Згадати Все. Матч Україна – Росія (1998-й). Перший, суперпринциповий

"Матч століття" – саме так медіа наприкінці 90-х називали двобій збірних команд України та Росії.

Читайте також: Згадати Все. Love IS, "Мівіна" та "масло" Rama – смаколики 90-их

"Це однозначно матч номер один в історії українського футболу", – вважає інформаційний директор 24 каналу Анатолій Яворський. І далеко не тільки він. "Це був такий перший "бомбовий" матч з тих, які були суперпринципові", – розповів очільник фан-клубу збірної України у 1998-2001 роках Ігор "Тополя" Мазур. Отже, Київ, п'яте вересня 1998 року. НСК "Олімпійський" приймає гру відбору до "Євро-2000".

Відео першого тайму історичного матчу:

Тоді, щоб зібрати повний стадіон, не потрібно було жодної реклами. Вивіска матчу говорила сама за себе. Про популярне й нині твердження "спорт поза політикою" забули, мабуть, і самі політики, які тоді рясно заповнили віп-ложу "Олімпійського".

За одну-дві хвилини розпочнеться цей воістину історичний матч. Історичний, тому що вперше в офіційних матчах зустрічаються збірні України та Росії за сім років незалежності обох країн– так розпочав коментувати телетрансляцію Сергій Дерепа.

Протистояння українських і російських команд мало політичний підтекст навіть за радянських часів. У СРСР не могло бути більш гучної спортивної афіші, ніж "Динамо, Київ – Спартак, Москва". І саме стадіон був чи не єдиним місцем, де українці, свідомо чи ні, проявляли свою національну ідентичність. І стосувалося це не лише вболівальників. До прикладу, в останньому чемпіонаті Союзу в 90-у році футболісти "Динамо" виступали в синьо-жовтій формі. Хоча жовтий не має жодного стосунку до клубних кольорів київської команди.

З розвалом Союзу зник футбольний чемпіонат, а з ним і принципове протистояння. Але через три роки, в 1994, українська столиця знову відчула, що таке заповнений ущерть "Республіканський", а київський уболівальник пригадав забуті емоції.

Ми вже обіграли "Спартак" у Лізі чемпіонів у 1994-у. Минуло буквально чотири роки – і приїхала збірна. Тому настрої були однозначно дуже принципові– розповів головний редактор сайту Football24.ua Олег Бабій.

"Росія завжди є принциповим суперником. Хоча б через те, що там зверхньо завжди відносяться до України у всьому", – додав Ігор Мазур. Сказати, що на початку вересня 98-го року вся країна жила цим матчем – не сказати нічого. Масла в вогонь підливали і наші, і російські ЗМІ.

Читайте також: Згадати Все. Цирк і циркові

Тоді в Україну приїхало близько трьох тисяч російських уболівальників. Кількасот із них були налаштовані дуже радикально. Росіяни навіть зробили значки із недвозначним змістом. І пообіцяли, що фонтани на Майдані Незалежності стануть для них туалетами. Наші фанати такого зухвальства допустити не могли. Перші сутички сталися ще напередодні матчу, після гри молодіжних збірних.

Протистояння продовжилось і в день гри, коли наші фанати в Володимирському соборі освячували десятиметровий прапор. Навколофутбольна перемога була за українськими фанатами. На полі ж у бій вступали футболісти та тренери.

Була така чи то байка, чи то насправді так було: що Бишовець свої настанови в готелі і потім у роздягальні давав пошепки. Бо боялися, що, може, десь там Україна поставила "підслушку"– пригадав Анатолій Яворський.

Напруга перед матчем і протягом матчу не згасала ні на секунду. Емоцій додавали і фанати на секторах. Такої кількості національної символіки НСК "Олімпійський" до того ще не бачив. "Коли зазвучав гімн Росії, на стадіоні стояв шалений свист. Просто неймовірний", – додав Яворський. На "Ще не вмерла..." росіяни відреагували більш зухвало – вони демонстративно сіли.

Дивіться перший гол у протистоянні України та Росії 1998 року:

У ті часи футболісти ще не тримали руку на серці, а трибуни просто не знали слів. До матчу спеціально видрукували листівки з текстом гімну. Градус протистояння підігрівав і той факт, що за збірну Росії грало двоє колишніх українців, які свого часу вирішили взяти громадянство держави-сусіда.

Коли оголосили прізвища футболістів – за збірну Росії двоє українців грало, Онопко і Канчельскіс – то тоді, коли звучали їхні прізвища, стадіон шаленів і свистів– розповів Яворський.

Зі стартовим свистком наша збірна під рев трибун понеслась уперед. На 14 хвилині проти Юрія Дмитруліна грубо порушують правила і суддя призначає штрафний удар. "Я би виділив Сергія Реброва. Ребров – це перший гол нашої команди. Дуже гарно подав у штрафний майданчик. Шевченко продовжив політ м’яча і Попов замкнув", – описав перший забитий гол українців Олег Бабій. А в середині тайму наші зловили росіян на контратаці, і Сергій Скаченко, тоді гравець московського "Торпедо", зробив рахунок 2-0.

Як розгорталися події у матчі далі та що відбувалося після сенсаційного закінчення поєдинку – дивіться у випуску.