RosUkrEnergo – символ білоруської незалежності. Бо виявляється корупція – це свобода. Коли «помаранчеві» заходилися переписувати газові контракти з Росією у 2005 році, та створювали RUE у 2006, вони мабуть самі не уявляли до чого це призведе. Спочатку подорожчав газ. Удвічі. Але Бог з ним, якось там під ковдрою собі ділили ті гроші і більше нікого це наче не стосувалось.
Найвеселіше почалося коли цього «монстра» почали корчувати. Тоді закладалися і «харківські угоди» і «газова війна: Москва-Мінськ». Чим завершилося в Україні всі ми знаємо і маємо щастя спостерігати досі.
Все ж таки, кожного разу, коли відбуваються якісь конфлікти між Україною та Росією, по їх завершенні з прикрістю розумієш – в РФ є державні політики і державна політика. В Україні - випадкові люди, які чомусь опинилися у керма держави, але їхати вони нікуди не хочуть. Вони як діти, радіють тому, що папка дозволив посидіти за кермом. Отже, тепер Білорусь.
В Білорусі інша ситуація. Там свій «папка», який рулить куди вважає за потрібне. Неважливо подобається комусь цей напрямок, чи ні. Так було. Тепер йому вирішили наполегливо пояснити як буде. Російський експерт Антон Макаркін дуже просто пояснює причини перекриття постачань газу Мінську. Росії потрібен митний союз на її умовах, контроль над білоруськими трубопроводами та промисловістю. Передусім нафтопереробною. Нічого не нагадує?
Чому саме зараз? Гадається, тому, що раніше була Україна. Де газом займалася, хоча і псевдо, але комерційна структура, співвласником якої був сам «Газпром». Не прикопаєшся. Була помаранчева, проамериканська, яка завгодно Україна. Але у країни була власна позиція. І будь-який значний тиск Москви на Олександра Григоровича автоматично штовхав його до Києва. Києва, який на той час вже створив, хай трохи кумедну, карликову, але коаліцію з Прибалтикою та Грузією. Він вже був не один. Додати до цього ще й Білорусь, та підтримку Польщі, за спиною котрої Євросоюз… Не сталося.
Кращого подарунку в Москві мабуть і не чекали. Тут навіть Чорноморський флот – «єрунда». І це не тільки заслуга команди «професіоналів». До цього йшло починаючи з першого уряду Юлії Тимошенко, згодом Юрія Єханурова і Віктора Януковича. Доклалися усі.
Результат вражає. Світові стратеги мають зняти шляпи перед тими хто весь цей час розробляв російську політику на цьому напрямку. Навіть якщо це випадковість. Якщо ж ні, то ці люди взагалі генії. Є час розкидати колонії і є час колонії збирати. Вони збирають.