄС, цього року сама ж поставила його під загрозу.
Команда президента Петра Порошенка з допомогою парламенту хотіла взяти під контроль Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і отримати можливість простою більшістю голосів у Раді звільняти керівника.
Лише гостра реакція Заходу, заяви послів і МВФ зупинили наших креативних законодавців.
Захід дав чітко зрозуміти українській владі, що безвізовий режим – це не тільки біометричний паспорт, це і зобов’язання, яких не можна порушувати. ЄС ще більш детально прописав умови для збереження Україною безвізу.
Дуже хочу, щоб у 2018-му році влада більше не грала на нервах у наших західних партнерів і не ставила під ризик найбільше досягнення після Майдану. Та боюсь, що нових протистоянь не уникнути. Адже наші можновладці хочуть і з Заходом дружити, і корупцію зберегти.
Ще один важливий підсумок року, що минає. Після довгих дебатів, затягувань і взагалі відкидання самої ідеї, президент нарешті визнав, що Україні потрібен Антикорупційний суд.
Петро Порошенко в кінці грудня вніс законопроект до парламенту. Документ, одразу після публікації, розкритикували експерти. Це точно стане головною темою першого місяця року. А сам суд запрацює, думаю, не раніше 2019-го.
Читайте также: Велике дослідження: кому з депутатів українці вірять найменше і чому
У своїх блогах, я часто критикую парламент, та є речі, за які його треба і похвалити. Освіта, медицина, пенсії – ці сфери намагалися врегулювати законодавці і дати поштовх реформам.
Треба також відзначити роботу Нафтогазу, який воював у стокгольмських судах з російським Газпромом і добився позитивного рішення для країни.
Найскандальніша тема 2017-го року – казус Саакашвілі.
Через особисту неприязнь президента до нього, Саакашвілі позбавили українського громадянства. Це його не зупинило.
Він і кордон проривав, і від СБУ втік, і на Жовтневий наступав. Також Саакашвілі вдалося мобілізувати і вивести людей на марші за імпічмент. Та, своїми, часом радикальними діями, він відштовхнув від себе колишніх політичних соратників і багатьох виборців. Чи залишиться Михайло Саакашвілі в Україні в 2018-му році? Побачимо.
Поки влада боролася з Саакашвілі, Юлія Тимошенко закріплювала свої позиції. У рейтингу політичних брехунів вона вже №1. А, якщо казати серйозно, то Тимошенко – найпотужніший конкурент для президента на майбутніх виборах.
Хоча, несподівано, 3-тю сходинку у соцопитуваннях посів Святослав Вакарчук.
Це показує величезний запит суспільства на нові обличчя. Навіть, якщо Вакарчук і не збирається йти у президенти.
Головним ньюзмейкером, наприкінці року, став генеральний прокурор Юрій Луценко. То він викриває таємних агентів НАБУ, то знаходить спонсорів Саакашвілі, то з Коломойським випадково зустрічається в Амстердамі.
До речі, у грудні, ГПУ викликала мене на допит до Головного слідчого управління, теж по справі НАБУ. Передбачаю, що наступного року, у генпрокурора буде ще більше дивних рішень. В судах позитивних новин, на жаль, було мало. Вони затягують справи антикорупційного бюро і відпускають на волю організатора "тітушок" Юрія Крисіна. Це не справедливе правосуддя.
Звісно, не можу не згадати, і про ситуацію на Сході. І тут найголовніші новини, ми теж почули наприкінці року. Америка дозволила постачання летальної зброї в Україну, а полонені нарешті повернулись додому.
Читайте также: Чому СБУ ігнорує російське громадянство українських політиків
Підсумовуючи. Це був емоційно виснажливий рік. Боротьби усіх з усіма, інформаційних атак, але і прийняття важливих рішень, що у майбутньому змінять країну. Я бажаю глядачам терпіння і витримки. У 2018-му теж легко не буде.
Мій же особистий підсумок року – поява цього блогу на 24 Каналі. І хоча він називається "Політична кухня", нехай у Новому році у житті кожного з нас, щоденно буде не лише політика, але і друзі, родина, подорожі і здійснені мрії.