На сьогодні пенсійна система в Україні складається з 3 рівні. Йдеться про солідарний рівень, рівень обов’язкового накопичування та недержавне пенсійне забезпечення.

Читайте також М'ясо, яйці та цибуля: що буде з цінами на продукти у квітні

Під час розмови з 24 Каналом експерт Андрій Павловський зауважує, що підготовка до другого рівня вже йде не перший рік. Для того, щоб рівень обов’язкового накопичування запрацював, треба відповідний законопроєкт від Мінсоцполітики.

Андрій Павловський

Експерт з питань соціальної політики

Зараз є чимало депутатських законопроєктів щодо цього, але поки що ми не бачимо якогось остаточного варіанту. Спочатку пропонували запровадити накопичувальну систему для деяких галузей, які пов'язані зі шкідливим виробництвом. Навіть для деяких областей зробили такий пілотний проєкт, втім він не спрацював.

Експерт додає, що на сьогодні уряд України має певні зобов'язання перед Міжнародним валютним фондом. Одним із таких є затримка щодо запровадження другого рівня пенсійного забезпечення накопичувальної пенсійної системи.

Детальніше про 3 рівні пенсійної системи пояснюють на офіційному сайті Корпоративного недержавного Пенсійного фонду НБУ:

  • 1-й рівень

Це солідарна система, яка створена для забезпечення базових потреб пенсіонерів та соціального захисту кожного громадянина

  • 2-й рівень

Це накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Вона передбачає створення додаткових коштів для майбутніх пенсіонерів шляхом обов’язкової сплати внесків на індивідуальні пенсійні рахунки та їх інвестування.

  • 3-й рівень

Це добровільне недержавне пенсійне забезпечення, завдяки якому кожен охочий може накопичити додаткові пенсійні кошти для себе, своїх близьких тощо.

Соціальні виплати в Україні прив'язані до рівня прожиткового мінімуму. З 1 січня цей загальний показник виріс із 2 589 гривень до 2 920 гривень. Водночас для праце­здатних осіб показник було встановлено на рівні 3 028 гривень, а для осіб, що втра­тили праце­здат­ність, – на рівні 2 361 гривні.

  • Рівень мінімальної пенсії тотожний до мінімального прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, тому становить на сьогодні 2 361 гривню.
  • А максимальний показник пенсії відповідає десятикратному прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, тобто 23 610 гривень.
  • Втім, після весняної індексації 1 березня мінімальна виплата зросла знову. Відтак її рівень становить тепер 2 725 гривень, а максимальна залишилася без змін.

Протягом березневої індексації виплати зросли у майже 10 мільйонів українців:

  • мінімальне підвищення становило 100 гривень,
  • максимальне підвищення – 1 500 гривень,
  • середнє підвищення – 322 гривні,
  • середня пенсія по Україні тепер – 5 717 гривень.

Кому проіндексували та не проіндексували пенсії

  • У березні були проіндексовані виплати пенсіонерам, які не працюють та отримують пенсію на загальних підставах, пенсіонерам силових відомств, особам, що отримують пенсію з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання. А також науковцям, державним службовцям, працівникам органів місцевого самоврядування.
  • Проте були категорії пенсіонерів, хто підвищення так і не отримав. Це особи, що вийшли на пенсію у 2021 – 2023 роках, ті, хто отримує мінімальну пенсію, ветерани війни та особи з високими пенсійними виплатами.

Андрій Павловський зауважує, що раніше йшла мова про те, що індексація у березні мала б становити близько 13%.

Є офіційні дані Держстату, що, заважаючи на певні заборони, деякі комунальні тарифи все одно зросли – в середньому на 15%. Тобто вже по тарифах індексація не компенсує це зростання,
– додає експерт.

Пояснення, чому цьогоріч пенсіонери не отримали більше підвищення, одне – нема грошей. Адже власні надходження, тобто те, що збирають до бюджету з податків, зборів тощо, покриває потребу всього на 50%. Ба більше, ця половина здебільшого йде на озброєння, оборону та інше.

А от інша половина – коштом зовнішніх запозичень. Тобто всі пенсії, соціальні допомоги, субсидії, все це виплачується шляхом допомоги та кредитів, які надають західні партнери.

Як пояснюють в Пенсійному фонді, солідарна система державного пенсійного страхування базується на засадах солідарності й субсидування, а також здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг коштом ПФУ. Втім, в Україні державні пенсії доволі низькі порівняно з іншими країнами. І проблемою є демографічна криза.

  • Рівень народжуваності в Україні падає. За даними Опендатабот із посиланням на дані Міністерства юстиції, у 2023 році народилося всього понад 180 тисяч дітей, що на третину менше, ніж до повномасштабного вторгнення у 2022 році.
  • Як пояснює Ганна Вахітова, професорка Київської школи економіки, саме від кількості населення, що працює в Україні, залежить пенсія нинішніх пенсіонерів.
  • Станом на 1 січня 2024 року кількість пенсіонерів в Україні становила 10,5 мільйона осіб. Водночас влітку 2023 року, за розрахунками Українського інституту майбутнього (UIF), економічно активними в Україні були близько 11,7 мільйона осіб, але працювали з них тільки орієнтовно 9 – 9,3 мільйона.

Наприклад, при заробітній платі у 10 тисяч гривень людина, яка працює, відраховує приблизно 2 000 гривень. А ще у нас існують підвищені пенсії для суддів, наукових працівників тощо, ну і бажання платити якнайменше податків, тобто не з усієї зарплати, а виключно з мінімально обов’язкової суми. Тому на одну людину припадає зовсім небагато – ці умовні 2 000 стають ще меншими,
– каже науковиця Вахітова.

Зараз внески до Пенсійного фонду платять офіційно працевлаштовані, фізособи – підприємці (ФОПи) та самозайняті особи. За найманих працівників єдиний соціальний внесок сплачує роботодавець. Розмір ЄСВ становить 22% від мінімальної зарплати.

З 1 січня та 1 квітня мінімальний страховий внесок з ЄСВ:

  • з 1 січня – до 1 562 гривень за місяць, або 4 686 гривень за квартал,
  • з 1 квітня – до 1 760 гривень за місяць, або 5 280 гривень за квартал.

Водночас ФОПам на період воєнного стану дозволили не сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Однак у такому разі стаж для них не зараховуватиметься.

Стратегія накопичувальної пенсійної системи передбачає обов'язкове відрахування коштів з громадян на окремі рахунки. Кожен офіційно працевлаштований українець зможе мати окремий рахунок, на який щомісяця зараховуватиметься певна сума коштів із зарплати.

  • Певний відсоток із зарплатні, який, до речі, можна визначити самостійно, сплачується в накопичувальну систему.
  • При виході на пенсію, крім основної солідарної пенсії, можна отримати ще й додаткові гроші, що накопичились.
  • Усі накопичені кошти будуть в недержавних пенсійних фондах (НПФ). Працюватимуть установи, інвестуючи кошти громадян у фінансові інструменти для отримання доходу: це високотехнологічні та надійні галузі, які на початку дають високі прибутки (вищі, ніж інфляція в країні). Крім того, це можуть бути й державні ОВДП.

Однак, як пояснює Андрій Павловський, накопичувальна система повинна запроваджуватися лише під час сприятливих економічних умов:

  • стале економічне зростання декілька років поспіль,
  • значне зростання доходів населення,
  • низький рівень інфляції,
  • дохідність накопичувальних пенсійних рахунків повинні перевищувати середній рівень інфляції в країні хоча б на 2 – 3%,
  • низькі адміністративні витрати – не більше, ніж 1,5%.

Є чимало прикладів, де в мирний час, при більш сприятливих економічних умовах, ця система не запрацювала. Наші східноєвропейські сусіди, а це Польща, Угорщина, Чехія, робили спробу у 2008 році запровадити накопичувальну систему та їм це не вдалося. Угорщина взагалі назад усі накопичення повернула у солідарну систему,
– каже Андрій Павловський.

    Як зазначають в Корпоративному недержавному Пенсійному фонді Нацбанку, у світі існують різні моделі пенсійних систем, що ґрунтуються на трьох основних стратегіях: солідарній, накопичувальній та змішаній.

    Швеція

    Ще минулого століття, а саме у 1999 році, у Швеції було введено нову трирівневу пенсійну систему, де:

    1. Перший рівень – це розподільна система, де розмір пенсії залежить від заробітної плати працівника. Він формується з внесків, що становлять 16% заробітної плати. Відтак, загальний розмір пенсії визначається на підставі умовних накопичень та очікуваної тривалості життя.
    2. Другий рівень – накопичувальна пенсія, яка залежить від заробітної плати працівника, який відраховує 2,5% заробітної плати на індивідуальний пенсійний рахунок. А гарантовану пенсію виплачують громадянам, які одержують дуже маленьку умовно-накопичувальну і накопичувальну пенсії, чи зовсім їх не одержують.
    3. Третій рівень – добровільне пенсійне забезпечення, що набуло найбільшого поширення. Воно охоплює близько 90% працівників і забезпечує додаткову пенсію. Все більшу популярність набувають також індивідуальні добровільні накопичувальні пенсійні схеми.

    Великобританія

    Пенсійна система у Великобританії багаторівнева і вважається чи не найдосконалішою у світі. Їхня пенсійна модель – трирівнева й розділяється на базові державні пенсії, державні пенсії за вислугою років та недержавні пенсії.

    1. Перший рівень – базова пенсія, яку виплачує держава всім британцям після досягнення ними пенсійного віку. Вона не залежить від стажу роботи пенсіонера, його трудових успіхів і одержуваної зарплати.
    2. Другий рівень – державні пенсії за вислугою років. Залежить від стажу працівника й заробітної плати, з якої сплачувалися внески.
    3. Третій рівень – недержавна пенсійна система. Саме ця пенсія дає змогу отримувати досить великий розмір виплат, розмір яких працівник регулює самостійно, розраховуючи на свої внески. Приватне пенсійне забезпечення поступово витісняє державне.

    США

    Американська пенсійна система ґрунтується переважно на особистому пенсійному страхуванні населення.

    • Розподільні пенсійні системи

    Ця система є фактично "обміном між поколіннями". Тобто ті громадяни США, які працюють, утримують пенсіонерів. Принцип такого "обміну" здійснюється в обов'язковому порядку, і працює лише на державному рівні.

    • Накопичувальні пенсійні системи

    До накопичувальних пенсійних систем належать державні та приватні пенсійні програми.

    1. Державні накопичувальні пенсійні програми призначені для забезпечення громадян, які працюють на уряд, та місцевих органів влади. Основним джерелом надходжень до накопичувальних пенсійних фондів є щорічні внески Федерального уряду, а також інвестиційний дохід фондів.
    2. Участь громадян у приватних накопичувальних пенсійних програмах є добровільною.