Дорогою до безпечного населеного пункту сім'я з двома дітьми та двома собаками неодноразово спала в полі. А першим прихистком став закинутий будинок.
Читайте також Життя після окупації: як зараз виглядає Макарів і де ховають вбитих мешканців
Сім'я виїхала під Харків, однак там виявилося небезпечно
Ще на початку повномасштабної війни сім'я харків’ян переїхала на дачу (17 кілометрів від Харкова), утім, там почалися руйнівні обстріли градами.
Сусідам повністю знесло другий поверх. 2 дні там пробули й зрозуміли, що там не можна залишатись з дітьми. 4 дні їхали до Вінниці,
– розповіла Ольга Кринична, яка евакуйовувалася разом із родиною.
З дому вибігли у чому спали, згадує Ольга. З одягом, харчами і усім необхідним згодом допомогли волонтери. Куди їхали – самі не знали. Готові були на будь-які умови, щоб вибратися живими з-під обстрілів.
Наразі родина зупинилася у селі Степанівка
Родина шукала будинок, де можна було хоча б заночувати. Знайшли такий в селі Степанівка. Власник, якому належить будівля одразу ж впустив родину, почувши їхню історію.
У хаті кілька років ніхто не жив. Опалення – пічне. Їжу готують у мультиварці. Сплять усі разом в одній кімнаті. Син Ольги Артем каже, це краще, аніж жити під постійними обстрілами.
Давид – похресник Ольги. Він із батьками також переселенці з Харкова. Мешкають у сусідній хаті. Розповідає, у свої 12 років танки, БТРи, вертольоти й літаки, що скидають бомби і ракети, – бачив хіба що у фільмах та іграх.
У нас у дворі кацапи каталися на наших гойдалках. Їх вже звідти вигнали,
– розповів Давид Походенко.
Чоловік Ольги Олександр Гадяцький – зараз разом із родиною. Та, каже, найближчим часом хоче повернутися додому, у Харків, щоб захистити дім та країну.