Полонений росіянин Олександр Іванченко з Уссурійська продовжує розповідати про злочини окупантів. Із перших днів повномасштабної війни його підрозділ першим заходив на Київщину, передає 24 Канал.

Дивіться також 30 воїнів ГУР проти 300 росіян: у розвідці розкрили невідомі деталі боїв за аеропорт "Антонова"

Іванченкові близько 30 років, у полоні із 17 липня 2023 року. У березні 2016 року підписав контракт із 83 десантно-штурмовою бригадою, командував гранотометно-кулеметним підрозділом.

Полонений підтвердив: у лютому 2022 року заходили на Київщину з Білорусі, одними з перших. У селі Козаровичі мали штурмувати дамбу, та їх почала обстрілювати артилерія. У їхній район потрапила РСЗО, тож рота передислокувалася.

У березні поблизу дамби росіяни поставили спостерігачів. Згодом Іванченку доручили чекати колону на околиці села, яку так і не дочекалися. Підрозділ вивели у Білорусь.

Що було далі

Після невдач росіян під Києвом розпочинається фронтова епопея Іванченка.

  • У Бєлгородській області росіяни поновили кількість боєприпасів.
  • Іванченка підвищили – на Ізюм він заходив уже як старшина роти.
  • Зазнавши великих втрат пораненими під Малою Комишувахою (це Ізюмський район Харківської області), через місяць заїхали в район Попасної.
  • Окупанти мали завдання іти на Берестове (Бахмутський район Донецької області), та там їх теж розбили.
  • Після відпустки Іванченко повернувся вже на Херсонський напрям – у Миролюбівку, де стояв до українського контрнаступу.

У листопаді Іванченка вивели в Нову Каховку. Далі були Менчикури (Запорізька область) і власне Запорізький напрямок – Енергодар. Там укріплювали інженерні споруди, спостережні позиції: "щоб відбивати наступ, якщо він почнеться". Усе завершилося Андріївкою та Кліщіївкою – це Донецька область, де зараз тривають важкі бої.

Дивіться також Нам говорили, що все ніштяк, – полонений окупант розповів, як командування обманювало бійців

Чому свідчення полоненого важливі

Іванченка можна вважати "еталонним окупантом", адже він сам народився на Далекому Сході. Щоб дістатися України, йому треба було проїхати всю Росію – а згодом об'їхати значну частину нашої держави із кривавими "гастролями" в складі окупаційної армії. Полонений росіянин був на найгарячіших напрямках і, що прикметно, постійно мусив "передислоковуватися". Росіяни всюди зазнавали поразки, і скоро, завдяки нашим воїнам і волонтерам, вона стане остаточною.

Полонений росіянин Олександр Іванченко з Уссурійська переконує: нічого не хотів би сказати українцям. Усі його "вибачення" будуть нещирими і непотрібними – на щастя, він це розуміє. Злочинам росіян нема прощення, навіть якщо вони намагатимуться зняти з себе відповідальність за це.