Ми багато разів перемагали ворога на полі битви, здобуваючи там свою свободу, але потім пересварювались між собою і здавались фактично без бою тим самим ворогам, яких перемагали у битвах ще вчора.

Читайте також: Ми вже осатаніли і втратили голову від своїх постійних протестних та революційних тем

Війну і загалом право на свою власну суверенну державу ми значно частіше програвали не в вирішальних битвах, не на полі бою, а у власних суперечках, чварах, власній продажності та любові до наживи. У нездатності домовитись між собою та поділити цю наживу, владу і державність, здобуту у черговій війні.

Поки не змінюється ситуація і сьогодні. Головною бідою і загрозою для нас є навіть не наші вороги, а те, що ми ніколи не можемо домовитися між собою. А те, що ми не можемо монолітно згуртуватися навіть заради протидії явному ворогу.

Наші проблеми не в тому, що ми фізично не маємо сил і можливостей для того, щоб вигнати з України Московський патріархат. Реальних сил і можливостей для того сьогодні було б цілком достатньо. Значно складніше, ніж вигнати Московський патріархат фізично, знову не продатися йому.

Просто не взяти у московських грошей у вирішальний момент, яких у них вистачає. А також не почати звинувачувати один одного в тому, посилаючись на безпідставні чутки, і не пересваритися за доброю українською традицією у вирішальний момент.

Наше первинне болюче українське питання сьогодні не у Московському патріархаті, а створення Єдиної Української Церкви.

У разі об'єднання українських церков церква російська безповоротно і назавжди втратить тут ініціативу. Більше в неї просто не буде в нашій державі шансів. І після того її діяльність, її вплив на нашу державу і наше суспільство невпинно піде тільки на спад.

Але об'єднатись навіть перед обличчям, перед загрозою спільного небезпечного ворога, хоча б на час вирішальної боротьби з ним заради свого власного виживання та подальшого існування поки ще не може ані українська церква, ані українське суспільство.

Читайте також: Час у війні працює тільки на тих, хто хоче воювати – і це не українці