Що потрібно робити, аби дійсно допомогти – 24 каналу розказала програмна директорка СОС Дитячі Містечка Україна і голова правління "Української мережі за права дитини" Дар'я Касьянова.

Важливо В Україні 6 000 дітей чекають на усиновлення: які їхні шанси мати сім'ю

Що там зараз перебувають близько 100 тисяч дітей. Із них лише 6–8 тисяч — діти-сироти та позбавлені батьківської опіки. Переважна більшість — це діти, у яких є батьки, але вони зараз не можуть їх виховувати.

Причини, з яких діти опинились в інтернаті, можуть бути різні. Наприклад, 30-40% – діти з інвалідністю, яких батьки були змушені віддати в інтернатний заклад, тому що у громаді для таких дітей немає ніяких послуг. Це не означає, що батьки погані. Просто держава не надала їм можливості виховувати дитину вдома. Зрештою, навіть, якщо у загально прийнятому суспільному розумінні мама є поганою, для своєї дитини вона лишається найкращою у світі.

Переміщення до інтернатного закладу для дитини – завжди травма. Вони все одно переживають і усвідомлюють, що незрозуміло, коли приїдуть батьки, чи приїдуть вони взагалі і не уявляють, як далі буде складатися їхнє життя.

Також важливо Приїхали за своїм щастям: аргентинці прибули в Україну за дітьми від сурогатних матерів – відео

З пошуку хорошої волонтерської організації, яка якісно допомагає дітям. Відрізнити якісну організацію від всіх інших можна дуже просто – якісні організації готують своїх волонтерів.

Якщо хтось пише: "Народ, скидаємося, завтра їдемо в дитячий будинок!", це - профанація у чистому вигляді. Не можна навмання просто так приїхати до дитячого будинку це – не зоопарк. Якщо ви хочете допомогти дітям, я б рекомендувала знайти організацію, яка з вами проведе організаційну підготовку,
– сказала Касьянова.

Під час зустрічі із представниками такої організації ви розкажете їм про себе, волонтери – розкажуть про себе, організують зустріч із психологом, де пояснять, що за діти перебувають у закладі і до чого потрібно бути готовим. "Розкажуть, чому не можна вестися, якщо дитина підходить і тихесенько шепоче на вухо: "Ти такий класний! Купи мені iPhone". Багато хто просто не готовий до реальності дитячих будинків. До поїздок туди потрібно готуватися", – наголосила вона.

Підготовка до поїздки є особливо важливою в умовах карантину, аби підступний коронавірус не потрапив до інтернатної установи. Дотримуватися правил безпеки дуже важливо – там де багато людей, є ризик спалаху інфекції.

Якщо ви вирішите особисто навідати таку установу – краще це робити з кимось. Тому що такий візит – емоційно важкий досвід.

Навички, які знадобляться у життя після інтернату, та прості речі, які всі ми використовуємо кожного дня.

Дорогих подарунків краще уникати. Цінність такого подарунка діти з інтернатних установ часто просто не розуміють – не знають, як важко гроші заробляються. Їм всі ці речі просто "приходять". Через це формується інструментальне ставлення або споживацтво. Діти швидко вчаться маніпулювати дорослими, але у цьому немає їхньої провини.

"Діти там до дорогих речей ставляться спокійно - вони їх не цінують. Вони сприймають це як відкуп. Дорослі відкуповуються від нас речами і якщо я психанув та розбив телефон – наступного разу мені куплять ще кращий", – пояснила Касьянова.

У притулки і центри психологічної реабілітації я везу з собою купу майок, шкарпеток і трусів. Дівчаткам беру прокладки. Якісь соки, банани і яблука. Це все – недорогі речі, які не є подарунком, але це те, що точно потрібно. Для дівчат возила резинки для волосся і обручі. Особливо для дівчат, які готувалися до вступу. Їм всім коротко обрізають волосся - профілактика вошей. Дівчата через це дуже комплексують. Я возила обручі, щоб якось трошки це компенсувати,
– поділилась вона.

Книги, за словами Касьянової, краще дарувати конкретній дитині, якщо відомо, що саме ця дитина хоче саме цю книгу. "У моїй практиці були діти, які закінчили 11 клас інтернату і ледь читали по складах. Тому не можу сказати, що діти там сильно читають. Зате діти малюють. Тому альбоми, фломастери, олівці ми возили. Малювати діти люблять і це, крім того, дуже терапевтично", – пояснила вона.

Навчання життєвим навичкам – значно більше потрібне. Дітей потрібно підготувати до виходу з інтернату.

Їх потрібно навчати готувати, рахувати гроші, доглядати за собою. В інтернатах немає необхідності навчати дітей правилам гігієни. Багато хто відзначає, що діти там – неохайні.

"Діти розповідають, що зубні пасти та щітки їм видають тільки тоді, коли приїжджає комісія. Прийняти душ – ціла історія. Особливо для підлітків. Душі відкриті, спільні, хлопчики і дівчатка соромляться один одного. У дівчат є правило: не привертати до себе уваги. Тому що є і сексуальне насильство, у тому числі. Тому дівчатка часто не користуються засобами гігієни, навіть – дезодорантами. Крім усього іншого – це ще і розкіш. Хоча, волонтери іноді їм це все привозять і вчать користуватися", – зазначила Касьянова.

Важливо Як навчити дитину не здаватися та наполегливо йти до мети

Діти самі не ходять у магазини, у них немає готівки, вони не знають, як готується їжа, оскільки їх годують за розкладом уже готовими стравами. Коли ти виходиш з дитячої установи - ці навички потрібні. Тому важливо надолужувати ці прогалини у побутових знаннях.

Волонтери навчають дітей фінансової грамотності, влаштовують майстер-класи з приготування борщу або піци. Коли ви все разом це готуєте, а потім їсте – це прикольно. Крім того, в процесі спілкування можна дізнатися багато різних цікавих і важливих для дитини речей. Так вибудовується довіра, в результаті якого можна зрозуміти, які речі потрібні для допомоги дитині. Для чого, власне, ми в інтернати і їздимо,
– наголосила Касьянова.

Вона має бути регулярною і надаватись постійною командою. Таких волонтерів спеціально тренують, вчать розрізняти різні маркери насилля, до них запрошують психологів, які розповідають про особливості дітей, травмованих переміщенням в інтернат.

Ця травма накладає відбиток на все життя – коли у дитини не має свого власного значущого дорослого, якому можна довіряти. Вони намагаються компенсувати необхідну увагу не якістю, а кількістю дорослих поруч. Виростаючи, таким дітям складно вибудовувати довірчі теплі відносини, тому, що вони просто не знають, як це довіряти і любити дорослих.

Можливий варіант допомоги – стати наставником для дитини. Найпотрібніші такі наставники підліткам. Бути наставником означає регулярно провідувати дитину в інтернаті, спілкуватися, підтримувати, вислуховувати, ділитись досвідом та мотивувати розвиватись.

Наставництво в Україні має досить жорсткі правила – і регулярність відвідувань, і складна підготовча процедура, і великий перелік документів, які потрібно зібрати. "Це правильно, тому що ми хочемо убезпечити дитину. Але, з іншого боку, багатьом людям, які приїжджають в інтернат, хотілося б простого і легкого спілкування", – сказала Касьянова.

Зверніть увагу Діти, яких жінка всиновила в різний час, виявилися біологічними родичами: мила історія

Наставництво – це не про простоту. Це – постійний вид соціальної роботи. "Ти регулярно і постійно приїжджаєш до дитини, у тебе є план, ти розумієш, чому ти до цієї дитини приїжджаєш. Якщо виникнуть складності – у тебе є супервізор, який підтримує і допомагає правильно будувати стосунки", – пояснила Касьянова.

Більше про наставництво для дітей з інтернатів можна дізнатись на сайті проекту "Одна надія".

Надана ще до того, як дитина опинилась в інтернаті. Тому що багато дітей там мають турботливих і люблячих батьків, які опинились у скрутних обставинах та не впорались із батьківством, тому що їм вчасно не допомогли.

Допомога волонтерів сім'ї дитини, на тій стадії, поки родина ще нормальна – більш ефективна, ніж нескінченна допомогу інтернатним закладам.

Допомогти родині по сусідству – багатодітній сім'ї, або родині, яка виховує дитину з інвалідністю, або тим, хто сам виховує дитину – набагато простіше і ефективніше. Хоча, звичайно, поки в таких установах є діти, потрібно до них їздити і допомагати, хоча б для того, щоб моніторити, що права дітей там не порушуються,
– сказала Касьянова.