Навчатися на помилках – єдиний спосіб ефективного навчання.

Розберемося?

Почнімо з тези про те, що, з точки зору нейробіології, помилки грають визначальну роль у процесі навчання. Уявіть собі: помилки важливі для навчання.

Цікаво! Не все втрачено

Джейсон Мозер – доцент кафедри психології Мічиганського університету – досліджував нейронні механізми, які лежать в основі різних типів реакцій на помилки (результати досліджень опубліковані в 2011 році в статті Mind Your Errors: Evidence for a Neural Mechanism Linking Growth Mind-Set to Adaptive Posterror Adjustments).

Метою експериментів було дослідження взаємозв'язку: як від типу мислення людини залежить її реакція на помилку. Для свого дослідження Мозер і його колеги дали учасникам завдання, у якому припустилися дуже простої помилки. Завдання полягало в тому, щоб ідентифікувати середню букву в таких послідовностях, як: "MMMMM" або "NNMNN". Іноді буква всередині була такою ж, як і решта, а іноді – відрізнялася. "Коли ви бачите одне й те ж багато разів, досить просто помилитися, оскільки мозок час від часу вимикається", – говорить Мозер. У ці моменти люди, зазвичай, і помиляються – і одразу ж помічають свою помилку, через що відчувають себе дещо нерозумними.

Чим активніша наша реакція на помилку, тим ефективніше ми навчаємось

Учасники експериментів Мозера виконували завдання з високим ризиком помилки. У ході експерименту Мозер за допомогою енцефалограми аналізував типи нейронних сигналів, які брали участь в обробці помилок:

1. Рефлекторна реєстрація помилки (ERN error-related negativity);

2. Усвідомлена реакція на помилку (EP error positivity).

Перший сигнал реєструє конфлікт між правильною і помилковою відповіддю – приблизно через 50 мілісекунд після відповіді. Другий сигнал – через 100 – 600 мілісекунд потому й вказує на усвідомлення помилки.

Згідно з даними дослідження обидва сигнали ґенерує передня поясна звивина – це та ділянка мозку, яка контролює поведінку й сигналізує про те, що треба підсилити когнітивний контроль.

В експерименті Мозера рівні обох сигналів корелювали з чіткішими відповідями, що слідували за помилками. Результатом експерименту стало підтвердження: чим вища амплітуда ERN- та Pe-сигналів, тим ефективніший процес навчання.

Простими словами: чим активніша наша реакція на помилку, тим ефективніше ми навчаємось.

Так от, у людей, які не боялися помилок, амплітуда сигналів усвідомленої реакції на помилку дорівнювала 15 показникам, у той час, як у людей, які констатували страх щодо помилок, амплітуда не перевищувала й 5.

Простою мовою, це означає, якщо людина, відкрита до похибки, помиляється, вона тут же концентрується й аналізує помилку. Якщо ми не дозволяємо собі помилок, то ми фокусуємо увагу на тому, як обійти помилку, ігноруючи аналіз і виправлення. Ми ігноруємо помилки.

Takeaways

1. Навчання – це набуття нового досвіду. У процесі набуття досвіду помилки неминучі, бо вони – невід'ємна складова процесу.

2. Саме похибки примножують нейроактивність. Залежно від нашого ставлення до помилок, вони або викликають стрес, або надають людині аналітичних здібностей.

3. Здатність нашого мозку до розвитку обмежена лише нашими внутрішніми бар'єрами, які ми здатні подолати за умови, що припинимо боятися помилок.

4. Якщо ми навчимося сприймати власні похибки як спосіб для навчання, то зможемо швидко аналізувати досвід, який отримуємо й, відповідно, ефективніше розвиватись.

5. Страх помилитися сильно впливає на навчальний процес, тому що буквально блокує наше бажання вивчати нове, оскільки незвідане – це завжди ризик припуститися помилки.

Ми часто помиляємось, але чи так часто ми вчимося на власних помилках?

Науковці планують розробити програму, яка б допомогла людям повірити у власні можливості й "витягати" зі своїх помилок досвід, щоб не припускати похибок у майбутньому.

Зверніть увагу: Таємниці мозку: що допоможе покращити пам'ять та підвищити ефективність навчання