Але чи існує сценарій, який лякає самого господаря Кремля? Сценарій, через який, за великим рахунком, був анексований Крим і йде війна на Донбасі? Сценарій, який має кінцевою метою перетворення України на Українську область РФ, як це вже сталося з Білоруссю? – Такий сценарій існує, і Путін вже неодноразово про нього казав.

Читайте Росія – головне джерело нестабільності у Європі

Ракета із Харкова

У свідомості очільника "русского міра" десь із Харкова вилітає ядерна ракета НАТО, яка прямує просто на Москву з часом підльоту 7-10 хвилин. Ці сім хвилин, про які пан Путін віднедавна згадує ледь не у кожному своєму виступі, – і є ключовою відповіддю на те, що відбувається навколо Росії:

"Представим себе, что Украина станет членом НАТО. Подлетное время от Харькова, скажем, или, не знаю, Днепропетровска до центральной части России, до Москвы, уменьшится до 7 – 10 минут. Это для нас красная линия или нет?" – сказав Путін в інтерв'ю телеканалу "Росія – 1".

Крим, Донбас, а раніше – Абхазія, Південна Осетія, Придністров'я, всі ці зруйновані землі й долі, десятки тисяч загиблих та другий акт "Карибської кризи" (Карибська криза 1962 року – загострення між СРСР і США через таємне розміщення радянських ракет на Кубі, що ледь не призвело до ядерної війни – ред.) – все це вкладається у російській свідомості у "время подлета" – 7 – 10 минут".

Путін заговорив про "червоні лінії" через Україну і НАТО / Фото з архіву 24 каналу

При цьому в самій Росії мало хто задається питанням: а навіщо країнам НАТО, які уособлюють собою технології, мистецтво, науку, прогрес, цивілізацію, бити по Москві ядерною ракетою з Харкова? Щоби що?

Вочевидь, про "життєвий простір для німців" тепер вже не йдеться. Але 70% росіян, за останніми соціологічними опитуваннями, не виключають війну з Україною – і нічого дивного у цих цифрах нема.

Важливо Білорусь перетворилась на театр абсурду одного актора

Вмирати за 10 хвилин

Колись давно у мене на парті лежав радянський підручник історії. Він був кінця 80-х років і в ньому пояснювалось, як так вийшло, що з інтервалом у 20 років людство розв'язало дві Світові війни. Щодо Другої світової на тих сторінках все скидали на німців і їх "життєвий простір": потужна ідеологія Третього рейху потребувала жертв. А от щодо Першої світової вказувалось багато причин, зокрема – у марксистському дусі – "перерозподіл світових ринків збуту".

Пам'ятаю, як ще дитиною після цього речення мені на думку спала сцена з роману Ремарка "На Західному фронті без змін". Отже, той хлопець, який помер непомітно для світу наприкінці війни – воював, бачив газові атаки, сотні понівечених трупів і зрештою втратив життя через "перерозподіл"?!

Чи справді він так сприймав ту війну? Питання не риторичне. Навпаки: можливо, саме у ньому – запобіжник від Третьої світової, яка потроху, ледь-ледь, набирає обертів на нашій землі.

Чи розуміють десятки тисяч російських солдатів, яких Кремль зараз стягує до українських кордонів, що їм доведеться вмирати через ефемерні 10 хвилин? Навряд. Як навряд розуміє й українська влада, вже вісім років намагаючись домовитись з Москвою у "Мінську", що ці 10 хвилин не виникли у 2014-му: ця "ракета із Харкова" летить ще з часів "Москва – третій Рим".

Очима Москви

Глибинне протиріччя між Заходом та Росією, яке зараз уособлює у собі Володимир Путін своєю політикою, має давнє метафізичне коріння, яке з часом лише змінює зовнішню політичну оболонку. Але його суть, як і раніше, не підлягає жодним "нормандським обговоренням".

Ще з часів Середньовіччя Росія мислить себе спадкоємицею та охоронницею так званої "особливої форми духовності", яка, нібито була втрачена католицьким Заходом, а згодом – і Константинополем.

У часи більшовиків ця концепція набула світського значення, але залишилась при цьому релігійною (метафізичною) за своєю суттю. Зо цією концепцією, колективний Захід завжди "загниває" (читай – є єретичним), але не через релігійне Filioque, а через капіталізм. Тоді як Союз (читай – Росія) йшов до Царства Божого, але вже на землі – комунізму.

Із втратою і цієї – комуністичної ідеології, в самій Росії нічого не змінилося: "третій Рим" став "русским міром", й надалі тримаючи траєкторію ракетного удару в бік Заходу, адже Росії – як і століття тому – нема чого запропонувати світові, окрім ракет.

Саме тому принципові розбіжності, які колективний Захід намагається зрівняти економічними санкціями, й надалі будуть лише поглиблюватися. Саме тому – сценарії найближчого майбутнього песимістичні, а будь-які перемовини з Росією й надалі будуть стосуватися лише "модальностей": обміну полоненими чи відкриття блокпостів.

Росія не змінюється століттями. Не варто обманювати себе, що вона зміниться й у найближчі роки.

Крим – не Росія, розвінчуємо російські міфи: дивіться відео