Сьогодні хотілося б говорити не про Петра Олексійовича, а до Петра Олексійовича. Я не надто люблю узагальнювати і випуски цієї програми найчастіше присвячую конкретним речам. Але не сьогодні. Бачите, цього тижня трапилася така кількість приголомшливого лайна, що описувати його немає сенсу. Адже навіть якщо кожну тему зачепити одним-єдиним словом – програма перетвориться на потік суцільної лайки.
Читайте також: Українці в очікуванні: про що мовчить Порошенко
Я подумав: "Можливо, я просто чогось не розумію". Тому в мене сьогодні просто є кілька питань.
Почнемо з Семочка. Це "той чувак" зі Служби безпеки України, який гальмував імпорт життєво важливих ліків, коли імпортери відмовились платити йому бабло. Той самий, у родини якого нерухомості на вісім мільйонів доларів. І всі родичі якого отримали після анексії Криму громадянство Росії, хоч живуть у Конча-Заспі під Києвом. Де в них нерухомості на вісім мільйонів доларів.
Наша команда робила в жовтні про нього розслідування. Ви його маєте знати, тому що ви призначили Семочка на другу посаду у Службі зовнішньої розвідки, попри всі російські громадянства у його родині. А після розслідування якось там через блогерку передавали суспільству що – Семочко "корисний чувак", і все не так однозначно, і громадянство Росії, воно, типу, як грип – можна випадково підхопити. І взагалі, це ж журналісти, могли і наплутати.
Днями контррозвідка СБУ офіційно підтвердила наявність у родини вашого топ-розвідника громадянств Росії. Починаючи з дружини, український паспорт якої він так пафосно тицяв у своєму інтерв'ю.
Саме президент призначив скандального Семочка на другу посаду у зовнішній розвідці
Тут звісно варто ставити питання і СБУ. Тому що – камон, ніхто з нас не вірить, що вони не знали про ці громадянства і раніше.
Але, у будь-якому разі: призначений вами у підконтрольну вам спецслужбу керівник – дико сумнівний персонаж, вся родина якого має громадянство головного ворога країни. Це говорить вам інша підконтрольна вам спецслужба. За якою логікою можна ніяк це не відкоментувати, агов?
Ваш інстаграм, пане президенте, щоденно лякає мене скупченням військ на російсько-українському кордоні. У нас воєнний стан – про який ми поговоримо в наступних серіях. Але він є і я ставлюсь до цього серйозно. У нас розвідник з російськими паспортами і, давайте про це не забувати – з конкретною корупційною проблемою. Ну і ще він збрехав у інтерв'ю, але це, мабуть, спишуть на рефлекси.
Ви можете сказати, що сильно зайняті більш важливими справами. Наприклад – рятуєте поштарів від звільнення у прямому ефірі. Але, Петре Олексійовичу, тут теж є кілька питань.
Петро Порошенко "рятує поштарів від звільнення у прямому ефірі"
Для тих, хто не в курсі: президент провів відкриту зустріч з міністром інфраструктури і головою "Укрпошти". Нагримав на них і доручив дві речі. По-перше, не звільняти листонош у селах. По-друге, вимагав у голови "Укрпошти" зменшити собі зарплатню. І, ну, як би це сказати, "Укрпошта" – це державна компанія, і щось я не пам'ятаю такого, щоб керування листоношами стосувалось сфери компетенцій президента, на відміну від нацбезпеки. Листоноші, звісно, конкретно впливають на вибори на місцях. Але, бачите, Семочко теж впливає на голоси за вас. Думаю, у більшому масштабі. Але до біса Семочка.
Я хотів би з'ясувати, відколи це у вас, людини бізнесу, почав відростати "угочавес"? У сенсі – підхід "я залізу в бюджет і дам вам півмільярда на поштарів, але ви зробіть так, як я сказав, і нікого не звільняйте, щоб у вас там в бізнес-моделі не коїлось". У нього, знаєте, такий присмак – соціалізм-диктатури.
Ми всі лаємо Тимошенко за страшенний популізм, поверховість і абсурдні білборди про зменшення ціни на газ. І це справедливо. Але скажіть, хто вивалив з бюджету півмільярда і втрутився в роботу компанії? Якщо раптом ви вирішили, що краще розбираєтеся в поштовому бізнесі, ніж людина, яку спеціально найняли керувати компанією, до слова, не вашою, то, мені здається, вже буквально скоро у вас буде можливість і вільний час очолити "Укрпошту".
Читайте також: Зламали план Порошенка, – Лещенко про запобігання "схемі", яку готували чотири роки
І оця "порада" керівнику компанії зменшити собі зарплату? На ній ваш відрослий "угочавес" покривається ще червоними пухирцями "карломарксиків". Це популізм-комунізм вищого ґатунку. Тому що: так, у керівника Укрпошти велика зарплата. Як і в будь-якого топ-менеджера, про що ви чудово знаєте. Просто після такої заяви, зробленої заради бабусь у селах, ви маєте додати до "мовивіриармії" – халявний газ. А, ну так, це вже зайнято. Ну, тоді хоч пообіцяйте доплату за Томос.
Мирославу Продану не дісталося електронного браслета – дефіциної в країні речі
На тому ж тижні, коли ви наїхали на зарплату директора "Укрпошти" – це чотири мільйони гривень на рік – Державне управління справами купує два броньовані "мерси" вдесятеро дорожче. І коли наші колеги про це пишуть – ваші прихильники просто скипають. Тому що "як це так, про таке писати, що це за соціалізм", "нам потрібно возити іноземні делегації", "це репутація країни". На тому ж тижні Продану – це такий хлопець з податкової, вже всі про нього чули – не вистачило електронного браслета в суді. Ну, у нас дефіцит електронних браслетів. Їх все ніяк не можуть купити.
Петре Олексійовичу. Мені – просто для розуміння пріоритетів важливо знати: що, на вашу думку, більше сприяє репутації країни – понтовий "мерседес", чи корупціонер в електронному браслеті?
Просто на 36 мільйонів браслетів можна було б купити просто вагон. Я розумію, що в наших умовах "мерседес" для катання іноземних делегацій потрібен значно частіше, ніж електронний браслет для топ-корупціонера. Але проблема в тому, що якщо не чіпляти електронні браслети, то і "мерси" поступово зігниють в гаражі.
Читайте також: "Вантажте гроші у валізку, і я пішов": про привабливість кар'єри корупціонера і голослівний піар
І не треба казати, що закупівля електронних браслетів – то не президентська справа. Я пильную за вами у соцмережах. Я бачу, як ви відкриваєте гуртожитки, зриваєте пломби, щоб власноруч дати опалення, і готові власноруч розносити пошту. Ну, або власноруч ввалити на це півмільярда бюджетних коштів. Коротше, ви переконали мене, що для вас немає нічого неможливого і ви займаєтесь всім. Тепер би зрозуміти, що з можливого – важливе.