Зарплатний кейс: держслужбовцям в Україні вигідніше бути двірниками

Мушу визнати, що в Україні інститут публічної служби має низьку соціальну вагу. Через це втрачаємо якісні кадри і можливості розвитку. Тому важливо змінювати і саму інституцію і – ставлення людей до неї. Вважаю, що публічна служба, попри недосконалість, відчутно недооцінена суспільством.

Читайте також Цінності держслужби як суспільний мейнстрім

В полоні стереотипів

За кілька років цей інститут змінився помітніше, аніж уявлення про нього. Причина – численні стереотипи. Приміром, є поширене уявлення про засилля там "кумівства". При тому, що цей сектор – найпрозоріший на ринку праці. Будь-яку посаду у ньому можна здобути лише через публічний конкурс.

Брак довіри відштовхує від державного сектору потенційних службовців. При тому, що публічна служба, значною мірою відповідає очікуванням багатьох суспільних груп. Це підтверджує онлайн-опитування Національного агентства України з питань держслужби (НАДС) серед держслужбовців. Ми проаналізували понад 20 тисяч анкет, аби з'ясувати чинники, що засвідчують важливі позитивні трансформації.

Відтак, 74% респондентів вважають, що у їхніх держорганах спеціалістів добирають за професійними компетенціями. 70,5% – вважають сприятливою організаційну культуру свого відомства. Прикметно, що цей показник за рік зріс більше, як на 10%. 68% – відчувають себе захищеними від протизаконних чи неетичних вказівок.

Принизливо низький рівень зарплат

Ключове питання, яке гальмує розвиток публічної служби – принизливо низький рівень зарплат. Усі попередні уряди йшли у фарватері громадської думки, яка звикла бачити у чиновнику хабарника і бюрократа. Критичність зарплатного кейсу відображено у соціології. 93% держслужбовців повністю або частково незадоволені рівнем своєї винагороди.

Справді, ця система – непрозора і розбалансована. Оклад деяких категорій держслужбовців – менше за мінімальну зарплату. Приміром посадовий оклад спеціаліста районної державної адміністрації не дотягує до 5 тисяч гривень. Ідеться про гарантовану державою частину оплати. Інше – лишається на розсуд керівника.

Я цікавилася, двірнику у Києві платять щонайменше удвічі більше. Це несправедливо, оскільки до держслужбовця держава виставляє значно вищі вимоги.

Зрештою, несправедливо, коли різниця у зарплаті держслужбовців у різних органах складає десятки тисяч гривень. Наголошую, ідеться про однакові посади і функціонал. Причина – відсутність юридичного механізму планування і розподілу фонду оплати праці.

Реформа на часі

Саме тому НАДС просуває реформу системи оплати праці. До речі, її підтримують 90% опитаних нами держслужбовців. Маємо насамперед збалансувати складові зарплати. Наразі посадовий оклад у її структурі – лише 30%. Інше – додаткові виплати, що надаються за рішенням керівника. Це – умови для несправедливості і корупції.

Читайте також Водійська "культура" як маркер "бар'єрного" суспільства

Пропонуємо модель, що передбачає сталу частину – 70% і додаткові виплати на рівні 30%. Це прибирає поле для маніпуляцій. Опрацьовано методику класифікації і каталог посад. Це – умова для встановлення справедливих окладів на основі класифікації посад.

Знаю про побоювання окремих колег щодо реформи. Багатьох із різних причин влаштовує наявна ситуація. Втім, держава не має права бути несправедливою щодо найнятих нею службовців. Вона визначає їм високі кваліфікаційні вимоги, обмежує додатковий заробіток, але пропонує неприйнятну зарплату. Цим вона принижує управлінців, які представляють її інтереси.

Маркери нової моделі прописані у редакції відповідного законопроєкту. Розрахунки щодо класифікації усіх посад плануємо завершити до 1 червня 2022 року. З 2023-го маємо запровадити цю модель у всіх державних органах. Тому вважаю реформу оплати праці державних службовців невідворотною.

Хто у 2022 році зароблятиме більше – дивіться відео