Не буває в житті ні "тисячолітніх райхів", ні "вічних імперій". Як не називайся "безсмертним" – це нічого не змінить. Розквіт та занепад, а за ними – новий розквіт та новий занепад: такою є історія людства.
24 канал пропонує вашій увазі першу частину переліку метрополій світу, міст, які колись були центрами цивілізації, важливими та могутніми осередками, а нині – занепали. Погляд на звеличення та падіння п'яти величних міст.
Вас також може зацікавати: 20 таємних спілок, які справді існують
Дамаск, Сирія
Засноване в третьому тисячолітті до народження Христа, Дамаск є найстародавнішим з усіх існуючих нині міст світу. Цим містом послідовно володіли 42 різних нації. За тисячі років свого існування воно знало злети та падіння, а нинішні часи для нього – чи не найгірші.
У XI столітті до нашої ери, під час арамейського правління, Дамаск став набувати впливу й сягнув найбільшої сили вже за часів правління римлян. В другому столітті до народження Христа Дамаск був уже квітучою метрополією й вважався найважливішим торговим центром Шовкового шляху.
В 476 році Дамаск підпав під владу Візантії й прославився в імперії своїм неймовірним блиском та своєю вродою. Легенда каже, що пророк Мухаммед під час своєї подорожі з Мекки до Сирії здалека подивився на місто, відвернувся від нього та сказав: "Людина може ввійти до раю лише одного разу – коли помре".
Халіфат Рашидун, який з'явився по смерті Мухаммеда в 632 році, захопив Дамаск через два роки, в 634-му. В 661 місто ввійшло до складу халіфату Умайяд, при якому Сирія розквітла. За часів цього халіфату в Дамаску була збудована велика мечеть. Дамаск був проголошений столицею найбільшої (на той час) у світі імперії, яка простягнулася від Іспанії до Афганістану.
Після розпаду халіфату Умайяд, в 750 році, до влади прийшла династія Аббасидів і столицю було перенесено до Багдада. Дамаск почав втрачати вплив, занепадати й відродився лише під час правління династії Зенгідів, в XII столітті. А вже в XVI столітті, під владою Османської імперії, Дамаск знову переживав важкі часи. Він втратив вплив, його економіка поринула в стагнацію й торгівля стала обходити місто стороною. В 1923 році імперія османів загинула й Дамаском заволоділи французи. Разом з усією Сирією Дамаск отримав незалежність в 1945 році.
В 1980-х роках сирійська економіка пережила жорстоку кризу, ВВП на душу населення впав на 22%. Лише в 1990-х та 2000-х економіка країни почала зростати в середньому на 13,5% на рік, але все це було знищено громадянською війною, яка триває з 2011 року й досі. Цей конфлікт повністю зруйнував Сирію, вона збанкрутіла.
Багдад, Ірак
Так само, як Дамаск, Багдад може похвалитися славними часами, які уривалися страшними катастрофами. Після загибелі династії Умайялів, Аббасиди побажали збудувати собі власну столицю, якомога далі від Дамаска, в Месопотамії, поблизу руїн Ктесифона та Вавилона. Халіф аль-Мансур віддав наказ збудувати першу будівлю нового міста в липні 762 року – так народився Багдад.
Руїни Ктесифона / Фото Pinterest
Це місто на берегах Тигра мало вигідну стратегічну позицію для торгівлі. Халіф аль-Мансур винайняв найкращих архітекторів, інженерів та будівельників халіфату, аби вони збудували сяючу метрополію з особливим характером, з унікальною круглою формою. До Багдада прибувало все більше й більше людей, місто розквітло. На початку X століття Багдад був найбільшим містом у світі – майже мільйон жителів, а до 1000 року їх кількість збільшилася до 1,2 мільйона. Водночас місто стало найбагатшим у світі, центром культури та освіти.
Але часи розквіту завершились швидко й страшно: в 1258 році Багдад завоювали монголи під командою Хулагу-хана. Величезна кількість жителів була страчена, війська знищені, а будинки, лікарні та мечеті – зрівняні з землею. Академія, відома в світі під назвою "Дім Мудрості", була рознесена по камінчику.
Щоправда, монголи відбудували Багдад знову й кількість населення в місті зросла, але старої слави й могутності Багдад не сягнув уже більш ніколи. Монголи й уйгурські турки правили Багдадом майже чотири століття поспіль. В 1534 місто було захоплене османами.
У XVI столітті Багдад віддав звання найбільшого міста на Близькому Сході Константинополю. Під османським правлінням кількість жителів не збільшувалася, хоча економіка пережила підйом у XVII столітті. В 1907 році в Багдаді жили лише 185 тисяч людей, більшість з них ледве-ледве могла прогодувати себе.
Після падіння Османської імперії, Багдад став британською колонією й, зрештою, в 1932 році – столицею нової країни, Іраку. Новим рушієм економіки стала нафта, знайдена тут в 1923 році – саме вона спричинила в країні економічний бум в 1970-ті роки. Численні конфлікти та війни знищили цей розквіт. Нині Багдад – лише тінь самого себе.
Цікаво: Найбагатші державні лідери в історії
Бенін-сіті, Нігерія
Це місто було засноване в XI столітті народом едо в нинішній Нігерії, тому й називалося воно Едо. До XV століття воно виросло до одного з найбільших та найбагатших міст Африки. Перш за все, в XVI та XVII століттях місто просто втопало в багатстві, а за розмірами було більшим, ніж Лісабон та за інші європейські метрополії.
В 1485 році в Едо висадилися португальці – вони були просто зачаровані розмірами та блиском цього міста. Їх дивувало вуличне освітлення за допомоги ліхтарів на пальмовій олії – на той час це була велика інновація. Місто розпочало торгівлю з португальцями та іншими європейцями: продавали в Європу перець та слонову кістку, отримували європейські товари й багатіли.
На той час містом правили царі народу Оба, які жили зі своїми сім'ями в розкішному палаці, чий комплекс складався з кількох великих будівель, прикрашених сотнями барельєфів, відомих, як "бенінські бронзові скульптури". Сотні слуг щоранку чистили їх вручну.
Едо був відомим своїм порядком та своєю чистотою. Місто було ретельно сплановане й мало навіть своєрідну систему водоводу. Але найвеличнішою спорудою була стіна Едо – найбільша з відомих, що були збудовані в домеханічні часи, вчетверо більша, ніж Велика Китайська стіна.
Занепад Едо почався наприкінці XVII століття, коли змінилися торговельні шляхи й економіка почала зменшуватися. Фінансову ситуацію погіршували численні конфлікти між правлячими сім'ями й саме вони призвели до фатального кінця. Місто, ослаблене політично та економічно, було завойоване британцями в 1897 році. Армія під командою адмірала сера Гаррі Ровсона, яка складалася всього-на-всього з 1200 солдатів, зрівняло місто з землею – нібито за те, що в ньому загинула команда британських розвідників. Населення подалося навтіки, коли британці знищили все, до чого змогли доп'ястися.
На початку XX століття місто було крок за кроком відновлене й в 1960 році стало частиною незалежної Нігерії. Нині Бенін-сіті – жвава метрополія з 1,5 мільйонами населення, яке в основному живе з виробництва гуми та нафтової індустрії. Живе переважно дуже бідно, рівень безробіття є вельми великим, а злочинність – поширеною.
Тімбукту, Малі
Для багатьох людей на Заході Тімбукту – це таке містичне, овіяне легендами в Західній Африці. Столиця Малі була заснована в XII столітті кочовими туарегами, як тимчасове поселення. Їх вибір місця був дуже зваженим. Місто розташоване північніше річки Нігер, там, де пустеля Сахара переходить в африканську саванну, на перехресті цілої низки торгових шляхів. Туареги, фулані, вангари та араби зустрічалися тут, аби торгувати між собою. Золото та слонова кістка з Півдня обмінювалися тут на сіль та європейські товари з Близького Сходу.
Велика мечеть Дженне / Фото з відкритих джерел
В 1324 році, коли Тімбукту процвітав, як центр торгівлі, його приєднав до своєї імперії Малі Канкан Манcа Муса Перший. Він був не лише одним із найбагатших людей свого часу – він був одним із найбагатших взагалі: його багатство за нинішнім курсом оцінюється в 415 мільярдів доларів. Його палац, який було збудовано в Тімбукту, вважався найкрасивішим в усій Африці.
З XIII й аж до XVII століття Тімбукту був глобальним центром ісламського вчення. Сюди з усього світу приїздили та приходили прочани, аби вивчати сури Корану. Університет Санкоре, заснований в 989 році, коли місто було ще простим кочовим поселенням, в XIII столітті нараховував 25 тисяч студентів – він, таким чином, був на той час найбільшим у світі.
На початку XV століття імперія Малі почала занепадати. Тімбукту був знову завойований туарегами й в 1468 році приєднаний до імперії Сонгхай, за часів якої знову розцвів. Андалусійський дипломат Лео Африканський відвідав Тімбукту в 1510 році й змалював жителів міста, як "дуже багатих", а саме місто, як "потопаюче в золоті та розкошах".
В 1591 році місто було захоплене найманцями, яких послав повелитель Марокко, Ахмад аль-Мансур. Завойовники вбили тисячі студентів університету, вислали у вигнання професорів, тож з цього моменту Тімбукту припинив функціонувати як центр освіти. З розвитком трансатлантичної торгівлі, місто втратило своє значення і як торговий центр. Воно збідніло.
В 1826 році Тімбукту став частиною імперії Массіна й, зрештою, був завойований народом тукулорів. В 1880 році їх перемогли французи. В 1960 році Малі отримала незалежність, але столицею країни стало місто Бамако. Сьогодні Тімбукту ледве животіє, воно може бути просто поглинене пустелею. Тімбукту – одне з найбідніших та найпохмуріших міст на Землі.
Знайте більше: Мафія проти фашистів: чому битва за Сицилію визначала долю Італії
Агра, Індія
Агра на півночі Індії була вперше спом'янута в славетному індійському епосі Махабхарата, хоча офіційно це місце було засноване лише в 1504 році. Колись Агра була столицею султанату Делі, але була зруйнована під час першої Паніпатської битви (1526), з якої народилася могутня імперія Моголів.
У 1558 році місто було проголошене столицею третього Могула, Акбара І, й названа Акбарабадом. Могули, які зрештою завоювали весь індійський субконтинент, бажали створити місто, яке б змогло конкурувати із західними метрополіями. Чудовий Червоний форт, збудований в 1573 році, став центром імперії Могулів.
Коли на трон піднявся онук Акбара І, Шах Яхан (сталося це в 1628 році), Агра була вже одним із найбільших міст світу – 800 тисяч жителів, які просто купалися в багатстві. Доходи й рівень життя тут були вищі, ніж, наприклад, в Британії, яка вважалася тоді за рівнем життя першою в Європі. Шах Яхан щедрою рукою розсипав багатства: саме для нього було створено легендарний Павичевий трон, прикрашений численним коштовним камінням – сьогодні він вважається згубленим. Саме він звелів збудувати легендарний мавзолей Тадж Махал – в пам'ять про його померлу улюблену дружину Мумтаз Махал. Сталося це в 1653 році.
Павичевий трон / Фото з відкритих джерел
Того ж року столицю було перенесено до Аурангабаду – саме з цього моменту почався занепад Агри. Внутрішні конфлікти призвели наприкінці XVIII століття до розпаду імперії Могулів й Агра підпала під владу Маратхів. Конкуренція з європейськими метрополіями розорила місто. В 1835 році британці проголосили його однією зі столиць північно-західних провінцій, а в 1858 році була заснована Британська Індія. На той час індустріальна Європа вже встигла значно ослабити індійську економіку, а колоніальні часи знищили багатство Індії. В порівнянні з імперією Могулів, Індія під британським правлінням була менше індустріалізованою та урбанізованою, а ВВП на душу населення катастрофічно зменшився.
В 1947 році Індія стала незалежною, але Агра залишилася збіднілою. Місто є відомим своїми ремеслами, але робота майстрів оплачується дуже погано й 40% містян годуються переважно з роботи в аграрному секторі. Багато з них живуть в злиднях, 44% жителів не мають вдома навіть туалету.
Читате також: Історія капітана Шредера: як нацист євреїв від Гітлера рятував