Санкції – непоганий інструмент. Однак в українських реаліях він буде неефективним. Мало того – несе загрозу вітчизняному ринку.
Читайте також: В Україну заборонили ввозити дві російські пропагандистські книги
Головним джерелом розповсюдження книг антиукраїнського змісту є так звані "пірати", яких уперто не хоче бачити держава. Або бачить і не знає, що з цим зробити.
Антиукраїнська література навряд чи пройде офіційних рецензентів
З минулого року завезення книг з Росії регулюється спеціальними дозволами. Книги, які легально імпортуються з Росії, проходять три рівні аналізу. По-перше, це рецензії незалежних фахівців. По-друге, перевірка повноти та правильності документів спеціалістами Держкомтелерадіо. По-третє, за необхідність подані документи розглядає експертна рада.
За рік дії нововведень документально не було помічено ввезення антиукраїнської літератури.
Контрабандисти та пірати санкцій не бояться
Від введення обмежень найбільше виграють українські пірати. Вони спокійно друкують написані в Росії книги на своїх потужностях. На жаль, не гребують вони і крадіжками українських книг. Наприклад, у листопаді минулого року видавництво "Наш формат" змушене було зупинити продаж електронних версій книг – їх скачували та викладали у вільний доступ на телеграм-каналах.
Гуляючи Петрівкою кілька років тому, я запитав скільки коштує книга Михайла Зигаря "Вся кремлевская рать". Продавець запропонував дві опції купити оригінал (здається, за 500 гривень) чи дешевший контрафакт за 150 гривень. Made in Ukraine, так би мовити. Зигарь – не Дугін. Однак припускаю, що і копію книг євразійського "бородатого філософа Дупіна" (цитата з Пєлєвіна) теж можна знайти. Його "трактати" спокійно знаходяться на сайтах е-книгарень.
Розвиток ринку піратства та контрабанда книг мають бути під прицілом відповідних органів. Також необхідно посилити контроль за точками продажу літератури з Росії та блокувати сайти, які такі книги розміщують для поширення.
Санкції можуть ударити по українських авторах і видавництвах
Очевидно, що втілення рішень Держтелерадіо може привести до дзеркальної відповіді з боку Росії. Неймовірно, однак книговидавці озвучують цікаві дані. Обсяги експорту книг з України до Росії у 4,7 разів перевищують обсяги імпорту книг з Росії в Україну. На ринок північного сусіда йдуть російськомовні книги українських авторів (наприклад, Андрій Курков і Макс Фрай), роботи українських ілюстраторів.
Читайте також: Вихід України з СНД: що це означає і хто з цього виграє
Наскільки етично отримувати кошти за реалізацію своїх творів у Росії? Очевидно, приклад мали би подати організатори "торгівлі на крові". Інший приклад (який полюбляють українські націоналісти) – це притча про двох братів у Чечні. Один організовував підпілля в Ічкерії, а інший – тримав ринок у Москві і вчасно забезпечував першого матеріально.
Збитки українських книгарень приводять до зменшення каналів збуту вітчизняних книг. Навіть у досить патріотичній книгарні "Є" стоять стенди з виданими "за поребриком" томами. Звідси – менше проникнення книг в регіони.
У програші залишаються книжкові магазини, які реалізовують як українські, так і видані в Росії книги. 90% книг, які надходять в Україну, – це переклади неросійських авторів. Часто – на спеціальну тематику. Організовувати переклад таких видань українською нерентабельно. Деякі видання навіть російських перекладів (наприклад, книги Інституту Гайдара на економічну та макросоціологічу тематику) мають тираж 1000 примірників з прицілом на реалізацію по всьому екс-СРСР. Дуже нішевий продукт. Звісно, гарною є порада читати англійською. Проте будемо відверті, вона не така й поширена.
Покращити ринок і конкурувати з Росією
У кожному польському магазині представлено великий асортимент книг і журналів польською мовою. Мережі типу Empic можуть вдовольнити інтелектуальний запит будь-якого читача.
Секрети польського успіху – створення ринку книг, підтримка вітчизняних авторів (мова йде також про промо книгочитання та державну політику в історичній сфері), викорінення піратства та, звісно, купівельна спроможність поляків.
Заяви Держкомтелерадіо є більше шкідливими, ніж такими, що дають користь ринку. Там є політика, але немає економічного розрахунку.
Погано взяти і закрити ввезення книг в Росію. Добре – стимулювати українських видавців створювати якісний продукт. У тому числі російською мовою для поширення на території екс-СССР. Ворога потрібно знищувати, підриваючи його інфраструктуру. Росія не має бути монополістом російськомовного ринку.
Варто також підписати Закон про приєднання до Флорентійської угоди від 1950 року про ввезення матеріалів освітнього, наукового та культурного характеру. Цей крок дасть можливість зробити більш доступним ринок наукової літератури. Згадана угода зобов’язує держави-підписанти не стягувати мита та інші збори з матеріалів наукового, освітнього та культурного характеру, а також містить інші пункти, які роблять книгообмін більш вільним.
Читайте також: Homo Deus: за лаштунками майбутнього