Основні загрози

Як свідчать дані опитування, 48% громадян впевнені, що головною загрозою у роботі влади у найближчі 3 роки є рішення влади, які суперечать Конституції. Другою найбільшою загрозою, на думку українців, є потенційна парламентська криза, принаймні так думає 41% опитаних. Також слід зазначити, що кожен четвертий (24%) боїться надмірної концентрації влади у руках президента.

Читайте також Від Кучми до Зеленського: як змінювалась Конституція упродовж 25 років існування

Є певна кореляція між тим, як громадяни пріоритезують загрози та, наприклад, їхньою освітою. До прикладу, громадяни з вищою освітою (53%) все ж більше схильні вважати небезпечними для розвитку демократії в Україні неконституційні акти органів влади у порівнянні з респондентами з базовою освітою (35%). Також українці з вищою освітою у порівнянні з базовою бояться зростання впливу силових структур.

Інфографіка – Центр спільних дій

"Цікавою є динаміка щодо найбільших загроз для демократії України у населених пунктах. У селах, де імовірність зустріти правоохоронців значно нижча ніж в інших населених пунктах, значно менше бояться зростання впливу силових структур (26%) у порівнянні з жителями великих міст (36%). Жителі міст з населенням понад 500 тис. більше бояться надмірної концентрації влади в руках президента (31%) в порівнянні з мешканцями сіл (від 20%)", – зазначає Марія Левонова, керівниця аналітичної команди Центру спільних дій.

Попри агресивну комунікацію позитивних побутових змін, яку нав'язує Офіс Президента, значна частина громадян спроможна помітити загрози, – зазначив виконавчий директор Центру спільних дій Андрій Андрушків.

"Більша частина цих загроз вже є нашою щоденною реальністю: влада ухвалює неконституційні рішення, уряд непідзвітний парламенту, президент сконцентрував владу в своїх руках. І як тільки громадяни пов'яжуть реальність цих загроз з роботою конкретних органів влади, з'являться всі передумови для дочасного оновлення еліт", – додав він.

У Центрі спільних дій вважають, що центральною точкою системи влади в Україні, яка робить її неефективною та такою, що несе небезпеки для громадян є інститут президента. Тому суспільство та політичні еліти повинні шукати альтернативну форму правління, яка унеможливить ризики тих моделей, які вже впроваджувалися в Україні.

Парламентська форма правління

Як свідчать дані, 19% українців є прихильниками парламентської форми правління, а ще 15% хотіли б послабити повноваження президента, але в чинній формі правління. Натомість 25% респондентів готові посилити президента шляхом переходу до президентської форми правління. Ще 28% хотіли б залишити все так, як є, і близько 13% зі своєю позицією так і не визначились.

Інфографіка – Центр спільних дій

Найбільшими прихильниками переходу до парламентської республіки є Київ (27%) та Центральний регіон (23%). Громадяни старшого віку (27%) та з вищою освітою (22%) більш схильні рухатись в сторону колегіальних рішень, тобто до парламентаризму. Цікаво, що жителі сіл більш схильні до ідеї президентської республіки (28%) на відміну від великих міст, де таку форму правління підтримує лише кожен п'ятий.

Також згідно з результатами фокус-груп, громадяни переконані, що основна проблема не в розподілі повноважень, а в невиконанні наявних функцій та недостатній відповідальності політиків та посадовців. Водночас значна частина респондентів усвідомлюють ризик надмірної концентрації влади в одних руках і переважно є противниками суто президентської моделі.

Хто б не перебував на посаді президента впродовж 30 років незалежності, він зловживав повноваженнями і порушував Конституцію, – зазначив аналітик Центру спільних дій Олег Савичук, презентуючи перший розділ історичного огляду "Історія балансу влад у незалежній Україні".

На його думку, жоден Кабмін, окрім часів другого прем'єрства Тимошенко, не мав достатньої суб'єктності, щоб реагувати на дії президента поза межами своїх повноважень.

За словами голови організації Олега Рибачука, українські майдани – реакція суспільства на авторитаризм президентів, які настільки часто і кардинально виходять за межі своїх повноважень.

В Україні вже відбулося дві загальнонаціональні революції – Помаранчева та Революція Гідності. Але якщо перша була мирною кількатижневою акцією, то ціна Революції Гідності була значно вищою. Кожна з цих подій лише частково змінювала людей у владі, але не змінювала саму систему влади. В цьому і є ключова проблема нашого бігу по колу, – переконаний Рибачук.

"Окрім форм правління з президентом на чолі країни є ще одна, яка не впроваджувалася в незалежній Україні — парламентська республіка. Чим раніше почнеться суспільно-політична дискусія про таку зміну, тим більші шанси вийти із зачарованого кола спроб авторитаризму та революцій у відповідь", – резюмував Олег Савичук.

Важливо: