Одним із винахідників фотографії справедливо вважають Нісефора Ньєпса. Завдяки складним експериментам з хімічними речовинами йому вдалось у 1822 році створити перше фотографічне зображення. Оскільки ця світлина не збереглась, то першою в історії фотографією вважають його роботу "Вид із вікна", що датована 1826 роком.

Читайте також Музей Метрополітен визнав Рєпіна та Айвазовського українськими художниками

Саме досліди Ньєпса дали підґрунтя для подальшого розвитку фотографії, і вже згодом, у 1839 році, Луї Жак Дагерр створив дагеротипію, а практично у той самий час Вільям Генрі Фокс Телбот винайшов спосіб отримання негативного зображення на папері, просоченому світлочутливим розчином.

Спершу не існувало професійних фотографів, не було й фотографів-аматорів, фотографія не мала чіткого соціального застосування, а лише йшла нога в ногу разом з індустріальним та технологічним розвитком, проте цікавість до явища фотографії зростала. Зі свого боку, фотографія набувала нових обрисів, більш поширеного застосування. В результаті цього, гостро постало питання теорії фотографії, дослідження цього феномену та подальшого розвитку фотографічної думки.

Коли мова йде про теорію фотографії, на думку спадають чимало імен, проте, на їхньому фоні яскраво виділяється саме Сьюзен Зонтаґ. Її внесок у формування теорії фотографії важко переоцінити. Сучасні мистецтвознавці відносять працю Сьюзен Зонтаґ "Про фотографію" до однієї з провідних для розуміння феномену фотографії, співставляючи її з роботами Ролана Барта та Вальтера Беньяміна.

Сьюзен Зонтаґ відома завдяки своїм літературним творам, вона була письменницею та критикинею, філософинею, сценаристкою та режисеркою. Саме завдяки різноманітному досвіду та таланту у 1977 році їй вдалось написати одну з провідних робіт про теорію фотографії, щобільше, ця робота актуальна й досі.

Варте уваги "Мадонна з київського метро": як зараз живе українка з відомої на весь світ фотографії

У праці "Про фотографію" Сьюзен Зонтаґ розмірковує про естетичну та моральну проблематику, яка стала особливо актуальною у зв’язку з надмірним поширенням фотографічних зображень. Ця книга важлива у першу чергу тим, що у ній Зонтаґ формує та обґрунтовує ті твердження, які інтуїтивно розуміє кожен фотограф, проте, не може їх сформувати.

"Фотографія стала одним з головних посередників в сприйнятті дійсності", – стверджує вона. Важко не погодитись з авторкою сьогодні, коли ми зустрічаємо велику кількість фотографічних зображень у соцмережах, вебсайтах чи газетах, ми все менше задумуємось про те, що на них зображено. Ми лише приймаємо цей фотографічний факт.

Разом із тим, наскільки швидко фотографування набувало популярності, Зонтаґ критикувала всеосяжну поширеність фотографічних зображень: "Бажання підтвердити реальність і розширити свій досвід за допомогою фотографії – це естетичне споживацтво, яким сьогодні заражені всі", – стверджує вона. Водночас важливим є те, як авторка викладає своє бачення впливу фотографії не тільки на події у світі, а й на такі речі, як бюрократичні документи тощо.

В її праці можна зустріти як і критику фотографії, так і похвалу. Саме завдяки цьому підходу праця Сьюзен Зонтаґ є важливою для теорії фотографії, оскільки вона не лише однобоко критикує медіум фотографії, але й показує позитивні моменти цього явища. Авторка досліджує естетично-моральну проблематику робіт таких відомих фотографів як Діани Арбус чи Уокера Еванса. А також розмірковує над особливостями та змістом робіт фотографів, які знимкували у Сполучених Штатах у XX столітті.

Розуміння фотографій відрізняється від перегляду. Щоб зрозуміти фотографію, потрібні час та бажання відмовитись від швидкоплинних суджень, які застосовуються до фотографічних зображень у потоці жвавого життя. Необхідні роздуми, дослідження та переосмислення початкових вражень. Це займає значно більше часу, ніж короткочасний огляд.

"Сьогодні все існує заради того, аби закінчитися фотографією", – стверджує Зонтаґ. Фотографування стало своєрідним ритуалом: люди сприймають дійсність крізь фотографічну призму опублікування зображення у соцмережах, а не по-справжньому цінують красу моментів через те, що вони відчувають.

Підсумовуючи, феноменальна праця Сьюзен Зонтаґ "Про фотографію" є важливою для дослідження явища фотографії. Незважаючи на те, що Сьюзен Зонтаґ не була фотографинею, їй вдалось дуже влучно та вичерпно сформувати основи фотографічної думки, які стали надійним підґрунтям для подальшого розвитку теорії фотографії.