Як інформує 24 Канал, при цьому орієнтуватись будуть на галузеві ознаки: на продаж у складі пулу виставляються борги підприємств, що займаються одним видом діяльності. На сьогодні у системі Прозорро.Продажі уже доступна інформація про 8 таких пулів, але чи злетів "пілот"?
До теми Рекорди банківської системи та довіра українців: інтерв'ю зі Світланою Рекрут
Понад 6,4 мільярда гривень – результати продажу з початку повномасштабної війни
Загальна заборгованість позичальників перед банками-банкрутами, що перейшли в управління Фонду, складає близько 96 мільярдів гривень: 85 мільярдів із них – борги юридичних осіб.
Це не абстрактні гроші банкірів, які не впоралися з керуванням фінустановою. У більшості це кошти, які банки залучили від інших підприємств та пересічних громадян як депозити. І якщо вкладникам, фізичним особам, кошти після банкрутства банку відшкодовує Фонд гарантування, то із юридичними особами, а також іншими "негарантованими" кредиторами збанкрутілих банків ситуація складніша. Вони також мають право на повернення своїх грошей, але у порядку черговості кредиторів і у разі наявності коштів. Ключовим джерелом повернення їх грошей є кошти від продажу активів банків-банкрутів.
За даними Фонду, у середньому лише близько 10% кредитів продовжують обслуговуватися на момент формування ліквідаційної маси банку. Хоча значною мірою саме від обслуговування кредитів залежить повернення коштів кредиторам банків-банкрутів.
Для того, щоб позичальники краще обслуговували свої кредити, Фонд розробив програму реструктуризації. Скористатися нею можуть як фізичні, так і юридичні особи.
Фізичні та юридичні особи можуть скористатись послугою реструктуризації / Фото Shutterstock
Та попри те, що у Фонді відмічають тенденцію, що все більше позичальників продовжують оплачувати свої борги перед збанкрутілим банком, – надходження від обслуговування кредитів все ще бажають кращого.
Кредити, які так і не починають обслуговуватися, – виставляються на продаж
Складність полягає в тому, що далеко не всі активи банків є цікавими для інвесторів.
Часто плутають, що Фонд гарантування може продавати не актив, а право вимоги. Це означає, що ви отримаєте не актив (приміром, передане у заставу банку майно), а лише право боротися за нього. І що потрібно буде вирішувати багато юридичних проблем. Власне вони й продають ці активи, тому що банки були нечесні, кажучи, що ці активи коштують набагато дорожче, ніж є насправді. Мова про те, що банки обліковували активи за завищеними цінами, за якими зараз їх нікому не продати,
– каже інвестиційний банкір, фінансовий експерт Сергій Фурса.
Через значну строкатість складу активів банків-банкрутів ФГВФО й вимушений постійно розробляти нові способи зацікавити інвесторів.
Як це відбувається:
- На першому етапі активи виставляються кожен окремо, на індивідуальні торги, із поступовим зниженням ціни лота.
- Наступний крок – те, що не вдалося продати окремо, об'єднується в пули.
Традиційно найцікавішими лотами є фізичне майно банків, колишні відділення, квартири, автомобілі тощо – вони продаються швидко, якщо не мають юридичних перешкод. Та такі історії успіху хоч і абсолютно зрозумілі, але скоріше виключення, визнають у ФГВФО. За словами Віктора Гутніченка, заступника директора департаменту консолідованого продажу активів Фонду, понад 96% активів на балансі банків, що ліквідуються, – це кредити.
"Права вимоги за кредитом – досить специфічний актив. Це не авто чи нерухомість, які ти одразу отримуєш собі у право власності і можеш ними розпоряджатися. Купуючи кредит, переможець аукціону отримує право вимагати від позичальника повернення боргу. Якщо цього не відбувається, новий кредитор може почати процедуру стягнення майна, яке передавалося у заставу за договором", – пояснює Віктор Гутніченко.
Тому у питанні вартості кредиту не стільки цікава загальна заборгованість за договором, яка за роки, поки договір не обслуговувався, могла "на папері" зрости у рази. Цінність кредиту – здебільшого в заставі. Попри це на перші торги усі активи банків, що ліквідуються, виставляються за вищою із величин – їх оціночною або ж балансовою вартістю,
– додає він.
Участь в аукціонах можуть брати як фізичні, так і юридичні особи, крім позичальників та поручителів за виставленими на продаж договорами. Також учасником аукціону не може бути Росія та пов’язані з нею особи. Врешті лише 5 – 10% оголошених Фондом аукціонів завершуються результативно. Решта торгів не відбувається просто через відсутність потенційних покупців. А самі активи на продаж виставляються подекуди по 15 – 20 разів.
Активи на продаж виставляються подекуди по 15 – 20 разів / Фото Pexels
Тому у Фонді змушені постійно вигадувати нові способи продати майно та активи, на які не знаходиться покупців при прямому продажі.
У пошуках покупця – 2 галузеві пули
Об’єднання активів у галузеві пули – одна з таких ідей. На сьогодні у системі уже відбулося 6 торгів, але поки покупців на жоден пул не знайшлося. За словами експертів, треба враховувати, що такого роду активи – як глибоко прострочені чи ж беззаставні кредити – взагалі мають вкрай низьку конверсію. Продаються дуже важко та зі значними дисконтами. Це факт, який потрібно озвучувати одразу, щоб у суспільства не формувалися завищені очікування: на ринку, який регулюється законами попиту-пропозиції, дива не трапляються.
Сьогодні у системі Прозорро.Продажі на торги виставлено два нові "галузеві" пули. Аукціони заплановано на 19 та 25 грудня. Документи для вивчення потенційними інвесторами доступні, у тому числі у віртуальній кімнаті даних.
Інтерес зі сторони потенційних покупців є, ми бачимо, що у віртуальній кімнаті матеріали кредитних справ вивчаються, але рішення, чи брати участь і торгах і коли – приймають тільки покупці,
– підсумував Віктор Гутніченко.
Торги відбуваються на онлайн-аукціонах Прозорро.Продажі
Сьогодні усі торги активів банків-банкрутів відбуваються на онлайн-аукціонах системи Прозорро.Продажі. У листопаді виповнилося 7 років, відколи систему торгів було створено і у ній відбувся перший успішний аукціон Фонду гарантування вкладів. Загалом за увесь час роботи системи було проведено понад 230 тисяч аукціонів, лотами на яких були активи банків-банкрутів, і понад 14 тисяч з яких завершилися успішно. Сума продажів склала майже 29 мільярдів гривень, які пішли на розрахунок із кредиторами банків.
Продажі у системі можуть здійснюватися за двома моделями аукціонів:
- англійською (на підвищення ціни)
- або голландською (на пониження).
Голландську модель обирають здебільшого тоді, коли актив не вдається продати за класичною англійською. За час роботи системи та продажу активів банків, що ліквідуються, 60% успішних торгів, а це майже 8,7 тисячі, відбувалася саме за голландською моделлю.
Додатково варто зазначити, що кожна з цих моделей передбачає, що в підсумку переможцем аукціону стане учасник, який запропонує найвищу ціну за лот. Такий поетапний підхід до процесу продажу стимулює конкуренцію, сприяє збільшенню ціни реалізації активів. Його розробили і запровадили ФГВФО в співпраці з провідними міжнародними фахівцями та з урахуванням кращої світової практики.