Скандал із сім'єю Гринкевичів показав, що українці не мовчатимуть і це дуже добре. Утім, як зазначив радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу, хочеться, щоб рішення щодо подібних випадків корупції ухвалювалися швидше та жорсткіше.

Важливо Система чинить опір, але ми його здолаємо, – Умєров про боротьбу з корупцією у Міноборони

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми писали про те, чи бере Україна участь у якихось таємних зустрічах щодо перемовин із Росією. Більше цікавих деталей – читайте за посиланням.

Дедалі більше і частіше у світі говорять про те, що Україні треба відроджувати свій військовий потенціал. Наскільки це можливо в Україні? Ми випускаємо дрони, а що ми ще випускаємо? Чи ми можемо себе вже забезпечувати? Чи будемо забезпечуватися найближчим часом?

Випускаємо не лише дрони, а снаряди різних модифікацій, зокрема починаємо працювати над 155-мм калібром. Випускаємо міни, артилерію – і засоби, і стволи окремо, випускаємо далекобійні ракети.

Але це все треба збільшувати у масштабах. Можна випускати, наприклад, 10, 20 чи 30 ракет, а можна, якщо масштабувати це все, випускати 300 – 400. Але для цього потрібні певні виробничі спроможності – тобто сировина.

Важливо будувати своє військове виробництво, і над цим Україна активно працює. Є багато вже прикладів, коли все це розпрацьовано логістично і вже імплементовано в реалізацію на різних рівнях.

Ми не говоримо, де конкретно ті чи інші виробництва розміщуються, але, повірте, є і в Україні, і за кордоном спільні з Україною. Багато виробників з європейських країн зацікавлені у тому, щоби ці виробництва були й, зокрема, спільні інвестиції.

Питання у тому, що роками українське військове виробництво – це було пострадянське виробництво. Тобто ми допрацьовували ті технології, ті інструменти, які ще були напрацьовані в Радянському Союзі. А нині Україні доводиться переформатуватись на стандарт НАТО. А це – ліцензії, відповідні виробничі лінії, яких в Україні не було, відповідні дозволи тощо. Це треба ще і юридично все правильно вибудувати.

Виробництва є, але це кардинальна зміна парадигми. Тобто від старого радянського типу виробництва переходимо на стандарт виробництва НАТО. А це означає певні юридичні, логістичні потреби, які треба розв'язувати, які розв'язують.

Підтягуються різні компанії, національні уряди й створюються спільні підприємства, які дозволяють розв'язати ці питання юридичного характеру – ліцензування, дозволи тощо. Ми практично з нуля будуємо нову індустрію військового виробництва. Це величезна робота. Чи можна це робити під час війни – у нас ніхто не питає. Ми це робимо.

Чому? Ми розуміємо, що це вкрай потрібно. Україна має частково сама себе забезпечити. Адже було б дивно, якби Україна мала такий же ВПК як має Росія, з урахуванням її бюджету, типу зброї, яку Росія використовує у цій війні.

Вона використовує радянську зброю – тому там простіше все. Просто треба нарощувати виробництво. Тут я про санкції не просто так кажу. Ракети, якими вони обстрілюють нас, виготовлені у 3 – 4 кварталі 2023 року.

Зверніть увагу У російських ракетах Х-59 знайшли понад 40 іноземних деталей, – НАЗК

Там є компоненти з країн, які є підписантами жорсткого санкційного тиску на Росію. Це ж дивно. Є десятки, сотні, тисячі компаній, які нині свідомо працюють на російському ринку, фінансуючи мілітарний бюджет.

Це може бути нескінченним. Вони платять податки в Росії, з яких 42% бюджету – прямі асигнування на війну. Ще й бравують: "Дивіться, ми збільшили продажі в Росії". Тобто ви заробляєте гроші в Росії, платите там податки, за які вона атакує Україну. А після цього ваші уряди надають нам допомогу, щоби ми від цього закрили. Це ж не виглядає абсурдно? Виглядає. Про це теж треба говорити.

Не можна однією рукою допомагати, а іншою давати можливість заробляти на тому, хто на тебе нападає.

На жаль, Росія залишиться нашим з вами сусідом. Мені цього дуже не хочеться. Мені хотілося, щоби це була трошки інша держава. Наприклад, європейська частина була б перейменована в іншу державу з іншими еволюційними цілями. Низка "наймахровіших" регіонів, щоби туди перейшла Московія тощо. Мені цього хотілося, але це – фентезі.

І тому в нас завжди буде цей сусід, який матиме комплекс неповноцінності. Образу на демократичний світ, що "вони їх принизили". Передусім на Україну. І тому вони будуть періодично цю образу витягувати, накручувати себе й пробувати знов кудись йти. Для того, щоби цього не було, щоби цьому можна було запобігти, нам потрібні:

  • військові союзи, тобто в межах гарантій безпеки чи в межах військового альянсу НАТО тощо;
  • сучасні військові виробництва. Вони мають бути синхронізовані з країнами НАТО повним обсягом. Зокрема, має бути відмова від старого радянського озброєння та принципу управління військами тощо;
  • інвестиції, зокрема від наших партнерів, з урахуванням стану української економіки нині.

Чи правильно я бачу, що наше майбутнє у військовому плані десь схоже з Ізраїлем і Тайванем?

Складне питання. Наше майбутнє точно схоже з Ізраїлем і Тайванем, але треба враховувати, що Росія – це завжди питання обов'язкової агресії. У порівнянні з Близьким Сходом, Росія – це велика країна.

Росія, офіційно, на відміну від терористичних організацій типу Хезболли чи ХАМАС, чомусь має дозволи від глобальних спільнот, політичних еліт на право володіння ядерною зброєю, ракетами дальнього радіуса дії, стратегічною авіацією, космічними силами тощо.

Це трохи складніше для нас з вами питання, адже Росія матиме завжди доступ до офіційного володіння усіма засобами вбивства. ХАМАС – це просто терористична організація, яка не має жодних дозволів, але вона собі щось кустарно робить. А в нас з вами буде завжди опонент, який поводитиме себе агресивно через певні проміжки часу. Тому ми маємо обов'язково вкладатись у дві речі:

  • фундаментальна трансформація системи безпеки, тобто армія, сили безпеки, контррозвідка, розвідка мають мати інший вигляд. І загалом переформатування Сил оборони й безпеки;
  • велике сучасне військове виробництво. Не заради продажу в країни Африки тощо, на чому спеціалізувалися 20 років Укрспецекспорт і подібні організації, а саме для модернізації засобів, контрзасобів для протистояння з Росією – тотальне переформатування військового виробництва.

Український військовий
Україна має вкладатися у Сили оборони заради безпеки / Getty Images

Суд заарештував майно сім'ї, компанії львівського бізнесмена Ігоря Гринкевича. І все це має відшкодувати збитки, завдані його угодами на тендерах Міноборони. Як ви сприймаєте цю новину?

Виклики, які нині стоять перед Україною, виглядають так: перше – корупція, друге – несправедливість, третє – війна. Безумовно, окрім огиди, зневаги до людей, які грабують Збройні Сили під час війни, ти не можеш до цього ніяк ставитися.

Дуже добре, що про це говорять, проводять розслідування, накладають відповідні юридичні санкції. Треба все ж таки дотримуватись юридичного процесу, на жаль. Бо хотілося б жорсткіше й швидше ухвалювати відповідні рішення щодо подібного типу корупції чи навіть мародерства.

Для людей дуже важливе запобігання корупції. Це – не абстракція. І тоді переходимо у відчуття несправедливості. Що таке справедливість, за розумінням людей? Вони не хочуть бачити, що "затримали, сказали, сфотографували, відпустили". Вони хочуть бачити наступне:

  • затримали – це говорить про нетерпимість держави до проявів корупції;
  • чітко зафіксували людину, наклали всі арешти, зафіксували її в СІЗО;
  • швидкий розгляд цих справ;
  • максимальні терміни ув'язнення.

Це – про справедливість. Тоді лояльність суспільства до інституції держави суттєво підвищується. Усі чітко усвідомлюють, що таке війна, які ризики вона несе, і як їй треба протистояти.

Що могли отримати військові за відмиті гроші Гринкевича
Що могли отримати військові за "відмиті" гроші Гринкевича / Інфографіка 24 Каналу

Не може бути одночасно: хтось віддає все, втрачає все, робить це свідомо, іде на передній край, працює в тилу, максимально донатить, а хтось, мало того, що грабує Збройні Сили, так ще й маніфестує це. Тобто показує розкішний образ життя в інстаграмі чи в будь-яких інших соціальних мережах. І це неправильно. Але правильно те, що про це говорять, фіксують.

І таких випадків… Це не лише про Гринкевича. Є інші випадки, є конкретні прізвища. І СБУ, і Нацполіція, і ДБР, і прокуратура активно працюють по всіх напрямках. Постійно тривають затримання, фіксація, кримінальні справи тощо.

Система щодо корупційного положення була побудована не під час війни. Вона будувалася усі ці 30 років. Люди вважали за можливе заходити на той чи інший потік бюджетних коштів і "преміально" щось отримувати.

А потім це все масштабувати в машини, автопарки, у додаткові будинки, мандри тощо. Ми не можемо одномоментно позбутися всіх цих явищ. Вони є, але ми можемо про це говорити. Ми можемо це не толерувати, можемо жорстко за це карати, отримувати конкретні слідчі дії й наступні юридичні процеси з фіксацією великих термінів для людей подібного типу. Це означатиме, що люди вірять у державу.

Поступово відновити довіру до держави можна лише конкретикою. Не піаром, не проговоренням банальних речей про те, що не треба толерувати корупцію – це очевидно. Але конкретними юридичними термінами. Лише так буде відновлено: перше – справедливість, а друге – антикорупція. А після цього люди чітко зафіксують: війна має бути виграна.

Понад 20 регіонів Росії зараз залишаються без опалення. Водночас саме Росія вважала, що без її газу замерзне вся Європа. Чи могли вони уявити собі, що її громадяни будуть раптом замерзати? Чи призведе це до якихось внутрішніх заворушень всередині російського суспільства і чи варто нам на це розраховувати?

По-перше, без російського газу ніхто ніколи не замерзне – це фікція. Російський газ є чи його немає – це не проблема взагалі. Це проблема пропаганди й довіри до цієї пропаганди, яка довгий час існувала в низці європейських країн. Без російського газу можна спокійно і без жодних проблем існувати, що сьогодні Європа й демонструє.

По-друге, Росія постійно замерзала. Вона не вміє керувати, не вміє робити комфортним життя своїх співгромадян. Це основа основ Росії: там некомфортно і вони ніколи це не виправлять.

По-третє, вони ніколи не перестануть красти, тому що концепція "дурні й крадії" є предметом національної гордості Росії. Вони можуть жити тільки через крадіїв і дурнів. Це дуже важливо зрозуміти.

Чи викличе це певні бунтарські настрої в Росії? Тут трошки ширше треба на це дивитися. Навіть коли країна є агресором, який нападає на іншу країну, то на початку виникає єдність навколо лідера. Мовляв, ми сильні, ми всіх будемо вбивати. І вона може тягнутися певний час. Зрозуміло, що росіяни хотіли, щоб це був бліцкриг. Вони б тоді взагалі до місяця стрибали й розповідали, які вони потужні.

Але між тим соціологічно доведено, що цей стан – довіра до лідера, який почав оцю агресивну війну, яка формує цю дивакувату і нелюдську єдність – триває 2 роки. Мовляв, ми готові, щоб ви (російська влада – 24 Канал) і надалі продовжували вбивати народ суверенної України. Але поступово лояльність і єдність втрачається навіть у Росії, попри те, що там немає ніякої конкурентної інформаційної дискусії.

Путін з росіянами
Путін з росіянами / Getty Images

І тому лояльності та єдності дедалі менше. Безумовно, довіри до достатньо боязливого Путіна та силової вертикалі дедалі менше. Такі прояви, як виставка "Замерзаюча Європа в Росії" паралельно з самообстрілами Воронежа, Бєлгорода, Калуги та інших регіонів (сприяють зменшенню довіри до російської влади – 24 Канал). Росія сама себе обстрілює, бо вона так воює.

Безумовно (через війну Росія отримала – 24 Канал) великі втрати, велику кількість поранених, інвалідів, велика кількість криміналізованих героїв. Вони відправляли зеків на війну, обнуляючи репутацію цих злочинців. Тобто спочатку його на 20 років посадили, тому що він вбив дружину та дітей, а після цього відправили в так звану "сво", де він когось іншого вбиває. А потім його повернуть, щоб він читав лекції у дитячих садочках і школах, і Росія робила з нього героя.

Безумовно це все приводить до суттєвого підвищення криміналізації. Тому що людина, яка є вбивцею, вона такою і лишається. Тільки вона ще й отримала індульгенцію на вбивство, і вона робитиме на території Росії. Усе це разом приведе до соціальних потрясінь в Росії. Я про це неодноразово вже казав, це об'єктивний історичний процес. Сьогодні певна єдність в Росії тримається на двох речах:

  • вони із задоволенням читають усі песимістичні публікації західних медіа. Їм здається, що, мовляв, трошки досидимо, і там (в Україні та на Заході – 24 Канал) всі зламаються і скажуть: "Ах, гори воно все синім полум'ям";
  • вони тримаються на тому, що лінія фронту не обвалилась і суттєвих тактичних поразок немає. Щойно будуть тактичні поразки, і щойно зменшиться суттєво кількість штучної "песимізації" в медіа, тоді ми з вами бачитимемо зовсім інші соціальні процеси в Росії.

І тоді, щойно в якомусь місті пройде масштабна маніфестація проти місцевої влади, це як ланцюжок потягне за собою інші (подібні протести – 24 Канал) в різних регіонах. І тому ми з вами можемо дочекатись дуже важливого історичного процесу в Росії, який ми знаємо під назвою "класичний російський бунт".