Американців зацікавила українська технологія

Річ у тому, що такі дрони нині потрібні всім арміям, без винятку. Якщо Україна здатна вже виробляти безпілотники, що можуть вражати цілі на відстані 1300 кілометрів, то це щонайменше – причина передивитися Домовленості про обмеження стратегічних озброєнь, це дуже важлива перемовна рамка про всі далекобійні види зброї, розроблена ще в 1972 році.

Читайте також Джонсон кинув виклик Трампу

Найвразливіше себе почувають зараз у цьому питанні США. США давно виробляють різні види безпілотників, але вони дуже дорогі у виробництві. Тепер американці серйозно цікавляться українською технологією виробництва такої зброї, сподіваючись, що це допоможе змінити й американські технології в цьому секторі.

Але не лише ціна виробництва далекобійних дронів цікавить наших американських партнерів, а й застосування в них штучного інтелекту.

Якщо дрон летить на таку велику відстань, як 1000 кілометрів або більше, то його зв'язок із командним пунктом може перерватися. Саме тому такий літальний апарат повинен мати здібність самостійно схвалювати ефективні рішення, ще й віддаючи команди дронам-супутникам.

Американці тепер підозрюють, що, крім технології далекого польоту, в України є ще й потрібні рішення в галузі штучного інтелекту, відповідний софт і хард для безпілотників, що їх використовують із метою здійснення бойових операцій. Річ у тому, що в США індустрія штучного інтелекту розвивалася переважно як мирна індустрія, мета якої в більшості випадків – комерційний заробіток. Саме тому інвестиції текли у використання ШІ в економічному прогнозуванні, в статистиці, в соціальних мережах, в комп'ютерних програмах.

Уже цього тижня державний секретар США Ентоні Блінкен здійснює тур Європою. В Парижі – зустріч із французьким президентом Еммануелем Макроном, у Брюсселі – з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом та українським міністром зовнішніх справ Дмитром Кулебою. Імовірно, Блінкен спитає Кулебу і про далекобійні українські дрони, розраховуючи, що Україна поділиться технологією їх виробництва з американською збройною індустрією.

Важливо "Освіта переможців" не для всіх: як у МОН забули про дітей в окупації

Ніби як і незручно відмовляти американцям – усе ж це наш головний стратегічний партнер. Але й просто так віддавати цінну технологію – ніби як невигідно з нашого власного, українського, погляду. Утім, я думаю, що з американцями треба масштабно співпрацювати в цій сфері – вони точно здатні збагатити наші власні розробки, а результат буде спільний, україно-американський. Win-win.

Аналог "клубу ядерних держав"

Інша складова далекобійної зброї – ШІ – турбує американців настільки, що вони нині постійно надокучають китайцям, аби для початку ввести міжнародні обмеження на використання штучного інтелекту у військовій сфері. Але Китай зовсім не поспішає брати на себе якісь зобов'язання, котрі обмежили б йому можливість використовувати ШІ в озброєнні. Китай вірить і відчуває, що має кращі розробки у сфері ШІ, ніж американці.

Зрештою, Китай щодо Америки традиційно виступає з позиції "Ми вам нічого не винні". Китаю не менш цікаво співпрацювати у сфері досліджень ШІ і з Північною Кореєю, і з Росією, – може, навіть цікавіше. А от тут уже виникає загроза Україні, адже Владімір Путін неодноразово заявляв, що дуже радить брати на озброєння ШІ, і навіть готовий надати для цього бюджет. Китайці можуть почати продавати рішення ШІ для військового використання – це суттєва загроза.

Турбуються на Заході, щоб із часом і Україна взяла на себе зобов'язання щодо нерозповсюдження технології далекобійних атакувальних дронів, які використовують у роботі ШІ.

Зараз обмежувати таке виробництво в Україні ніхто не буде, навіть якщо котрийсь із західних дипломатів це запропонує, попросить чи навіть почне вимагати. А от стати підписантом угод про стратегічні озброєння Україні з часом таки доведеться.

Так, мовиться про те, що з далекобійними дронами поступово виникне аналог "клубу ядерних держав", де володіння такою технологією надає країні унікальний оборонно-атакувальний потенціал. Україна вже увійшла в цей "клуб безпілотників" – за це її вже поважають, а поважатимуть ще більше. Але не лише поважатимуть – боятимуться. А раптом у якомусь далекому сценарії Україна вирішить на когось напасти? Сьогодні це виглядає малоймовірно, але саме про це думають провідні військові аналітики, особливо в США, де є стратегія займати провідне місце в усіх видах зброї.

Цікаво Росії легше захопити Латвію, аніж Харків

Нині американським генералам доведеться дуже напружено працювати, щоб донести й американському суспільству, і американському політичному класу важливість налагодження масового виробництва дронів із використанням ШІ. Оскільки за ці інвестиції хтось має заплатити, політики вкрай неохоче ставляться до ідеї збільшити й без того величезне оборонне фінансування (825 мільярдів доларів цього року) ще й для такої програми.

Ось так атака дронів 2 квітня, що її, за даними медіа, здійснили Головне управління розвідки Міноборони України та СБУ на два промислові активи в Татарстані, перегортає цілу сторінку у світовій історії озброєнь. Ця спецоперація продемонструвала українську "суперсилу" (назвемо це так), а цією "суперсилою" тепер цікавляться з усіх усюд.

На цьому можна добре заробити. На цьому можна побудувати цілий напрямок української безпекової дипломатії. Та головне – що ця суперсила дуже добре нищить економічну потужність ворога.