Річ не у просуванні: що насправді важливо для ворога

Недоімперія готує наступ. Різні джерела стверджують, що підготовлено близько 300 тисячі бійців, з яких 50 тисяч – добре навчені та екіпіровані. Напрями головних ударів – Донбас і Запоріжжя. Також будуть наступи для відвернення уваги на Київ, Миколаїв, Одесу. Тобто по всьому фронту.

Цікаво Чи сколихнулися світові ринки після останніх санкцій проти Росії

Росіяни розраховують на те, що для стримування цих ударів Україна буде змушена ввести в бій високоякісні резерви, які зараз готують в країнах-союзницях. Тобто так ми витратимо свій наступальний потенціал.

Зрозуміло, що ні Києва, ні Одеси вороги не візьмуть. Війська агресора навряд чи взагалі матимуть серйозне просування. Хіба що повториться ситуація минулого літа, коли недоімперія практично вийшла до адмінкордонів Луганської області.

Для росіян важливо до осені 2023 року остаточно перевести бойові дії в затяжну позиційну форму. Перетворити все на війну на виснаження. Тому що в такій війні Україна має мінімальні шанси.

Росіяни здатні роками воювати старою радянською зброєю

Так, у недоімперії закінчується сучасне озброєння, а нам надходить його дедалі більше. Але ж старе, радянських часів – там залишається. Старі гаубиці Д-30 стріляють неточно, але стріляють. І старий незахищений танк Т-55 повільно, але рухається, і також стріляє.

Покірні "мобіки" без надійних бронежилетів та зв'язку, озброєні "калашами", повзуть уперед і теж стріляють у бік наших позицій. Мруть, як мухи на вулицях Соледара, але повзуть.

У такому режимі, тупо давлячи мобілізованими та обстрілюючи з радянської зброї, недоімперія, на жаль, здатна воювати роками. А за кілька років у США може прийти до влади президент-республіканець, і підтримка України, швидше за все, суттєво знизиться. На це, власне, у Кремлі й розраховують.

Читайте також Які дві країни зможуть "доїти" Росію і ставити їй свої умови

Відповідно, Україні життєво необхідно переламати ситуацію цього року і не дозволити ворогові затягнути війну, де він отримає ресурсну перевагу у живій силі.

ЗСУ повинні деокупувати території від ворога

Треба, грамотно маневруючи, стримати наступ, який розпочнеться вже у лютому, вимотати супротивника, а потім ввести в бій резерви та здійснити стрімкий контрнаступ. Тобто повторити те, що ми вже бачили у виконанні ЗСУ під Харковом та Херсоном.

Звільнення окупованих територій має бути масштабним та максимально показовим, щоб у недоімперії почалися внутрішньополітичні потрясіння. Розумієте, на втрати їм там начхати, а ось на поразки, які не приховати, там реагують надто болісно. Істерично, я сказав би.

Отож напрямки нашого контрнаступу цілком очевидні. Це може бути:

  • просування у бік Криму із заходом на півострів до лінії Красноперекопська;
  • або звільнення Донбасу. Причому безпосередньо Луганськ і Донецьк штурмувати зовсім не обов'язково, достатньо взяти їх у блокаду і перерізати шляхи постачання зброї та боєприпасів.

Це завдання видається цілком реальним, з огляду на те, що корпуси, сформовані з мешканців Донбасу, практично знекровлені. Армія агресора як не вважала Донбас своєю російською територією, так і не вважає зараз. Особливо вперто обороняти його вона не стане.

Що буде, якщо контрнаступ не відбудеться

Наш успішний контрнаступ дає непоганий шанс на продуктивні переговори на справедливих умовах щодо припинення бойових дій. Зрозуміло, це не буде міцний мир, а тимчасова пауза.

Рекомендуємо Відставити не можна залишити: чи вигідне для України звільнення Резнікова

Але у нас з'явиться можливість серйозно посилити свою обороноздатність насамперед завдяки власному виробництву. Також буде шанс зайнятися цілеспрямованим розвалом недоімперії зсередини, що для України є життєво важливим.

У результаті: все необхідне, перш за все масштабну деокупацію, необхідно провести цього року. Інакше нас завалять "гарматним м'ясом" та іржавим залізом.