Радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу зазначив, що війна – це двостороння гра. Про це та як Україна готується до зими 2023 – 2024 – читайте далі у матеріалі.

Важливо Ми не закінчимо війну парадом перемоги у Москві, але Росії не провести його в Києві, – Буданов

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми писали про терміни завершення війни та що може пришвидшити її фінал. Більше цікавих деталей – за посиланням.

Чи впливає робота ЗСУ на рішення партнерів щодо подальшого озброєння для України? Сьогодні у Києві міністри оборони Великої Британії та Франції, можливо вони до нас із гарними новинами?

Велика Британія взагалі поза конкуренцією. Вони абсолютно точно розуміють ефективність використання не тільки Storm Shadow, але й всієї іншої зброї, яку передають. Британія зайняла максимально конкретну позицію – надавати Україні всі інструменти.

Зважаймо на те, що такого обсягу зброї не накопичувала жодна країна, окрім Росії. Мовиться про великі країни, які мають певні інтереси. Наприклад, США та інші. Але Велика Британія дійсно вважає, що треба давати зброю, бо Україна використовує її вкрай ефективно.

Щодо інших країн не так все однозначно. Тобто немає такої кореляції, мовляв, ви використовуєте чудесно все це, тому ми збільшимо постачання.

Є багато факторів, які опосередковано впливають на прийняття тих чи інших рішень: політичні, ідеологічні, психологічні, тобто неготовності до кінця прийняти для себе, що Росія має програти й у такому вигляді перестати існувати. Певні консервативні погляди також на це впливають, як і внутрішньополітичні дискусії цих країн.

Росія сьогодні активізувалась, набагато більш тонко працює з медійним компонентом в країнах Заходу. Тобто вони там непрямолінійно кажуть, наприклад, в особі Сєргєя Лаврова чи Дмітрія Пєскова, мовляв, дивіться, там "нацисти". Але це вже не працює і ніколи не працювало.

Єдиним донором глобальної нацистської мережі, ультраправої мережі, є Росія. Це можуть підтвердити розвідки будь-якої країни і конкретно назву партії, руху, певного фінансування з Росії. Україна, як і будь-яка інша країна в Європі, до цього не має жодного відношення.

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

Однак всі ці фактори впливають на прийняття рішення: чи треба передавати, наприклад, Taurus. Вони нам потрібні, бо це вкрай ефективна зброя. Вона має більший радіус дії та боєзапас, який несе, вона високоточна і дійсно суттєво впливатиме на те, що Росія там логістично забезпечує себе.

Але що ми маємо по уряду Німеччини? Безумовно, періодично виникають такі ситуації, коли уряд говорить, якщо ми продаватимемо той чи інший вид зброї, це означатиме, що ми йдемо на додаткову ескалацію. Це не лише Німеччини стосується. Ми пояснюємо, що немає ніякої додаткової ескалації, бо є 4 аспекти у межах яких ви передаєте нам зброю:

  • це абсолютно у межах міжнародних правил. Україна веде оборонну війну і всі донори зброї, які нам її передають, абсолютно коректно юридично це роблять. Вони не відповідають з точки зору війни, тому що Україна не є агресором в ній. Тому перший пункт: міжнародне право чітко говорить про те, що ви можете нам надавати, зокрема Taurus;
  • ескалація – це тільки про затягування війни сьогодні, а пришвидшення фіналу війни – це деескалація. Тому що суттєво зменшить терміни, коли все це буде. Росія ж постійно підвищує ставки, це і є ескалація. Чим довше ми тримаємо Росію в можливості підвищувати ставки в цій війні, тим більше ескалації. Чим швидше ми знищимо бойові спроможності Росії, просунемось у межах деокупації і запустимо процес політичної трансформації Росії, тим більше буде деескалації;
  • використання техніки на території України йде виключно громадянами нашої держави у межах партнерських домовленостей. Наприклад, що ми не б'ємо по території Росії, а використовуємо зброю для звільнення своїх територій. Тобто тут немає ніяких юридичних ризиків, що це буде щось інакше;
  • для того, щоб ефективно вести війну треба мати математичний паритет. Якщо ми говоримо про ракети в цьому випадку, то Росія чомусь має право використовувати ракети різного радіусу дії по всій території України. Для того, щоб убезпечити себе нам потрібні ракети, які дозволять знищувати склади й переформатувати воєнні дії Росії.

Тобто ми б'ємо більше по складах, Росія має менше ресурсів і починає міняти пріоритети. Відтак, менше б'є по цивільному населенню. Це пряма залежність. Це ми пояснюємо партнерам.

ЗСУ знищують логістику ворога
ЗСУ знищують логістику ворога / Генштаб

Однак є низка ключових факторів, з якими демократичний світ, на жаль, звик жити в післявоєнному Ялтинському світі. Де були певні правила, гарантії та не було великих боїв. Тож світ не звик приймати швидкі відповідальні рішення. Але все потрошку змінюється.

Скоро зима й Росія показала, що не змінила тактику щодо ударів по об'єктах критичної інфраструктури. Наскільки ми готові до цього? І чи критично важливо, щоб ще були системи ППО?

Критично важливо. Ми ж бачимо, що Росія робить на Півдні України. Для того, щоб працювати, наприклад, по ракетах "Онікс", потрібні конкретні системи ПРО. Насамперед це SAMP/T, потім Patriot.

Щодо того, як працювати по "Шахедах", яких дуже багато – теж потрібні додаткові мобільні системи протиракетної, протиповітряної оборони тощо. Не буває, на жаль, у такій війні, якоїсь лімітованої кількості систем, які мають убезпечити нас від атак ракетами чи дронами.

До теми Унікальні рішення, інженерні укріплення: Кудрицький розповів, як захистять енергооб'єкти України

Безумовно, на різних рівнях президент порушує це питання. Це додаткові системи ПРО та ППО, тому що Росія використовує саме геноцидні практики, як-от атаки по цивільному населенню чи критичній інфраструктурі.

Росія абсолютно чітко вважає, що у межах війни по лінії фронту не дуже ефективно себе проявляє, але в неї завжди є інструмент масштабно бити по цивільному населенню і критичній інфраструктурі.

Так, ми сьогодні інакше це все сприймаємо. Не готові сказати, що ми тотально, стовідсотково, ідеально до всього підготувалися. Ви ж розумієте, це війна. Але є великий досвід минулого року. Є певні роботи з точки зору захисту інфраструктури, як і додаткові можливості для цього, зокрема інфраструктурні та збройні.

Крім того, досвід диспетчеризації минулого року також дозволяє робити все, щоб не було розірваної магістральної мережі, щоб ми не отримали локальних чи глобальних блекаутів. Над цим працює й енергетичний штаб при Кабміні, і президент постійно опікується питаннями щодо фізичного захисту енергомережі.

Якщо говоримо про критичну інфраструктуру, то Росія, концентрує удари і по генерації, і по магістральній мережі, насамперед трансформаторах. Тому що трансформатори – це такий дефіцитний товар на ринку, бо немає ринку, щоб під замовлення зробити низку трансформаторів. Ми переважно готові, але все ж таки з нашими партнерами говоримо саме про додаткові системи ПРО.

Київ, занурений у темряву, листопад 2022 року
Занурений у темряву Київ, листопад 2022 року / Фото 24 Каналу

Наприклад, Румунія вже відверто бачить і говорить, що уламки дронів, якими Росія атакує Південь – Ізмаїл, Дунай тощо, постійно падають на її територію. І було б непогано, щоб румуни активували четверту статтю Альянсу про консультації й у її межах заявили про те, що необхідно збільшити спроможності української ПРО насамперед на Південному напрямку. Щоб Румунія убезпечила свою територію від падіння уламків чи від залітання ракет або дронів.

Зверніть увагу Російські дрони падають у Румунії, а НАТО досі мовчить: Столтенберг пояснив чому

Мені здається, такі процедури вже йдуть, вони запущені. З одного боку Україна наголошує на необхідності збільшити кількість систем ПРО. З іншого боку – європейські країни, які є нашими сусідами, також можуть про це говорити на різних рівнях.

Думаю, що ми все ж таки добудуємо систему, зокрема у межах захисту від геноцидних практик Росії та ракетних атак по цивільному населенню.

Аналогічні удари у відповідь по території тимчасової Росії, наскільки вони працюють?

По території Росії працюють громадяни Росії, які перебувають на її території. Мережа достатньо активна та ефективна. Бачимо це в Курській та Бєлгородській областях. Постійно збільшується кількість ефективних дій щодо військових та критичних об'єктів, тому це не минулий рік.

Росії потрібно це усвідомити, адже це двостороння гра. Цей рік для Росії суттєво відрізнятиметься від минулого.

Цього року уже помітне достатньо ефективне відпрацювання по півострову Крим. Він повністю під вогневим контролем. Проте не вистачає поки що кількості контролю. Але кількість вогневого контролю над півостровом буде збільшена.

Щодо території Росії. Відчуття втрати монополії на насилля та міцності силової вертикалі провокує мережі альтернативних росіян, які дивляться на правління Владіміра Путіна з ненавистю, до більш активних і агресивних дій щодо військових та критичних об'єктів на території Росії. Отже, кількість таких ударів збільшуватиметься.

Тобто Кирило Буданов попереджав Росію, що в них на території можуть діяти росіяни, які виступають проти їхньої влади?

Є достатньо багато росіян, які готові до активних збройних дій на території країни-агресорки. Зокрема, зі знищення військових об'єктів, і, якщо буде потреба, зі знищення об'єктів енергетичної інфраструктури. Для того, щоб це все паритетно виглядало. Але це роблять російські громадяни на території Росії.

Російські воєнкори розказують, що якась невідома ДРГ знову зайшла в Бєлгородську область.

Я не знаю, що таке ДРГ. У нас є абсолютно легальні угруповання, як-от легіон "Свобода Росії" та РДК. Це команди, які створили громадяни Росії. Позаяк бачать майбутнє своєї країни інакше, ніж узурпаторська династія Владіміра Путіна. І, безумовно, вони продовжуватимуть та масштабуватимуть свої активні дії.

Мірою того, як послаблюватиметься силовий контроль над регіонами, ці дії достатньо ефектно та масштабно виглядатимуть. Це вже не початок, а такий етап, коли починає накопичуватись ефект "розсмикування".

Російський добровольчий корпус
Російський добровольчий корпус / Суспільне

Прем'єр-міністр Росії Міхаіл Мішустін заявив, нібито "до середини цього року російська економіка практично повністю відновилась, багато іноземних інвесторів хотіли зберегти свої проєкти в Росії й відновлення економічної активності відбувається швидше, ніж сподівалися".

Вони – мрійники: "усе відновилось та працює ідеально, у Росії найпотужніша та найтехнологічніша економіка". Просто літаки не літають, машини не їздять, купити нічого не можна, грошей на соціальні транспорти суттєво не вистачає. Продають вони лише напівфабрикати чи просто сировину. А так все круто, особливо, коли про це говорить Мішустін.

Єдине, про що тут можна сказати – це щодо іноземних компаній чи інвесторів. Тут Мішустін у чомусь правий, бо дійсно лякає, коли люди, які є білими компаніями з європейськими чи американськими юрисдикціями продовжують працювати в Росії легально.

Читайте також Бензоколонка без пального та рубль, що стрімко падає: як Росія загнала себе в економічну пастку

Продовжують займатися бізнесом, зокрема на величезних споживчих ринках, отримують величезні та преміальні прибутки, платять суттєві частки доходу до російського бюджету через податки. Через ці податки Росія, практично 32% мілітарного бюджету, вбиває громадян іншої країни. Ця аморальність дивує і лякає.

Мішустін правий, що це прагматизм. Це ж прагматизм, коли ти фінансуєш вбивство громадян іншої країни, завдяки тому, що працюєш на території країни-агресорки, яка абсолютно свідомо порушує міжнародне право, основні документи ООН та свідомо пішла на масовий геноцид громадян іншої країни.

Треба більше про це говорити, а також щодо неефективності санкцій та юридичних форматів. До речі, це важлива складова. Мені здається, коли ми говоримо про реформу ООН чи загалом глобальної системи відносин міжнародного права треба передбачити певні інструменти, які дозволять контролювати подібні прояви.

Можна брати юридичні статуси для країн, які автоматично обмежуватимуть можливість публічним компаніям вести там бізнес. Тобто, є юридичний статус, це може бути не статус країни-терористки, а якийсь інший, який забороняє, наприклад, Auchan чи Pepsi продавати продукцію на цьому ринку.

Інакше вони отримуватимуть штрафи, які втричі повинні перевищувати маржинальний та операційний дохід, який вони отримують на цьому ринку.

Bloomberg каже, що економіка України зросла вперше з початку повномасштабного вторгнення і зростання у другому кварталі відбулося після різкого падіння у 2022 році. Загалом Нацбанк очікує, що у 2023 році економіка зросте на 3%.

Завжди, коли йде війна, є шоковий період, коли все обвалюється та бізнес автоматично зупиняється, тому що ти перебуваєш в стресовому стані.

Частково наш бізнес, перебуваючи в шоковому стані почав одразу фінансувати потреби армії, донатити на все, що було необхідно. Але згодом цей шок проходить і компанії починають реінвестувати. Тобто відкриваються та поновлюються відповідні виробництва, починають гроші йти в обіг.

Крім того, військові виробництва починають масштабуватись. Відкриваються додаткові робочі місця й так економіка адаптується. Тоді виробництво починає вже працювати та не йде вниз завдяки трьом факторам:

  • люди психологічно змінились. Вони розуміють, що війна триватиме ще якийсь час, але треба працювати з огляду на те, щоб давати робочі місця та їх фінансувати;
  • надходять інвестиції, зокрема у військові виробництва. Проте не у величезному обсязі, тому що ключове правило для інвесторів – це стабільні правила гри;
  • гроші, які надходять від наших партнерів. Вони йдуть на соціальні програми. Це обігові кошти, які йдуть на споживчі ринки. І тому економіка потрошку відновлюється.

Це не ті темпи, які нам потрібні. Для того, щоб отримати суттєве прискорення та відновлення економіки потрібно вирішити чотири складові завдання:

  • закінчити війну справедливим фіналом, тобто Україна має перемогти;
  • треба мати інший тип держави, яка буде більш прозорою, менш бюрократизованою та мати менш розподільчі функції у номенклатури;
  • ефективна система контролю за зловживанням своїм службовим положенням, мовиться про антикорупцію;
  • справедливість, тобто судові, слідчі та правоохоронні органи, які не втручаються в роботу бізнесу. Це також карта ефективних конкурентних виробництв, які матимуть велику додану вартість з огляду на конкуренцію на глобальному ринку. Тобто, компетенція, яку Україна має віднайти: ким вона має бути на глобальному ринку кооперації.

BBC каже, що Росія хоче назад до Ради ООН і нібито вже якісь листи розіслала. Обіцяє знайти якісь рішення для розв'язання питань прав людини й говорить, що не перетворюватиме ООН на інструмент, який обслуговує політичну волю однієї групи країн. Що про це говорить ООН?

Подивимося на голосування. Мені здається, що Росія не має жодних шансів отримати місце з прав людини у Раді ООН. Країна веде геноцидного типу війну. Це вже навіть ООН зафіксувала.

Згадаймо останню конференцію очільника комісії з виявлення злочинів Росії на території України Еріка Мьосе, де він говорить про те, що вони бачать системний, масштабний підхід до катування військовополонених і цивільних на окупованих територіях.

Це є державна політика Росії – окупувати території і жорстко катувати до фатальних інцидентів, ексцесів, зокрема цивільне населення. Там не поодинокі ексцеси виконавців. Це системна робота, державна політика й на окупованих територіях. Те ж було у Київській, Чернігівській, Сумській, в Харківській областях.

Це дивно. Навіть для орвелівських часів, коли "мир – це війна", буде дивним дати місце в Раді з прав людини країні, яка ненавидить людей.

Тут є один нюанс – право вето. Росія торгуватиметься правом вето. Тому поки не буде зупинене членство, хоча б на першому етапі та не буде прибраний інструмент вето від Росії, ми матимемо величезну низку проблем.

ООН нарешті зафіксувала ознаки геноциду Росії в Україні
ООН нарешті зафіксувала ознаки геноциду Росії в Україні / Getty Images

Навіть заяви про спробу повернутися до Ради з прав людини – це, ймовірно, така велика пропагандистська програма. Росія полюбляє програми, які спрямовані на країни Глобального Півдня, Латинської Америки та Африканського континенту. Аби показати: "Дивіться, ми суворо дотримуємося прав людини". Тобто підрізаємо цих людей, вбиваємо в потилиці, гвалтуємо масово.

Світу треба визначити дефініцію, що таке права людини. Наприклад, Росія вважає, що вбити дитину – це захистити права людини. Вона вважає, що натовпом зґвалтувати дівчинку 14 років – це захист прав людини. Тобто вони ж "захистили права цієї дівчинки" тощо.

Про це так і потрібно говорити, що Росія вважає захистом прав людини максимально жорстоке вбивство, катування, зґвалтування людей. Тоді треба вийти й сказати: "Ви готові проголосувати, щоб за такі розуміння прав людини надати можливість Росії просувати концепцію масових вбивств, зґвалтувань та катувань людей?".