Після минулих вихідних, коли в Барселоні та сусідніх містах більш, ніж мільйон каталонців вийшли на вулиці, аби протестувати проти відокремлення Каталонії від Іспанії, каталонські сепаратисти, здається, просто "здулися": уряд цієї автономної іспанської провінції погодився зі своїм відстороненням від влади, всі каталонські партії заявили про свою згоду взяти участь у виборах, призначених на 21 грудня. А відсторонений президент каталонського Женералітету (тобто, прем‘єр-міністр Каталонії) Карлес Пучдемон, проти якого Мадрид висунув звинувачення в державній зраді, терміново замовк, припинив закликати до "мирного спротиву окупантам" та, як той казав, намазав п‘яти салом – о понеділка, 30 жовтня, барселонійська газета La Vanguardia повідомила, що він терміново вилетів до Бельгії. Те ж саме підтвердив його адвокат.
Читайте також: Конституційний суд Іспанії скасував незалежність Каталонії
Мотиви поспішної втечі Карлеса Пучдемона, з одного боку, зрозумілі, з іншого – аж ніяк. Зрозуміло, що він вирішив – настав час ховатися, бо ще заарештують та запроторять за ґрати. Але чому в Бельгію? Ця країна – член Євросоюзу, такий самий, як Іспанія. Хіба стануть його там переховувати від іспанської Феміди? Логічніше було б сісти до літака кудись у напрямку Білорусі – директором радгоспу під крилом доброго Бацьки, або взагалі – до Росії, сусідом до Віктора Януковича. Але ні – Пучдемон побіг саме до Бельгії. Навіщо?
Окремо, до речі, постає питання – яким чином він взагалі зміг перетнути іспанський кордон, якщо проти нього були висунуті звинувачення, одне одного тяжчі: незаконне присвоєння державних коштів, спротив органам влади та ще й спроба путчу? Насправді ж, це така тонка юридична особливість: звинувачення були висунуті, а от ордера на арешт нема ще й досі. Хоча Пучдемон та його посіпаки отримали запрошення до Мадриду, до Державного суду, але запрошення – це не арешт, його можна й проігнорувати. В суботу його бачили в його рідному місті, Жироні (це, нагадаємо, там, де місцева влада проголосила "небажаною персоною" іспанського короля Феліпе) – він в телезаписі закликав каталонців до мирного "демократичного спротиву" проти призначених Мадридом управлінців. Газета El Periodico повідомляла, що Пучдемон виїхав з Жирони до французького Марселю в автівці, а вже звідти – літаком вирушив до Брюселю. Все це, за версією газети, йому порадив зробити каталонський "посол" в Бельгії, Амадео Альтафай.
Карлесу Пучдемону нічого хорошого "не світить" / Фото Терра
Так чому ж саме Бельгія? Певно, що вибір "країни притулку" Пучдемон зробив, скоріш, через те, що саме в цій країні в нього є дуже багато друзів – з одного боку, це фламандські націоналісти, які нині засідають навіть у бельгійському уряді, з іншого ж – ціла група євродепутатів, серед яких, наприклад – відома українцям депутатка від Латвії Тетяна Жданок, яка разом з таким же євродепутатом з групи "Європейський вільний альянс", італійським комуністом Джульєтто К‘єзою, встигла не лише "попрацювати спостерігачем" на горезвісному кримському "референдумі", а й провела кампанію на захист каталонських мерів міст, які надали приміщення для незаконного референдуму про незалежність, якого було проведено в Каталонії 1 жовтня.
Щодо суто бельгійських захисників Пучдемона, то тут слід насамперед згадати держсекретаря бельгійського уряду з питань міграції та політичного притулку Тео Франкена. Саме він вже о неділі відкрито заговорив про те, що, мовляв, каталонському екс-прем‘єрові слід надати політичного притулку, якщо той звернеться до бельгійської влади з таким запитом. Він заявив, що каталонці, які почувають себе переслідуваними з політичних мотивів в себе на батьківщині, можуть отримати в Бельгії прихисток. Франкен – член фламандської націоналістичної партії N-VA, яка виступає за незалежність бельгійської Фламандії від Брюселю, тож його симпатії – цілком на боці каталонських сепаратистів.
Читайте також: Казус Косова та анексія Криму: що насправді їх об'єднує
Проте – чи має Карлес Пучдемон реальний шанс отримати в Бельгії політичний притулок? Відверто кажучи – навряд чи. Основна угода Євросоюзу передбачає, що країни-члени Євросоюзу вважають одна одну так званими "безпечними країнами" з точки зору політичних переслідувань. Тобто, "за умовчанням" вважається, що в межах ЄС політичних переслідувань нема. Таким чином, було вирішено, що прохання про надання політичного притулку, яке подає громадянин однієї країни ЄС в іншій країні ЄС, може бути виконане лише за вельми специфічних умов.
Прощання з Іспанією відкладається / Фото Терра
Які ж це умови? Наприклад, якщо б Іспанія ввела в себе надзвичайний стан та тимчасово відмовилась би виконувати свої зобов‘язання, зафіксовані в Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Або, якби проти Іспанії велося б європейське розслідування за підозрою про порушення цієї конвенції. Ні одного, ні другого не сталося – тому Бельгія в будь-якому випадку мусить звернутися з цією проблемою до Європейської Ради. Навряд чи європейці будуть задоволені, якщо Бельгія раптом самотуж надасть Пучдемонові політичний притулок, "наступивши на ногу" Іспанії. Досі всі європейські країни та Єврокомісія одностайно підтримували Мадрид – в тому числі свою підтримку Іспанії від імені своєї держави висловив і бельгійський прем‘єр-міністр Шарль Мішель.
Проте, в бельгійському законі є деякі особливості, які дають Пучдемону бодай мізерний, але все ж таки шанс. Як громадяни ЄС, і Пучдемон, і інші каталонці мають право на "особливий розгляд" їх звернень про політичний притулок з боку Генерального комісаріату з питань біженців та осіб без громадянства (CGRS). Це означає, що їх прохання мають бути розглянуті протягом п‘яти робочих днів після отримання. Якщо в проханні відмовлено – у Пучдемона буде 30 діб, аби заявити протест, але він призведе лише до перевірки, чи було дотримано всіх формальностей. "Політичне рішення", за бельгійським законом, не є можливим.
Щодо іспанської позиції в цій історії, то головний координатор правлячої в Іспанії Partido Popular (Народної партії) Фернандо Мартінес Маійо заявив, що спроба втечі вказує на те, що Карлес Пучдемон "впав у розпач". Іспанські ЗМІ з посиланням на джерела в МВС країни повідомляють, що Мадрид менш переймається втечею Пучдемона, аніж переймався б, якби той, наприклад, вигулькнув в урядовому палаці в Барселоні. В цьому випадку стало б ясно, що опальний прем‘єр-сепаратист намагається чинити спротив рішенням Мадриду. Окрім того, важливим сигналом для іспанського уряду є той факт, що власна партія Пучдемона, сепаратистська PDeCAT ("Партія Каталонії") заявила про свою згоду взяти участь у виборах 21 грудня.
Схоже, що і Карлес Пучдемон, і його соратники просто втратили будь-яку популярність та будь-який вплив у Каталонії. Про це можна було здогадатися ще напередодні, коли він виклав до Інстаграму свою світлину з простим написом "Доброго ранку!", а отримав цілу купу лайливих дописів від каталонців, найввічливішим з яких, певно, був допис із словом "боягуз". Опит, проведений газетою El Mundo, показав, що ідею незалежності Каталонії наразі підтримують лише 33,5% жителів цієї провінції. Ще в липні їх нараховувалося 41,1%. Самого ж Пучдемона в Каталонії не підтримує ніхто: супротивники незалежності вважають його шахраєм, а прихильники – зрадником та боягузом, який спаплюжив святу для них справу.
Читайте також: Не мала Барса клопоту... Каталонські уроки для Європи