Написала статтю Наталія Музика, яка є керівницею ГО "Об'єднання дружин і матерів бійців учасників АТО". Я не знайомий із нею особисто, але впевнений, що цією статтею вона хотіла підняти важливу тему. Адже організація, якою вона керує, працює із матерями та дружинами ветеранів, загиблих героїв, чинних військових. Детальніше про це – у блозі "VETERANO блог" на 24 каналі.

К теме Мільйонні збитки: бізнесмен-ветеран АТО відверто розповів про втрати через карантин

Враховуючи їхню роботу, а також те, що держава в цьому питанні пасе задніх, я хочу не розкритикувати, а звернути увагу на декілька важливих моментів у її тексті, бо якщо в них не розібратися, можна спотворити саму суть озвученої теми.

Статистика насильства

"Кожна четверта жінка з родини воїна стикалась з криком, грубістю на її адресу, а у найгірших випадках з застосування до неї фізичної сили. Про це свідчать результати нещодавнього дослідження, проведеного спільно з міжнародною організацією Pact, за підтримки уряду Канади", – написали в статті.

Варто зазначити, що таке опитування справді було проведене, але у форматі телефонних дзвінків. Опитано було 200 жінок у Київській області.

На мою думку, така кількість не є репрезентативною. І не відображає масштабу проблеми, адже я не бачив загальної статистики щодо домашнього насильства з боку якихось інших соціальних груп.

Мета громадської організації правильна, консультувати й допомагати дружинам чи матерям. Але некоректне трактування інформації псує і без того хиткий образ ветерана. А хиткий він, насамперед, через колосальну кількість стереотипів.

Интересно Статус учасника бойових дій: як захисникам отримати те, що їм належить

"Кожен військовий повертається з передової з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). На його очах гинули друзі, його могли поранити або ранили, він звик жити "на взводі" й блискавично реагувати на навколишні подразники", – мовиться.

Саме про це я робив свій перший блог. Тема про посттравматичний стресовий розлад була, є і буде актуальною, бо вона складна й токсична, адже діагнозом ПТСР можна налякати будь-кого.

Як сприймають ветеранів через стереотипи

Коли кажуть, що у ветерана або ветеранки ПТСР, то для більшості це те саме, що назвати людину пропащою, божевільною чи психічно нездоровою. Плюс – бойовий досвід АТОвця – і маємо на виході монстра із гранатою в руках. Від такого навіть мені лячно.

По-перше, ПТСР – це діагноз, який можуть ставити лише кваліфіковані спеціалісти, а не голова ГО, при всій повазі.

По-друге, не всі, хто був на передовій, автоматично мають цей розлад. За підрахунками Всесвітньої організації охорони здоров'я ПТСР можуть мати 6 – 20% тих, хто брав участь в активних бойових діях.

Читайте также Порівнювати лише з собою: ветеран АТО розповів, як припинити бідкатися і рухатися вперед

Ну а американці взагалі з'їли на цьому цілу собаку, адже через хибне діагностування ПТСР серед своїх ветеранів у 2005 році вони виплатили рекордні "зайві" 20 мільярдів доларів компенсацій.

Про що просить ветеран

Цим я хочу підкреслити, що використовувати термін ПТСР треба дуже і дуже обережно. І виключно тоді, коли є беззаперечні ознаки цього розладу в людини. Тобто, діагностовано спеціалістом.

Ключове, про що хочу попросити всіх, хто береться за ветеранські теми: волонтери, активісти, журналісти, блогери чи просто дописувачі у фейсбуці, будь ласка, використовуйте перевірену інформацію, не перекручуйте дані та посилайтеся на факти та реальні дослідження.

Також прошу знайти та проконсультуватись із спеціалістами, поспілкуватись безпосередньо з ветеранами, щоб потім не було подібних ситуацій, як з колонкою для "Української правди".

З усією повагою до діяльності громадської організації та її керівниці: якщо метою є створення позитивного іміджу ветерана, то такі тексти, через неточності, "спрацьовують" рівно навпаки.