Станом на травень в Україні понад 7,7 млн українців покинули власні домівки у пошуку більш безпечних міст. Через війну кожен шостий українець став вимушеним переселенцем, більшість з цих людей — жінки, діти та літні люди.

Читайте також Країна, яка стала моїм другим домом: як Молдова допомагає українським біженцям

Усі вони потребують житла та далеко не всі мають фінансові можливості винаймати його. Щоб допомогти знайти безплатне житло або, навпаки, — запропонувати свій прихисток для переселенців, створили платформу Dopomagai.

Окрім самого сайту, працює і кол-центр служби підтримки, де майже 40 операторів допомагають розмістити оголошення або знайти місце, де можна тимчасово пожити. Кожен такий дзвінок до центру став частиною цілої історії українців.

Ми одна родина: як українці відкривають домівки та серця іншим

З першого дня війни українці показали себе як неймовірно дружня нація, яка готова допомагати. За словами Андрія Таганського, заявок від людей, які хочуть надати прихисток тимчасовим переселенцям, надходило немало. Але є і ті, які особливо запам'яталися.

"Мені розповідали, як дзвонила хоста з Тернополя. Вона вже поселила в себе людей з Харкова. В кінці розмови їй подякували за допомогу, на що вона відповіла: і вам дякую, в мене дуже хороші люди поселились. Така щирість надихає. Були й хости, які у відповідь на подяку, казали, що їхня підтримка дрібниці, оскільки ми одна родина – тож повинні триматися один одного", – пригадує Андрій.

А ще оператори розповідали про неймовірно позитивного одесита. У нього є власна база відпочинку, де він не лише готовий прихистити людей, а й пообіцяв віддати найкращу кімнату, набрати джакузі ще й пригостити домашнім вином.

Мужні та щирі: дзвінки від літніх людей

Про літніх людей Андрій розповідає окремо, за його словами – ці історії особливо мотивують. Одного разу до служби підтримки зателефонував дідусь, він шукав житло. Коли йому передзвонили та запитали чи ще актуально? Чоловік відповів: "Доню, в мене змінились плани, я тепер воїн ЗСУ!"

"Мені розповідали, що за голосом йому років 60-65, тож уявіть лише, які у нас сміливі чоловіки. Був чоловік, який був готовий прийняти жінку років 65-ти. Спочатку думали, що він шукає собі подругу, а виявилося, що його дружина померла, але її речі залишилися. Тож чоловік хотів віддати їх жінці, якій надасть прихисток", – ділиться Андрій.

Запам'яталася й історія літньої жінки з Києва. Світлані Іванівні 78 років, вона зателефонувала до служби, щоб запропонувати дві кімнати для прихистку. Проте сама мала обмаль їжі. До неї так ніхто і не заселився, тож вона телефонувала декілька разів і запитувала: чому ж ніхто не їде до неї жити? Пізніше операторка зателефонувала їй, щоб запропонувати допомогу та придбати їжі для старенької. Світлана Іванівна розплакалася та попросила лише молока та шматочок сиру, натомість запропонувала віддати трішки моркви та картоплі тим, хто більше потребує.

Пізніше вона скинула в смс свої вірші як вдячність, перший з них називається "Люблю Киев".

"Бо ви нам близькі": історія родини переселенців

Є й історії, які можна екранізувати. Одного разу зателефонував чоловік з Краматорська. Його будинок зруйнували і він хотів поїхати до своєї доньки в Ірпінь, але будинок доньки там теж не вцілів.

Батько з донькою не встигли навіть зібрати речі, були невеликі грошові збереження, але їх витратили на операцію. Деякий час родина жила у Кам'янець-Подільському, але продовжувати платити оренду за житло не могла. Тому вирішили шукати на перший час будь-яке безплатне житло, поки чоловік не знайде роботу.

На платформі Dopomagai оператори допомогли знайти декілька варіантів, в описі одного з оголошень було вказано: "Надамо перевагу людям з Ірпеня, бо працювали там, і ці люди нам близькі". Коли чоловік почув опис — не стримав сліз.

І це лише частина усіх історій. Як зазначає Андрій Таганський, щодня кількість людей, готових допомогти, збільшується, а з ними й вдячність тих, хто отримав допомогу та знайшов свій прихисток. А націю, яка настільки сильна у своїй єдності – перемогти неможливо.