Кадиров за гроші та владу продав інтереси свого народу та забув про мрію щодо існування вільної Ічкерії, створивши власну армію, що тероризує місцеве населення. Втім, треба розуміти, що чеченський конфлікт не має нічого спільного із війною на Донбасі.

Читайте також: Володар овець: повернення Суркова як ознака знищення Донбасу

По-перше, чеченці реально хотіли звільнитися з-під російської окупації, а, по-друге, ніякого іноземного втручання у російсько-ічкерійський конфлікт не було. На Донбасі жителі ніколи не думали про відокремлення від України, доки їм про не розповіли про таку "можливість" пропагандисти РФ.

Крім того, дві військові кампанії Кремль фактично програв, бо знищувати міста та села, звісно, сил вистачало, але ж придушити цілий народ, що може роками вести партизанську війну, було фактично неможливо.

То ж, варіантів було не так і багато: відпустити народ Ічкерії та визнати його право на вільне життя, що створило б прецедент та призвело до швидкого бунту на Сибіру, Далекому Сході тощо.

Іншим варіантом було заявити про свою перемогу у війні, знайшовши зрадника серед чеченців, який очолить гордий, але пригнічений народ у республіці у складі РФ.

Така людина знайшлася швидко. Ахмат Кадиров, чоловік, що оголошував Джихад Росії, побратим Дудаєва та Масхадова. Після його смерті, за якою скоріш за все стоять ФСБшники, бо Кадирова-старшого ніяк не можна називати людиною, що не здатна зрадити росіян, його місце посів син Рамзан. Той самий, що вбив першого росіянина у 15 років.

Саме він побудував у Чечні нову вертикаль влади, із якою може примиритися Кремль: царь Кадиров не оголошує війну РФ за вихід з федерації, однак натомість отримує міліарди з російського бюджету. При цьому в нього є фактично власна армія, а деякі російські закони взагалі не діють у Чечні. Приблизно про такий сценарій й казав Путін, мовляв, ви Медведчукові гроші платитимете (кум Путіна – один з претендентів на місце ватажка умовного "автономного Донбасу"), а ми не будемо обстрілювати мирних та легалізуємо росіян із "паспортами" "ДНР" та "ЛНР" у якості представників тимчасової адміністрації.

Такий варіант взагалі не є сприйнятим, бо ж росіяни, по-перше, хочуть залишити за собою контроль над територіями, щоб тероризувати Україну. По-друге, вони залишать стільки російських військових, скільки зможуть, та обов'язково вбиватимуть людей, звинувачуючи у цьому Київ. Більше того, при подібному розкладі у них може бути на руках документ із підписом наших політиків про припинення проведення АТО, ООС та інших дій проти терористів.

Розмови про чеченський сценарій як такий ніде типу Мінська поки що не озвучували. Скоріш за все, про нього казатиме Сурков на зустрічі "нормандської четвірки". Чеченська модель фактично є варіантом федералізації України, про яку казали окупанти у 2014-му, тільки тоді вони хотіли забрати пів країни, а зараз – лише маленьку частину Донецької та Луганської областей.

Читайте також: Коли чекати посилення бойових дій на Сході та чим це обернеться для України

Втім, Україна взагалі схожа на Ічкерію тим, що зрадників у нас знайти можна дуже легко, але ж люди не зголосяться на владу якоїсь Тимошенко, що підпише мирний договір за умовами Росії. А от воювати ми можемо, тим паче, мова йде про визвольну боротьбу нашої нації.

І партизанська війна теж можлива, то ж наступ Росії чи заморожений конфлікт може мати дуже трагічні наслідки, однак виграти в нас окупанти ніяк не зможуть.