Сперечатися, але не сваритися
Але це можна робити з повагою до опонента, не переходячи на особистості, наводячи аргументи на свою користь, і розуміючи, що помилки бувають, люди не ідеальні, а зміни будуть, але не водночас.
Читайте також Поразка Росії у війні вже неминуча
Тепер напишу про ту саму ідею – про необхідність єдності під час війни, одночасно з свободою критикувати і політичною конкуренцією – більш концептуально, або науково.
Путін зацікавлений в тому, щоб ми пересварились між собою. Для цього він використовує наші найкращі риси – бажання свободи, недовіра до влади, ненависть до корупції, і вимоги до прозорості і підзвітності держави.
Під час війни повноцінно забезпечити прозорість і підзвітність неможливо. Бо інакше ворог зможе використати таку інформацію на свою користь. І це зменшує підзвітність уряду і політиків народу. А далі питання техніки – збільшувати "асиметричну інформацію", тобто різноманітність оцінок і гіпотез стосовно кожної конкретної ситуації, і переводити все на особистості, і зменшувати довіру до влади всередині суспільства.
Як правильно сперечатись в умовах війни:
- Поважати свого опонента – "я не погоджуюсь з твоєю позицією, але ти маєш право на іншу думку".
- Аргументувати свою позицію і вимагати аргументів і фактів у опонента. Не використовувати ультимативні формулювання "допоки, єдиний варіант, так або ніяк, той, хто не погоджується, той – працює на Росію / корупціонер тощо".
- Допускати, що первинна особиста позиція може бути некоректною і бути готовим визнати свою неправоту та змінити позицію. Наприклад, "я визнаю що я неправий, якщо ти покажеш що 1. 2. 3.".
- Шукати разом з опонентом конструктивний шлях до покращення ситуації. Не "хто винен", а "що можна зробити".
Байден підписав ленд-ліз для України – дивіться відео: