Що ми спостерігаємо зараз?

Ми бачимо, що величезна російська армія мало того, що не досягла жодних успіхів, але й зазнає величезних втрат.

Читайте також У Росії для швидкої перемоги не вистачає сил – це розуміють сьогодні усі

Росіяни змушені були погодитись на переговори без умов. Ще й почали загрожувати ядерною зброєю – а це, ми розуміємо, останній аргумент. Тобто, більше значних ресурсів немає.

Навпаки: є розуміння, що вирва необдуманих рішень почала затягувати та затягувати по самі вуха.

Весь світ за Україну

Активність цивілізованого світу на підтримку України наростає стрімко, у міру того, як стає очевидним, що Київ не впаде.

Багато хто писав, мовляв, не будьте такі оптимістичні, Росію проти демократій обов'язково підтримає Китай і все буде дуже погано. Проте Китай не підтримав. Китай – головний вигодоодержувач від ослаблення Росії, бо у разі глобальної поразки вона або розпадається і Пекін входить у боротьбу ресурси Сибіру (а, може, і забирає їх без боротьби), або стає китайським протекторатом з потрохами.

Колос на глиняних ніжках

Треба розуміти: Росія – країна велика, але дуже слабка у ресурсному сенсі. Тобто вона має багато ресурсів – природних. Але їхньої "монетизації" в ресурси технологічні, наукові, і навіть людські не відбулося.

Тотальна корупція, а також заміна реального розвитку пропагандою призвели до того, до чого призвели. За оцінками західних розвідок, які вже показали свою компетентність точними прогнозами вторгнення та його характеру, в Україні вже задіяно 2/3 потенціалу для ведення бойових дій, а користь – нуль. Ось ми зараз вранці коли читаємо новини, ми бачимо стрічку повідомлень, яка сильно відрізняється від ранку четверга чи п'ятниці: того потоку інформації про все нові і нові ракетні обстріли вже немає. Тому що ракети мають властивість банально закінчуватися, якщо їх виробляти у кількостях, достатніх лише для парадів та телерепортажів.

У цьому контексті ключове значення має час. Важко сьогодні уявити індикатори, за якими можна буде чітко сказати: Перемогла Москва або Переміг Київ. Тому що українська столиця не впаде, а якщо навіть і впаде, то і ЗСУ, і населення вже показали, що боротьба буде нескінченною, доки останній інтервент не піде.

З іншого боку, через низку факторів, уявити собі українську операцію із захоплення Кремля теж навряд чи можливо. Тобто Перемога якоїсь сторони не виглядатиме, як підняття свого прапора над лігвищем ворога.

Що буде далі

Скоріше прийде не чиясь перемога, а чиясь поразка. Коли в масштабах країни закінчаться гроші і зброя – буде відбите бажання воювати. Почнеться внутрішня криза, що провокує купу питань, від "Заради чого?" до "Що далі?", а за ним і пошук винних – з усіма, що випливають.

Схоже, що така доля може спіткати сьогоднішню Україну? Не дуже. Поразки зазнає не вона.

Вступ України в ЄС – основний засіб припинення війни – дивіться відео

Підписуйтесь на телеграм 24 каналу, щоб оперативно дізнаватися важливі новини.