Таку думку у своєму блозі висловив політичний експерт Олексій Голобуцький. За його словами, фінал заколоту Пригожина був "несподіваним, але прогнозованим".

До теми Досі не отямився: Соловйов плачеться через бунт Пригожина та збирається до Лукашенка

"Фінал несподіваний, але прогнозований. Пригожин, довівши ситуацію до кипіння, на самому її піку виторгував для себе необхідні умови і дав задню. Пригожин повівся як барига, а не як опозиційний лідер чи представник інтересів простих солдатів. Схоже на те, що це була лише перша серія в цьому кумедному серіалі, фінал якого показав, що Путін – ніякий не диктатор, а наляканий, несміливий і пристаркуватий керівник держави, яка з кожним днем котиться у прірву. Бунт Пригожина – початок кінця", – заявив Голобуцький.

Пригожин шукав можливості уникнути залежності від Шойгу

Він зазначив, що конфлікт між керівником ПВК "Вагнер" Пригожиним і міністром оборони Росії Шойгу виник ще за часів Сирійської кампанії і має системний і постійний характер. Із новою силою він спалахнув на початку літа 2023 року.

"Це конкурентна боротьба за рес­­­урс державних коштів. Пригожин розраховував здобути більше повноважень і можливостей від Путіна за сумнівну перемогу в Бахмуті. Ймовірно, це мав бути доступ до державних ресурсів (в'язниці, держзамовлення, військові склади). Шойгу як конкурент Пригожина постійно перекривав "кисень" і поставив його в жорстку залежність від міністерства оборони Росії. У головного вагнерівця забрали можливість забирати людей із в'язниць. Обмежили забезпечення снарядами та технікою. Відносна незалежність та мобільність вагнерівців залишалася лише в грошах (це величезні фінансові потоки, які заробляють вони на контрактах в Африці). Шойгу та Герасимов хотіли накласти свою руку на африканські замовлення та підім'яти всі активи під свій контроль", – зазначив експерт.

За його словами, Пригожин шукав можливості уникнути залежності від Шойгу. Намагався піти у підпорядкування Росгвардії, робив зухвалі заяви з метою залучити підтримку Путіна. Але його не чули. Політичні амбіції і проста манера спілкування зробили Пригожина улюбленцем російського плебсу. Але в Кремлі цього злякалися, бо побачили зростання його політичного впливу.

Саме це і підштовхнуло його діяти на випередження, поки його остаточно не злили чи ліквідували. Тому він зважився на бунт. А довівши ситуацію до кипіння, на самому її піку виторгував для себе необхідні умови і дав задню. Міф про справедливу силу, яка покарає корупціонерів, фанерних генералів і злочинців, які відправили на смерть понад дві сотні тисяч російських військових, також розвіявся,
– констатує Голобуцький.

Заколот Пригожина: коротко про головне

  • Глава ПВК "Вагнера" Пригожин 23 червня заявив, що російське міноборони нібито атакувало позиції його бійців. За його словами, втрати особового складу були значними.
  • Після цього Пригожин заявив, що його бійці "готові відновлювати справедливість" у Росії. Вагнерівці захопили та тривали під контролем військові об'єкти в Ростові та Воронежі, а також пішли колоною на Москву. Зупинились найманці Пригожина за 200 кілометрів до столиці.
  • Алєксандр Лукашенко провів переговори з Пригожиним. Після того глава ПВК "Вагнера" розвернув колони своїх бійців в польові табори, а сам нібито мав поїхати до Білорусі.
  • Представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Юсов повідомив, що частина заколоту, що залишилася нерозкритою, значна цікавіша, ніж публічна. Також він додав, що "переворот" Пригожина – не поодинокий випадок, а тенденція. Адже в Росії постійно відбуваються кризові ситуації. І все це свідчить про початок краху режиму Путіна.
  • Водночас Пригожин перебуває під слідством у справі про заколот.