Державні програми мають ставати інвестиціями в соціальний розвиток і свідомість людей. Для громадянина важливо бачити реальну можливість жити в доглянутому місті, мати якісне житло, отримати змогу виховувати дітей у сучасних дитсадках, надати їм гідний рівень шкільного освіти.
Читайте також: Якою ціною Лі Куан Ю перетворив Сінгапур із бідної країни в одну з найзаможніших
За таких умов нові навчальні заклади, льодові палаци або стадіони на Донбасі не стануть просто утилітарними будівлями з набором проектних функцій. А перетворяться на маркери суспільного зростання, які визначатимуть індекс розвитку громад та підвищуватимуть планку задач для їхніх мешканців.
Водночас, без розуміння людьми пріоритетів розвитку своїх територій і без особистої причетності до змін, нова інфраструктура незначно впливатиме на суспільну свідомість. У такому випадку льодові арени поступово ставатимуть базарами, а на футбольних полях будуть вигулювати собак.
Мені завжди імпонували думки Лі Куан Ю, автора сінгапурського "економічного дива", який вважав питання ціннісного розвитку першочерговими. На його думку, успішне суспільство має просякнутися причетністю до змін. Цього можна досягти як матеріальними стимулами, так і формуючи почуття гордості за спільні досягнення.
Лі Куан Ю назвав проект "Чистий і зелений Сінгапур" найбільш рентабельним у власній кар'єрі. Він вважав, що державні інвестиції в озеленення, екологічну свідомість і благоустрій є основою економічного розквіту. Знакові для Сінгапуру проекти – масштабне озеленення острова і благоустрій двох річок, які з каналізаційних каналів перетворилися на зразкові оази.
Читайте також: Відновлення Донбасу: як забезпечити інвестиції у режимі "non-stop"
Ці та інші рішення змінили свідомість мешканців і згуртували роз'єднані національні групи у єдину політичну націю. Подібні приклади стали тенденцією не тільки для Сінгапуру, але і для сусідніх Малайзії, Гонконгу, Індонезії... І там влада досягла економічного успіху, використовуючи позитивну енергію суспільства.
Цей досвід придатний для використання на Донбасі. Інвестиції у сучасну міську естетику стимулюватимуть економічний розвиток територій, пробуджуватимуть у суспільстві соціальну активність та бажання приватного підприємництва. А це – робочі місця, відрахування у бюджети і надія, насамперед для молоді, що в Україні є перспектива, що тут варто створити родини і виховувати дітей.
Мені здається на Донбасі зараз робляться перші правильні кроки. Приміром, проект комплексної реконструкції площі Миру та прилеглих до неї територій у Краматорську після завершення має стати предметом гордості містян. Площа виглядатиме красиво і по-європейськи. Вона стане мультифункціональним суспільним простором, де буде враховано інтереси різних соціальних та вікових груп.
Нещодавно я зустрівся із підприємцями міста і відчув розуміння такого підходу. Формування якісного і красивого міського середовища змушує людей змінювати своє життя. Ставати більш відкритими і креативними. Бачити власну перспективу в рідному місті, а не в чужій країні. І тоді український Донбас матиме шанс стати чистим, зеленим та інноваційним. Як свого часу це вдалося зробити в Сінгапурі.
Хто такий Лі Куан Ю? Це перший прем'єр-міністр Сінгапура, який пробув при валді близько 30 років. Пізніше спеціально для нього створювали нові посади в міністерстві, такі як міністр-ментор, або старший міністр. Він вважається людиною, яка обіймала сіністерську посаду найдовше в історії – близько 50 років. Саме він за тридцять років свого керування перетворив малорозвинений Сінгапур у одну з передових країн світу, пізніше це стали називати "економічним дивом". Лі Куан Ю написав двотомний збірник мемуарів "Сінгапурська історія", де виклав власний погляд на історію Сінгапуру. Також він випустив книгу "Із третього світу в перший".
Читайте також: Як українізувати окупований Донбас