А причина – їхні спроби вивести мільярди з тепер вже державного "Приватбанку". Власне, вже бувши націоналізованим, "Приват" і почав судову тяганину із колишніми власниками.
Рівно рік тому "Приватбанк" став державним. На цей крок держава пішла, аби врятувати фінансову ситуацію в країні. Рік тому "Приват" мав безпрецедентний рівень довіри населення, у ньому були сконцентровані 40% депозитів усієї банківської системи країни. І з цих грошей, до речі, добряче фінансувався бізнес олігарха. Але довіра вкладників та реальний стан справ у фінансовій установі – не були тотожними.
Читайте також: Як корупціонери втікають від української Феміди
Національний банк України зафіксував серйозні проблеми у "Приваті" – недостатній капітал, незабезпечений кредитний портфель, невиконані нормативи. Говорячи мовою більш доступною – справи у "Привата" йшли не дуже добре, він міг луснути в будь–який момент.
Приватбанк
Адже кредити часто–густо видавалися під віртуальні застави. Загальний обсяг виданих "Приватом" кредитів оцінюється у 180 мільярдів гривень. Подейкують, 90% цих позик – банальне відмивання, тобто гроші віддавали фіктивним фірмам під неліквідні застави. Повернути їх – майже неможливо.
Ця схема ненова – в такий спосіб виводили гроші із більшості банків, яких вже давно немає на ринку.
Зокрема активи "VAB Банк" та "Фінансової ініціативи" перекочовували у вигляді позик на агропідприємства Олега Бахматюка, так само через кредити на підставні фірми в офшори пливли гроші із банку "Платинум", що належав Борису Фуксману та Григорію Гуртовому.
Борис Фуксман
Звісно, повертати мільярди до державної казни, які до цього не соромлячись брали на рефінансування, зараз вже ніхто не поспішає.
Читайте також: Судова епопея: Київський суд повністю виправдав скандального ректора-хабарника
Та повернемось до "Привату". Мінфін рік тому купив 100% його акцій за одну гривню. Після цього держава вклала у банк ще майже 140 мільярдів, аби втримати його на плаву. 140 бюджетних мільярдів!
Та сам Коломойський не вгамовується – із націоналізацією не згодний і зараз намагається повернути "Приват" через суд.
Днями він прокоментував рішення Лондонського суду стосовно арешту свого майна – мовляв це тимчасовий захід і ні про що не говорить. Але ж диму без вогню не буває. Напевне докази у позові були вагомими і переконливими.
До, речі, тут згадалася ще одна вже призабута історія – "Укрнафта", 40% якої належали групі "Приват" Коломойського. Так от, коли держава вирішила посилити контроль над компанією, запропонувавши зміни у керівному складі, активи "Укрнафти" несподівано почали випаровуватись.
"Укрнафта"
Спочатку нафтопродукти на мільйонні суми продавалися безлічі невідомих компаній зі 100% постачанням, але з 5% передоплатою. А потім компанії банкрутували та борг не повертали.
Або ж навпаки – "Укрнафта" купувала нафтопродукти на мільярди, а товар не отримувала. Питати згодом вже не було в кого. Усі компанії, з якими укладалися угоди, виявилися фіктивними.
Читайте також: Зухвалий дерибан: як розкрадають землю під Києвом
А мова йде про зникнення майже 8–ми мільярдів гривень. Гроші "Укрнафти" зникли в невідомому напрямку. Точніше напрямок відомий, і цей зв’язок вже другий рік поспіль доводить слідство. Мляво і безрезультатно.
А як йдуть справи щодо актуальної і відносно свіжої справи щодо навмисного спустошення "Приватбанку"? Відомо, що Генпрокуратура вже майже рік веде провадження про навмисне доведення "Привату" до неплатоспроможності. Але досі жодної підозри жодному фігуранту не висунуто. Жодного. Досі.
Ще й надто, в останні пару місяців спостерігаємо ну надто дивні збіги.
У листопаді Коломойського та генпрокурора Луценка помітили на зустрічі в Амстердамі, але потім з’ясувалося, що зустріч була зовсім "випадковою".
Луценко та Коломойський в Амстердамі
І зовсім невипадково про це на брифінгу згадав міністр фінансів Данилюк. 5 кримінальних справ, які розслідуються на різницькій, зокрема це доведення банку до неплатоспроможності, незаконне виведення коштів, неналежне використання конфіденційної інформації та серверів банку, – усі вони стоять на гальмах.
Хоча, судячи з поведінки самого Коломойського, він має дуже позитивний настрій. Не зважаючи навіть рішення Лондонського суду, що й казати про заяви міністра Данилюка. Хто далі обійматиме посаду генерального – Луценко чи хтось інший, вмінню олігарха домовлятися із будь–якою владою та виходити сухим із води та повними кишенями можна лише позаздрити.
Але надія на справедливий фінал таки замерехтіла.