За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, з неабиякими проблемами зіштовхнувся полковник Володимир Корало, який керує 488 мотострілецьким полком. Підрозділ армії Росії, що дислокується у Клинцях Брянської області, був фактично розбитим захисниками України.

Дивіться також Помирають у знятих з трупів бронежилетах: мобілізовані на Донбасі гинуть тисячами

При цьому на паперах полк перебуває у задовільному стані та може надалі виконувати завдання Путіна з руйнування та захоплення нашої території.

Солдати просять рідних найняти адвокатів та повернути їх з України

  • Через півтора місяця участі у боях проти ЗСУ та ТРО в одній з рот "клинцівських" залишився в живих лише 21 окупант. На початку вторгнення ця рота вважалася "елітною" та складалася зі 130 вмотивованих та досвідчених контрактників.
  • Бійці роти на свої очі бачили, скільки втрат понесла армія Росії, годинами завантажували в "Урали" залишки тих, хто отримав поранення та загинув після бою. Бачили, як офіцери покидають "двохсотих", тікає з небезпечних ділянок та усувається від командування.
  • Достукатися до свого керівництва та домогтися виведення розбитого підрозділу у Брянськ окупанти не можуть. Їх вперто женуть вперед, кажучи, що "Україна ось-ось здасться", а "спецоперація незабаром скінчиться". Однак у такі байки офіцерів ніхто не вірить.
  • Оскільки рідним загиблих ніхто не повідомляє про втрати, шукати родичів "двохсотих" доводиться тим, хто вижив. Робити це їм вкрай важко, адже мало хто знає прізвища ліквідованих ЗСУ.
  • У розмовах з рідними путінські орки скаржаться на величезні втрати. Просять батьків та дружин писати у військову прокуратуру та розповісти про реальний стан речей на фронті.
  • Деякі дружини та матері написали звернення до військового юриста, аби той витягнув їх рідних з України. Зробили це вони після того, як зв'язалися з міністерством оборони, де їм сказали, що наказу про виведення підрозділу немає, а віддати його може начальник у разі, якщо завдання буде виконано.

Подібний стан речей на ділянці фронту, де воюють "клинцівські", вкрай серйозно позначився на бажанні виживших виконувати задачі. 17 квітня, отримавши наказ йти на штурм, лише 9 ординців з 21 поїхали вперед. Інші відмовилися, сказавши, що краще пересидіти бій у якомусь підвалі. Зробити з цим щось полковник Корало нічого не може, окрім погроз особовому складу "розбиратися за законом воєнного часу".

Росіян розкидають по різних підрозділах

Аби приховати величезні втрати, російські генерали продовжують дотримуватися системи змішування особового складу. Орків з різних угруповань рокірують між собою, аби на штурм йшли роти не знайомих між собою росіян.

Саме в такий спосіб командування ЗС РФ отримало те, на що розраховувало: окупанти з легкістю покидають тіла своїх товаришів по службі на полі бою, здебільшого не можуть назвати прізвищ загиблих та поранених. Така система допомагає Кремлю ефективно приховувати кількість загиблих, не повідомляти родичам про смерть ватовоїна, а також ухилятися від сплати компенсації.