Хто поставив Байдену найважливіше запитання

Але щось поки що заважає літній нерішучій людині в Овальному кабінеті реалізувати цю гідну позицію у постачанні героїчній Україні зброї перемоги.

Читайте також Хто безперервно нищить російських окупантів у Соледарі

Рішучий український генерал стоїть за 84 кілометри від Мелітополя і готовий пройти цей шлях, взяти ключове в системі російської оборони місто і покласти край агонії Путіна, коливанням Байдена та геноциду українського народу. Але для цього йому потрібно 300 танків, 700 бронетранспортерів та 500 гаубиць.

Генсек НАТО Столтенберг справедливо сказав тоді: "Ціна, яку ми платимо, – це гроші. Водночас ціна, яку платять українці, – кров. Якщо Путін досягне успіху, ми всі заплатимо набагато вищу ціну".

Сьогодні в Білому домі й Капітолії президент України, яка б'ється до крові, переконуватиме Захід виконати свій союзницький обов'язок.

Минуло зовсім небагато часу, але ми вже можемо оцінити, наскільки переконливими були 21 грудня у Вашингтоні президент Володимир Зеленський та українська журналістка Ольга Кошеленко, яка поставила Байдену завершальне та найголовніше запитання на спільній пресконференції двох президентів:

Цікаво Як фейк про "помсту за Макіївку" став офіційним підтвердженням колосальних втрат Росії

За своїм політичним ефектом я порівняв би його зі знаменитим питанням Тетяни Малкіної на першій та останній пресконференції Державного комітету з надзвичайного стану СРСР 19 серпня 1991 року: "Скажіть, будь ласка, чи розумієте ви, що сьогодні вночі здійснили державний переворот?".

Питання Малкіної зламало комітет. Не саме по собі, звичайно, адже ця структура була вже внутрішньо зламаною.

Так само й із запитанням Ольги Кошеленко. Судячи з вибачливого і невиразного тону відповіді Байдена, його вже мучили ті ланцюги самообмежень у військовій допомозі Україні, які нав'язували йому "непораженці" на чолі з його радником з національної безпеки:

На початку нового року на Україну посипалися обіцянки нових постачань

Ось слово наше від 2 січня: суб'єктність України, що різко зросла, а також усвідомлення Заходом історичної місії України обвалили позиції "непораженців" в адміністрації США. Як справедливо зауважив, виступаючи у Верховній Раді після свого візиту до Вашингтона, президент Зеленський: "Україна стала одним із лідерів вільного світу. Ми допомогли Заходу знайти себе та відчути, наскільки він переважає. Ніхто вже там не боїться Росії".

І, нарешті, 4, 5, 6, 7 січня з Вашингтона та європейських столиць повалився різдвяний каскад депеш, заяв, рішень та витоків про майбутні постачання Україні сучасних наступальних озброєнь. Не просто наступальних, а саме заточених під ту стратегічну наступальну операцію, на яку дуже прозоро натякала людина, що стоїть за 84 (поки що!) кілометри від Мелітополя.

Усю цю величезну інформацію буде систематизовано на 8-му "Рамштайні". Зустріч 55 міністрів оборони країн-союзників України призначена на 20 січня. Союзники узгодять та надійно забезпечать матеріальними ресурсами план примусу злочинного путінського режиму до миру на відомих чотирьох умовах (мирний план Зеленського), закріплених у двох спільних заявах G7/G8 щодо України:

  • беззаперечна перемога України та повне відновлення її територіальної цілісності;
  • гарантії безпеки України у післявоєнний період;
  • репарації від Росії;
  • притягнення до відповідальності російських військових злочинців, зокрема і Путіна.

Росія має капітулювати до літа-2023

У невідворотності реалізації плану примусу переконують і такі індикатори останніх днів, як рішення країн НАТО про різке збільшення виробництва озброєнь та презирливо-холодна реакція всього Заходу на путінське різдвяне "перемир'ям".

Ще кілька тижнів тому з ним би дуже довго зідзвонювалися і сюсюкалися з цього приводу. А сьогодні реакція Києва, Вашингтона, Лондона, Брюсселя та навіть Парижа ідентична: "пішов на…".

Він (Путін – 24 Канал) зважений та дуже легкий. Максимальний термін життя цієї жалюгідної "православної" зморшки вираховується дуже просто. Єдиний військово-політичний ресурс, що в нього залишився, – трупи "мобіків".

До теми США 12 років намагалися відійти від світової політики: як Байден змінив цю тенденцію

Беззастережна капітуляція путінської "дзюдохерії" має бути ухвалена до 31 травня 2023 року. 31 травня 1223 року Русь зазнала тяжкої поразки в битві на Калці. Монголо-ординсько-московитське ярмо тривало у різних формах 800 років. Воно немає права переповзти у своє дев'яте століття.