Єгиптяни ще здавна використовували рослинні та тваринні мінеральні отрути, індійські династії навчилися виготовляти дими заколисувальної дії, а жителі Стародавнього Китаю ще в 1000 році до нашої ери знали секрет створення отруйного та подразнювального диму.
Читайте також: Офіцери-смертники: на що пішли японці, аби відбити армію США
Вдосконалення хімічної зброї
Відповідно до історичних записів, війська Стародавнього Риму застосовували токсичний дим, який своєю дією нагадував властивості фосгену.
Що таке фосген?Речовина, яка володіє задушливою дією. Отруйний тільки при вдиханні пари. Перші виразні ознаки отруєння з'являються після прихованого періоду від чотирьох до восьми годин. Фосген може перебувати у повітрі влітку 30 хвилин, а взимку до трьох годин. Речовину активно застосовували як бойовий отруйливий засіб.
В епоху Відродження, коли артилерія почала невпинно розвиватися, потреба в хімічній зброї зросла в рази. Тоді Леонардо да Вінчі запропонував удосконалити гарматні ядра за допомогою отруйної суміші. Вона складалася із крейди, сульфіду арсену та солей міді. Окрім того, разом із цим винаходом він створив першу модель захисної маски.
Гарматне ядро
Перша заборона використання хімічної зброї
Хімічну зброю найрізноманітнішої дії довгий час широко використовували в бою. Такі методи вважали підступними та негуманними. Від дії отруйних речовин люди часто довго мучилися перед смертю. У 1675 році Священна Римська імперія та Франція стали першими, хто визнав такі методи ведення війни неприпустимими. Вони підписали першу в історії домовленість про заборону використання токсичних речовин.
Цікаво: Міг стати еліксиром молодості, але вибухнув: хто винайшов і як застосовували порох
У 1854 році, під час Кримської війни, уряд Британії також роздумував над використанням масової зброї проти Російської імперії. Це мали бути артилерійські снаряди з ціанідом какодилу. Така зброя має місцеву і загальноотруйну дію. При попаданні на шкіру какодил викликає біль, запалення і некроз. Якщо попадає у шлунково-кишковий тракт – запалення дихальних шляхів. Речовина вражає ще й нервову систему, можливі такі наслідки: судома, параліч, втрата зору чи коматозний стан.
Командування Британського артилерійського управління відмовилося від використання таких снарядів. Вони назвали цей метод неприйнятним та прирівняли його до отруєння колодязів ворога.
Артилерійські снаряди з ціанідом какодилу
Декларація про засудження хімічної зброї
Через 20 років відбулась Брюссельська конференція. Там представники 14 країн затвердили міжнародну декларацію про засудження хімічної зброї та заборону використання отруйних речовин під час воєнних дій. Таке рішення ненадовго зупинило жорстокий метод боротьби, проте на початку XX століття документ почали ігнорувати.
Брюссельська конференція
"Війна хіміків"
Розпочалася Перша світова війна. Саме тоді використання хімічної зброї перейшло будь-які межі. Через те, що зброю масового ураження почали широко використовувати, вона отримала неофіційну назву – "Війна хіміків". Першою хімічну зброю в цій війні застосувала Франція. У серпні 1914 року вони атакували німецькі війська гранатами зі сльозогінним газом.
Як діє сльозогінний газ?Він викликає відчуття печіння і подразнення в ураженій ділянці. Ефект може продовжуватись приблизно 30 – 60 хвилин. Відразу ж після ураження в осіб проявляються певні симптоми. Деякі з них такі: печіння і почервоніння очей, носа, рота, шкіри. Також набряк слизових оболонок, важкість ковтання і дихання, дезорієнтація і розгубленість, що може призвести до паніки.
Попри це, саме Німеччина була лідером у розробці нових видів хімічної зброї. Військовий хімік Фріц Габер створив не одну новинку, застосування якої призводило до летальних наслідків.
Військовий хімік Фріц Габер
До того ж, Габеру спало на думку використовувати у військових цілях хлор. Він запропонував пускати його за вітром у бік дислокації супротивників. Першою ціллю хлорної атаки стало бельгійське місто Іпр. Хімік розмістив поблизу міста 5,5 тисяч балонів зі стисненим хлором. Через декілька днів, дочекавшись попутного для атаки вітру, німецькі солдати відкрили вентилі. Жовто-зелена завіса хлору посунула на війська по той бік барикад. Унаслідок підступної атаки за різними підрахунками тоді загинули від трьох до 15 тисяч осіб.
Військові дії з використанням хімічної зброї
Деякі представники союзників Німеччини висловлювали обурення щодо нечесного ведення війни та початку повномасштабного використання хімічної зброї. Один із командувачів німецького загону, який був присутній під час атаки під Іпром, згодом зазначав:
Наказ отруїти ворога, як труять пацюків, приголомшив мене. Мені це було огидно, як і будь-якому порядному солдату. Однак, якщо той отруйний газ призвів би до падіння Іпру, ми здобули б перемогу, котра могла бути вирішальною. Зважаючи на існування такої вищої мети, про особисте несприйняття доводилося мовчати.
Хлор став чи не основною зброєю в протистоянні сил. Після застосування його силами Антанти війна переросла в перегони хімічного озброєння. Німеччина проводила атаку з використанням фосгену, який був у 18 разів токсичніший, ніж хлор.
"Король хімічної зброї"
Невдовзі Франція почала застосовувати синильну кислоту та хлороціан. Натомість Німеччина у 1917 році ввела в дію іприт. Ця речовина завдавала ураження всім незахищеним частинам тіла й отримала статус "короля хімічної зброї".
Застосування хімічної зброї у війні
Жертви жорстокого методу ведення боїв
Загалом від дії отруйних газів під час війни постраждали приблизно 1,2 мільйона солдатів, ще 31 тисяча – загинули. Упродовж збройного конфлікту обидві сторони застосували 120 тисяч тонн отруйних речовин. Уже після закінчення війни країни-учасники підписали Версальський договір, який проголошував закінчення протистояння та поразку Німеччини. Окрім цього, документ містив пункт про заборону використання задушливих і отруйних газів, а також їх виробництво та ввезення на територію Німеччини.
Важливо: Вибух у прямому ефірі: відео моторошної катастрофи шатла "Челленджер"
Хімічну зброю ще неодноразово використовували в наступних збройних конфліктах. Підступні методи не змогли повністю припинити жодні угоди та резолюції. Випадки застосування жорстокого виду зброї масового ураження відомі й у XXI столітті. Такі методи використовували майже від початку збройного конфлікту в Сирії. Зокрема, 4 квітня 2017 року завдали повітряного удару по місту Хан-Шейхун. Боєприпаси, якими здійснювали обстріл, містили речовину нервово-паралітичної дії. Тоді загинуло понад 100 людей, серед яких були діти. Ще понад 300 отримали отруєння різного ступеня.
Повітряний удар у Хан-Шейхуні
