Україна показала, що може обіграти Росію
Про це 24 каналу розказав політолог Микола Давидюк. Він вважає, що першою чергою на Путіна повпливали не заяви президента Туреччини Ердогана, а вчинки України, бо зернова угода продемонструвала, що Україна вміє перегравати Росію.
До теми Подоляк пояснив, чому Росія повернулася в "зернову угоду" та як це "грає на руку" Україні
Крім того, на переконання політолога, важливим і правильним було те, що наша держава не дослухалася до закликів та прохань "зберегти обличчя Путіну". У контексті зернової угоди вона зробила точно навпаки, і лише виграла від цього.
У зерновій угоді Україна взяла путінське обличчя, поклала як килимок на вході в порт "Одеса", і витирала ноги 3 дні. А паралельно 14 кораблів вивозили пів мільйона тонн зерна щодо яких була домовленість,
– підкреслив Давидюк.
Він додав, що саме після цього, коли Путін побачив, що його обличчя навіть не намагаються зберегти, він прийшов і сказав, що готовий повернутися, тобто фактично визнав, що Україна і справді його обіграла.
Політолог переконаний, що так само потрібно діяти й у військовому аспекті – згадувати досвід з зерновою угодою і повторювати його на полі бою, тобто не слухати Путіна чи чиїхось дивних закликів, а перемагати фізично.
"Це дуже демонстративно. Росіяни вміють програвати, ба більше, вони як справжні політичні та військові садисти люблять програвати, люблять, коли їх б'ють і принижують. Просто вони часто соромляться про це говорити публічно", – зауважив Давидюк.
Відтак, зернова угода стала справжньою перемогою України, нашої дипломатії та нашої кооперації з Туреччиною та ООН, зокрема і зі США та Великою Британією.
Україна – держава з морським мисленням
Давидюк наголосив, що своїми діями із зерновою угодою Україна показала ще одну важливу та глобальну річ – те, що ми є державою з "морським" мисленням. За його словами, це стало демонстрацією того, що вся країна об'єднана – тобто аграрні райони Харківщини, Галичини, Волині чи Київщини пов'язані, бо всі виходять через Одесу.
"Ось це важливість єдності країни. Коли ми всі разом, тоді зерно конкурентне на зовнішніх ринках. Якщо починаємо вивозити машинами – все, зернова гегемонія України на світовому ринку дає тріщину", – пояснив політолог.
Він зауважив, що таким чином ми довели, що Україна – це часто ширше значення, ніж навіть інколи думають наші чиновники та політики. У цьому випадку наша держава продемонструвала себе у всій красі, врятувала мільйони людей та показала ціну своїм аграріям.
Це вкрай важливо, адже зараз в аграріїв у запасах лежить по 2 врожаї, які потрібно продавати, аби вони отримували мільйони доларів, могли знову засіватися, виділяти гроші на підтримку армії, платити податки та наповнювати бюджет. Усе це необхідно, щоб країна могла нормально розвиватися.
Тому це прекрасно. Росія показала себе як слабка принижена держава, яка повернулася на умовах сильного – нас і Туреччини. А Україна показала себе дуже потужно, з класної сторони,
– підсумував Давидюк.
Роль Туреччини у розв'язанні зернової угоди
Також політолог вважає, що не слід перебільшувати участь Туреччини, президента Ердогана та інших партнерів у цьому процесі. Так, їхня підтримка важлива, і без неї нічого цього могло б і не бути, але все ж зерно та порти – українські, а отже найбільша заслуга – наша. Хоч і не повністю самостійно, але це зробила Україна, і цим потрібно пишатися.
Те ж стосується і особисто Ердогана. Він справді потужний та хороший партнер України, але не треба забувати, що певною мірою він грає на два боки, адже у Туреччині досі працюють російські карти "Мір", росіяни досі купують там нерухомість, російський бізнес продовжує обходити санкції через Туреччину, а яхти російських олігархів досі пришвартовані на тамтешніх курортах.
Микола Давидюк про повернення Росії до зернової угоди: дивіться відео
Росія вимагає послаблення санкцій
За даними видання Reuters, в обмін на продовження зернової угоди Росія просить у Заходу послабити санкції проти державного сільськогосподарського кредитора "Россельхозбанк". Вони, мовляв, ускладнюють обробку платежів та доступ до суден і портів російських торговців зерном та добривами.
Країна-агресорка хоче, щоб "Россельхозбанку" дозволили відновити відносини з банками-кореспондентами, щоб здійснювати необхідні платежі. До початку повномасштабної війни Росії проти України цим займалися міжнародні банки та дочірні структури російських банків у Швейцарії. Ці вимоги в ООН нібито вже обговорюють з Євросоюзом та іншими сторонами.