Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Страх за Барселону: місто може збідніти та опуститися

      2698

      Знаєте, є в мене кілька міст, які я дуже люблю. Я маю на увазі – окрім Києва. Це Мукачево, це мій любий Берлін, це гомінлива та завжди весела Пальма-де-Майорка... І в цьому переліку неабияке місце завжди займала Барселона.

      Я люблю Барселону. Я знаю її вздовж та поперек – від розташованих на півночі міста будівель університету та чарівного королівського парку аж до гомінливого базару Меркад де ла Бокерія на бульварі Лас Рамблас, від вмурованого в гору кладовища, де веселі жінки миють такі ж веселі, зовсім анітрішечки не сумні, склепи, аж до тихої Балькарки.

      Читайте також: Чому Каталонія зазнала невдачі у спробі від'єднатись від Іспанії

      Я люблю гору Монжуїк з її ботанічними дивами та Олімпійським стадіоном, я дурію від парку Гюель, де все таке дивне та незрозуміле, я сумую за старою рибарською Барселонетою, якої вже нема більше: по-одеськи відкритою, звітшалою, небезпечною для чужих вночі...

      Колись там був малесенький пляж, куди ввечері приходили солідні банківські клерки в строгих костюмах, підходили до піску, скидали черевики та піджаки, розпускали краватки, закочували до колін свої італійські брюки... вони йшли по пісочку до самого моря, сідали на каменях... звідкілясь бралися оплетені пляшки з молодим вином, звідкілясь бралися гітари – і ці солідні клерки раптом перетворювалися на простих місцевих хлопців, плоть від плоті старої, бідної, але життєрадісної Барселонети...

      Вони грали на гітарах, а поруч танцювали дівчата, стрибали діти, а поважні бабусі в'язали та вишивали щось своє, клацаючи в такт спицями, мовби кастан'єтами...

      Цієї Барселонети вже нема й не буде – тепер там здоровезний пляж, найдовший в Європі, з суцільними пасовищами готелів та ресторанів, з натовпами туристів... нема вже тих каменів, нема тих бабусь, вони полишилися тільки в пам'яті тих, хто мав можливість ще з десяток років тому все це спостерігати.

      Проте, вони – це все одно Барселона, чудове й веселе місто, місто Шакіри та Монсерат Кабальє, місто Колумба та Пабло Пікассо, місто геніального вар'ята Антоніо Гауді, який будував, неначе писав сюрреалістичні картини, а загинув так, як і жив – по-чудернацьки: попав під колеса першого рейсу першого в Барселоні трамваю...

      А нині я за Барселону боюся. Боюся тай усе. Я не хочу бачити, як вона збідніє та опуститься, не хочу дивитися, як звідти поїдуть жителі та щезнуть туристи. А так може бути...

      Читайте також: Мовне питання: будь-який російськомовний українець може перейти до якісної української

      Автор: Дід Панас
      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин

      Читай новини навіть без інтернету

      Завантажити

      Читай новини навіть без інтернету

      Залиште відгук