Істинний військовий: Встав, повипльовував куски своїх зубів. І все

Нині він вже майор, заступник командира першого патрульного батальйону по роботі з особовим складом. До омріяного військового звання – генерал – залишилось небагато. Майор Національної гвардії Андрій Руденок розповів 24 каналу якими бувають акції протесту та що відчуваєш, коли тебе б'ють мітингувальники.

Читайте повну історію про офіцера Андрія у спецпроекті 24 каналу: чим Нацгвардія відрізняється від Внутрішніх військ, про дружбу та кохання на службі.

У числі Нацгвардійців Андрій пройшов і Помаранчеву революцію, і Революцію гідності. Різні люди тоді траплялись: були ті хто розумів, що перед ними прості строковики, чиїсь діти, а були ті, хто вважав найманцями.

Читайте також: Відважний пес в АТО: як нині служиться легендарному військовому собаці Граду

Що я відчуваю, коли нам кажуть, що ми найманці? Не звертаю на це уваги. Я знаю собі, хто я є, звідки я пішов і чому там стояв. У кожного громадянина є своя думка, громадяни висловлюються безпосередньо так, як вони думають. Барикад між людьми немає ніяких. Навіть коли ми на службі. Так, український народ іноді називає щось барикадами. Але з нашої сторони я не називаю це барикадами. Є ті, хто за щось, є ті, хто – проти, є просто люди, які виконують свої завдання. Ніяких барикад не існує, – каже майор.

Родина Андрія пишається званням. Але під час мітингів та акцій він, сержант, на рівні з солдами виходить на службу, і так само охороняє громадський порядок. Неодноразово потрапляв в сутички.

19 червня 2018 року ми виконували завдання біля Верховної Ради, несли службу з охорони громадського порядку. На той момент була черга нашого батальйону стояти з військовослужбовцями під під'їздом Верховної Ради. В один момент накипіло народу. Люди були трохи підбурені, хтось пару слів крикнув, і вони пішли штурмом на Верховну Раду.

Мене з моїми військовослужбовцями відтиснули під Верховну Раду. Висмикнули мене з нашої "цепочки". Один здоровий чоловік підійшов до мене, сів на мене і почав бити по обличчю. Не знаю, за що він там стояв.

Цей чоловік був нетверезий. Це я по запаху зрозумів. Він сидів на мені, і наносив удари по голові. Деякі рази він промазував, я ухилявся, але я чув стійкий запах алкоголю від нього. Йому всі кричали: "Що ви робите?", "Припиніть це"... Вже десь після сьомого-восьмого удару він чи усвідомив, чи хтось його відпихнув.

Я встав, повипльовував куски своїх зубів. І все. Боляче на той момент не було, але, може, перебував у шоковому стані... Я ще тоді дуже переживав за своїх військовослужбовців, щоб вони в таку ситуацію не попали. Тобто, я і прикривав їх, і деяких відтискав, ну, щоб вони в центр цього не попали. І сам получив, але все нормально.

Відбувся Андрій тоді струсом головного мозку, переломом носа без зміщень та забиттям... Але на зловмисника не тримає зла.

Служба – це та робота, де є свої захоплення, є свої радощі, є свої печалі. Але цивільній людині неможливо пояснити, що відбувається в армії.

Більше історій та подробиць про служби у Національній гвардії України читайте у спецпроекті 24 каналу Національна гвардія: кого і від кого вона захищає