Україна вперше стала організаторкою найбільшого футбольного свята Європи, Естонія стала жертвою кібератак росіян, Австралія, вимикаючи світло, запровадила "Годину Землі". На тлі яких подій росла Україна у 2007 році – дізнайтесь у програмі.

Попередній випуск Газова війна Росії, прем'єрство Януковича й курйози Черновецького: чим запам'ятався 2006 рік

Коли українська делегація приземлилася в Кардіфі, де остаточно вирішували, хто ж проводитиме чемпіонат Європи – сумніви в успіху наміру залишалися дуже великі.

"Підготовка до чемпіонату Європи створює додаткові можливості для української молоді. Зокрема приваблює перспектива вивчення іноземних мов, відкриття власного бізнесу. Євро-2012 є однією із найбільших надій на активне залучення до високих стандартів саме в молодіжному середовищі, здібності якого важко переоцінити", – сказав експрезидент федерації футболу України Григорій Суркіс.

Суркіс
Суркіс став головним ідейником Євро-2012 / Фото УАФ

Тодішній президент національної федерації футболу Григорій Суркіс був головним "мотором" ідеї Євро. "Ми сіли спілкуватися з Григорієм Михайловичем. Він розповів мені про свої плани. Я сказав, невже це можливо, висловив сумнів. Він глянув на мене і сказав, мовляв, Леонід Макарович, я все продумав", – сказав експрезидент України Леонід Кравчук.

Документальний фільм "Епоха Суркіса": дивіться відео FC Dynamo Kyiv

Зацікавленість Східною Європою зі сторони УЄФА теж була високою. Тому заявка України і Польщі вписувалася в цю концепцію дуже добре. Але суперники по жеребкуванню могли запропонувати організаторам набагато більше козирів, ніж Київ і Варшава.

За 2 місяці до фінального етапу жеребкування до штаб-квартири УЄФА прийшов останній пакет документів. Попри те, що інші претенденти мали кращу інфраструктуру, не потребували великої підготовки і не мали ризиків, що обов'язкові умови у вигляді нових стадіонів там під загрозою – в конверті Мішеля Платіні виявились зовсім інші країни – Польща та Україна.

Скільки грошей витратили країни на підготовку до турнірів

У підсумку на підготовку до проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року Україна разом із Польщею витратили набагато більше грошей, ніж господарі попередніх турнірів:

  • Португалія у чемпіонат 2004 року вклала приблизно 4 мільярди євро;
  • Австрія та Швейцарія – приблизно 1 мільярд євро на чемпіонат 2008 року;
  • на Євро-2012 Україна витратила приблизно 12 мільярдів євро;
  • Польща – приблизно 20 мільярдів євро.

Такий розрив пов'язаний з обсягом роботи, яку довелось проробити. Це насамперед дороги та інфраструктура міст-господарів, розбудова нових стадіонів, готелів і аеропортів. А ще – це був шанс. Організатори вбачали у цьому можливість зробити футбольні інвестиції у Східній Європі трохи перспективнішими.

Цікаво Що ви знаєте про чемпіонат Європи: тест до старту Євро-2020

Після того, як нашу заявку підтвердили, треба було братися за роботу. Але плани понад рік залишалися на папері. Був час, коли Україна ризикувала втратити право на проведення матчів першості.

Все, як відомо, впирається у фінансування. А гроші на Євро зависли в повітрі. У 2007 році в Україні знову вирувала політична криза. Бюджети підписували дуже повільно.

Це був час, коли пересварилися всі зі всіма і нові союзи між колишніми ворогами росли, як гриби після дощу. Знову люди були на вулицях – все частіше проплачені мітингувальники.

У 2007 році почалася одна з найбільших політичних криз в історії України. Ще з минулого, 2006 року, відбувались політичні війни за прем'єрське крісло.

Президент спробував домовитися із донецькими і Кабмін очолив Віктор Янукович. В парламенті в той час регіонали почали перекуповувати на свою сторону депутатів з інших партій.

Повний випуск програми "Україна 30" про 2007 рік: дивіться відео


З опозиції "Партія регіонів" її сателіти фактично перетворилася на коаліцію – тобто регіонали набрали стільки голосів, щоб обходити президентське право вето і кроїти бюджет під себе і своїх людей. Тоді президент пішов ва-банк і видав указ про розпуск парламенту і дострокові вибори.

Янукович
Янукович претендував на президентське крісло / Фото Getty Images

Регіонали погодились на перевибори, але постарались, щоб юридично забезпечити себе так, щоб "комар і носа не підточив". Для цього в них мав бут свій генпрокурор. Таким став Святослав Піскун.

Ющенко хотів його зняти з посади своїм указом, та регіонали повернули собі вплив на генпрокуратуру з допомогою спецпідрозділів міліції. Тодішній міністр внутрішніх справ Василь Цушко, призначений Януковичем, погрожував президенту громадянською війною.

До Києва почали з'їжджатись протестувальники. Політична мобілізація торкалася бюджетників, студентів і, чи не вперше, просто охочих заробити кілька гривень – тобто відкритих політичних заробітчан. Рух у центрі столиці був паралізований масовими акціями протесту. Зрештою перевибори таки відбулися 30 вересня 2007 року. Хоча бажаного на Банковій результату вони не мали.

Парламент
Парламент у 2007 – 2011 роках / Ілюстрація з Вікіпедії

Найбільше представництво у Верховній Раді отримала "Партії регіонів". Об'єднавшись із комуністами, регіонали могли виставити 202 мандати. І це була надпотужна сила.

Коаліція мала на 26 голосів більше. БЮТ і "Наша Україна" – 228 портфелів. Перевибори "поховали" політичну кар'єру тепер вже ексголови Верховної Ради Олександра Мороза.

Його соцпартія опинилась за бортом. А новий парламент 18 грудня обрав замість Януковича новим прем'єр-міністром України представницю нової коаліції Юлію Тимошенко. За 2 роки союз Ющенко – Тимошенко плавно перетворився у Тимошенко – Янукович.

Варто прочитати Таємнича смерть ексміністра Кравченка, прорив жінок у політиці: важливі події 2005 року

За кілька місяців до початку виборчої кампанії 2009 року БЮТ і регіонали за спиною в Ющенка почали переговори про так звану "Широку коаліцію", яка передбачала розподіл влади на двох – починаючи з посад президента і прем'єр-міністра і закінчуючи районними радами у найвіддаленіших місцях України.

"Політичне торнадо" у 2007 році вдарило не лише по Україні. Естонія зіткнулася із хвилею протестів і хакерським ударом через бронзовий пам'ятник радянському солдату.

Для багатьох естонців бронзовий монумент радянському солдату в центрі Талліна був просто наругою. Адже це була безпосередня асоціація з окупацією країни "совєтами" спочатку в 1940 році, а потім і в 1944 році. Тому від самого початку відновлення незалежності частина естонців вимагала розрахуватись з історією і прибрати цей символ загарбників.

Естонія пам'ятник
Пам'ятник радянському солдату в Естонії / Фото Delfi

Натомість для естонських росіян та й для Росії загалом – це було неприйнятним. Росіяни ніколи не хочуть прощатися з імперським минулим і тут в діях естонської влади побачили загрозу своїх інтересів. Коли весною 2007 року бронзовий солдат переїхав з центру столиці на військовий цвинтар, росіяни почали заворушення:

  • били вітрини магазинів;
  • грабували їх;
  • йшли на сутички з поліцією:
  • у Москві пікетували естонське посольство.

З іншого боку Кремль долучив кібервійська. "Багато аналітиків кажуть, що то була перша координована кібератака, спрямована проти якоїсь конкретної країни. Найважливіше те, що лідери Естонії, як і інших країн, усвідомили, що кіберзагроза – це реальна загроза, яка впливає на ваше повсякденне життя", – наголосив ІТ-науковець Лінард Вік.

Скоординована атака хакерів на деякий час вивела з ладу десятки важливих естонських сайтів. Впали сторінки парламенту Естонії, міністерств, банківських установ, засобів масової інформації.

До теми Байден: Росія вже намагається вплинути на майбутні вибори в США

Хакерська атака росіян на Естонію змусила Європейський Союз і Організації Північноатлантичного договору робити перші кроки до посилення кібербезпеки і готуватись до можливого протистояння з Росією в онлайн-режимі. В перспективі це виявилося зовсім не зайвим.

У нульових роках Україна вже перетворилася на тиху гавань, де осідали російські гроші. Зокрема капітал, до якого могли виникнути питання за кордоном, наприклад, з напівкримінальної діяльності. Одним із таких, умовно кажучи, інвесторів, був громадянин Росії Максим Курочкін, вбивство якого у 2007 році наробило багато галасу.

Ще в жовтні 2006 року на камери в Борисполі затримали російського бізнесмена Максима Курочкіна. Його звинувачували у рейдерстві землі, готелів і найбільшого дніпровсього ринку "Озерка". За кілька місяців до арешту люди російського бізнесмена намагалися віджати цей об'єкт у Дніпрі. Захоплення вдалося зупинити, викликавши "Беркут".

Курочкін
Вбивство Курочкіна наробило галасу / Фото EPA

До цього Курочкін славився тим, що заснував і підтримував організацію під назвою "Русский клуб", яка формально входила в блок Наталі Вітренко, а де-факто була транзитною точкою, через яку вливалися гроші Кремля під вибори в "Партію регіонів".

Що відомо про Курочкіна?

В Максима Курочкіна було 2 біографії. Офіційна, в якій він син із сім'ї дипломатів, випускник престижного Московського державного університету і талановитий хлопець, який зумів заробити перший мільйон доларів до 25 років. І неофіційна – його зв'язки із криміналом, зокрема із "лужніковським угрупуванням", яке контролювало частину Москви та області.

В Україні в Курочкіна було багато інвестицій, зокрема:

  • "Херсон-";
  • "Житомир-";
  • "Кіровоград-";
  • "Одеса-";
  • "Севастопольобленерго".

Він відмивав гроші через готелі Premier Palace та "Дніпро" у Києві, готель "Ореанда" в Ялті та "Дністер" у Львові. Окрім цього, у Дніпрі Курочкін захотів рейдернути вже загаданий ринок "Озерка", на який "око поклали" конкуренти із групи "Приват".

Коли його мали відвезти назад до слідчого ізолятора, на виході зі Святошинського районного суду несподівано прогримів постріл і Курочкін впав просто у проході. Стріляли із горища будинку навпроти. Ані замовників, ані кілера так і не знайшли.

Для України 2007 став роком катастроф. Влітку на Львівщині перекинувся поїзд, що перевозив хімікати. Відомо, що 6 цистерн із отруйним аміаком загорілися. Почали евакуацію навколишніх сіл.

Аварія трапилася на перегоні Красне – Ожидів, 15 цистерн з жовтим фосфором зійшли з колії. Почалася пожежа і хмара отрути з димом потрапила в повітря. Ситуація ускладнювалась тим, що водою гасити фосфор не можна.

У перший день катастрофи в лікарню потрапили 13 рятувальників, госпіталізували і місцевих жителів. Згодом уряд виділив на відновлення постраждалого району 900 тисяч гривень, за які відремонтували клуб і 3 амбулаторії.

В шахті імені Засядька вибухнув метан

Восени 2007 року в Україні оголосили день жалоби за гірниками Донбасу. На одній із найстаріших і найбільших українських шахт, копальні імені Засядька, вибухнув метан.

Фактичним власником шахти був гірничий барон Донбасу, депутат багатьох скликань, регіонал Юхим Звягільський. Під його керівництвом копальня модернізувалася, але частіше зміни були формальними.

Шахта Засядька
На шахті Засядька відбулось кілька вибухів / Фото Укрінформ

Це була не перша аварія на шахті. Від початку 1990 років – до середини нульових там трапилося 6 великих нещасних випадків. Але найбільшою аварією була велика катастрофа, яка сталася 18 листопада 2007 року. Вибух газу прогримів о 3:00.

Внаслідок вибуху метаноповітряної суміші загинув 101 гірник. Десятки отримали поранення. На момент аварії під землею були 457 шахтарів.

Зверніть увагу Без годувальника залишились 4 дітей: збільшилась кількість жертв вибуху на шахті на Донеччині

На поверхню вдалось витягнути 357 людей. Після цього в грудні на Засядька прогриміло ще 2 вибухи і керівництво копальні погодилося закрити частину шахти.

Про трагічні події в Сребриниці та започаткування екоакції "Година Землі" у 2007 році – дізнавайтесь у програмі.