При цьому через свій вік, у 26 років, Вадим "Маестро" Одуд став одним з наймолодших командирів окремих військових частин ЗСУ. Ба більше, за своє життя за бойові заслуги він був нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ та ІІ ступеня. Про його приголомшливі звитяги та неймовірну хоробрість розповів офіцер 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ярослав Галас.
Варте уваги "Рани, які ніколи не заживуть": щемливі кадри прощання з азовцем "Родео"
З малечку знав, що захищатиме Україну
Вадим Одуд народився на Житомирщині. Він був талановитим юнаком та мав захоплення з різних сфер. Здобуваючи юридичну магістерську освіту, він разом з тим захоплювався армреслінгом та музикою: грав на трубі, гітарі, баяні.
До речі, через захоплення музикою він й отримав свій позивний і вже на фронті показав, що прекрасно вміє виконувати й музику бою. Це зауважили, зокрема, його побратими.
Варто зазначити, що Вадим ще з дитинства знав, що хоче стати військовим. Задля цього він поступив у Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. При цьому на момент вступу Росія уже вторглася у нашу державу, тож хлопець знав, що буде воювати.
Одразу після академії він приєднався до 15-го батальйону 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, а також пройшов кілька ротацій у зоні АТО.
Командир 24-ої окремої механізованої бригади та 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону, полковник Іван Голішевський розповів, що свого часу через нестачу грамотних офіцерів у батальйоні забрав до себе 12 кращих випускників. Серед них був й Вадим Одуд, талант якого оцінило командування.
Підрозділ, куди його (Вадима Одуда – 24 Канал) призначили, був слабким, але новий командир швидко сформував кістяк колективу, який відзначився при перших виходах у зону ООС на Луганщині,
– зазначив Іван Голішевський.
Вадим був з тих, хто формує ядро воюючої армії / УП
"Коли коригує "Маестро", значить, буде крупна здобич"
Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення країни-окупантки, "Маестро" разом з 15 батальоном був задіяний у найгарячіших точках. При цьому сам Вадим як командир роти завжди був на передніх позиціях.
Близький друг, офіцер штурмового підрозділу Василь "Петрович" зауважив, що "Маестро" завжди ставив командно-спостережний пункт дуже близько до передку. І хоч це було небезпечно, Вадиму важливо було ефективно керувати боєм, знати обстановку й швидко здійснити маневр. Однак він не забував й про безпеку своїх підопічних.
У перші дні повномасштабної війни на Луганщині, коли розвідка доповіла, що в наш бік рухається величезна танкова колона росіян і необхідно відходити, щоб не потрапити в оточення, з'ясувалося, що троє бійців залишилося на бойовій позиції, їх не встигли вивести. Маестро сам заскочив у машину, поїхав за ними й вивіз, хоча позиції вже крили й мінометка, і кулемети, й танки,
– розповів друг Вадима.
На фронті стало очевидно, що 26-річний командир добре орієнтувався в сучасних методах ведення війни. Він розумів, яку роль відіграє у боях аеророзвідка, тому навчився управляти дронами, особисто стежив за оперативною обстановкою й коригував вогонь артилерії та мінометів. Ба більше, за словами бійця 15-го батальйону Сергія "Капрала", "Маестро" швидко розбирався навіть у раніше невідомій йому трофейній зброї, через що вона швидко оберталася проти колишніх власників.
Вадим Одуд вмів управляти дронами / УП
"Всі знали: коли коригує "Маестро", значить, буде крупна здобич. На Луганщині на наші позиції висунулася ворожа колона, то Вадим, даючи координати мінометникам, знищив першу машину – броньованого "Тигра", в якому сиділо командування батальйону. Після втрати командирів батальйон розгубився й повернув назад – атаку було зірвано", – зазначив Василь "Петрович".
Завдяки талантам "Маестро" вдавалося трофеїти багато зброї / УП
Гаряча кров та холодний розум
Також побратими Вадима поділилися й іншою цікавою бойовою історією за участі талановитого командира. Так, весною 2022 року на Донеччині окупанти намагалися прорвати українську оборону піхотними хвилями. Вони під прикриттям щільного артилерійського вогню підходили до лінії окопів, які, на їхнє нещастя, тримав "Маестро".
Коли один із командирів взводів отримав поранення, "Маестро" зайняв його місце. І як тільки вдалося відкинути росіян, Вадим зробив запит на артилерійський вогонь. Ба більше, він сам й коригував його точність. Зазначимо, що точним коригуванням артилерії Вадим займався на полі бою не раз.
Однак на цьому нещастя для окупантів не завершилися. Адже після арти Вадим Одуд заскочив у БМП на місце навідника гармати, наказав механіку висунутися на вогневу позицію і знищив відділення ворога.
І хоч ворожа атака була відбита, "Маестро" не зупинився. Він тут же з автоматичним гранатометом кинувся на допомогу сусідній роті відбивати штурм окупантів.
Варте уваги Двоє синів залишились без батька: на Донеччині загинув захисник із Бердянська Геннадій Колесник
Завдяки талановитому командуванню Вадима "Маестро" Одуда вдалося ліквідувати не лише багато окупантів, а й затрофеїти чи навічно зупинити чимало ворожої техніки.
Любив чоловік і подратувати окупантів своїм нахабством. Як розповів "Петрович", у періоди бойового затишшя на Донеччині Вадим гасав між позиціями на мотоциклі.
Восени 2022 року бригаду "Маестро" задіяли на Південному напрямку. Саме тоді почалися важкі штурми й деокупація Херсонщини, і саме на той час Вадим Одуд став командиром 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону.
Вадим Одуд обожнював мотоцикли / УП
"Тепер кожен солдат зрозуміє, заради чого ми воюємо"
Як підкреслив Ярослав Галас, "Маестро" детально планував кожну наступальну операцію із використанням спеціальної програми для орієнтування на місцевості. Після цього усе доводив до підлеглих, включно із сержантами, чим досягав ідеальної взаємодії між різними підрозділами.
Коли ж доходило до штурму, він сам був передніх позиціях. Ба більше, навіть у найгарячіші моменти Вадим Одуд вмів швидко оцінити обстановку, завдяки чому вдавалося вибивати ворогів з укріплень.
Комбат завжди був у передніх лавах. Ми тільки встигли частково відбити посадку, ще не всі росіяни втекли, а він залітає на машині й показує напрямок наступної атаки. Рвемо через поле, беремо наступну посадку, а "Маестро" вже керує суміжним підрозділом по сусідству,
– розповів сержант "Хотабич".
Комбат був завжди у передніх лавах / УП
Коли ми висувалися на виконання бойового завдання, комбат їхав у першій машині, а коли поверталися – в останній. Він ще сказав мені: "У випадку ворожого вогню сідаєш за кермо, а я буду відстрілюватися через заднє скло",
– розповів "Петрович".
Завдяки гострому розуму, детальному плануванню та талановитому командуванню вдалося відбити не один населений пункт України, що було для командира найвищою винагородою. І разом з тим захопити не лише ворожу зброю, а й самих окупантів у полон.
Ми зайшли колоною в одне з перших звільнених сіл, на вулицю вибігають дорослі й діти – одні пригощають нас домашніми харчами, інші обнімають, просять зробити селфі. "Маестро" дивиться на цю картину й каже з блиском у очах: "Тепер кожен солдат зрозуміє, заради чого ми воюємо…",
– поділився Петрович.
"Від своєї долі не втечеш, скільки тобі відміряно, стільки й проживеш"
На жаль, 12 листопада 2022 року, перед переміщенням батальйону у безпечнішу зону, російська міна обірвала життя талановитого командира. У той день він виїхав перевірити маршрут для переміщення батальйону, а заодно й відшукати по можливості тіла загиблих під час останніх штурмів бійців.
Важливо Повернувся до України, щоб боронити її: біля Гуляйполя загинув захисник Андрій Бать
Саме під час цієї операції автомобіль "Маестро" підірвався на міні. На жаль, він отримав поранення, не сумісні із життям.
Вадим ніколи не розповідав, у яких гарячих боях був, беріг сім'ю від переживань. Ми спілкувалися практично щодня, востаннє – 11 листопада. Брат, як завжди, сказав, що в нього все гаразд. Ми й самі були спокійніші, адже знали, що Вадим на високій посаді, яка не передбачає безпосередньої участі в боях. Та й батальйон уже готувався до переміщення в безпечнішу зону – своє завдання на Херсонщині він із честю виконав. А наступного дня повідомили, що брат загинув,
– розповів старший брат Вадима Віталій.
Він поділився гаслом, яке "Маестро" часто повторював: "Від своєї долі не втечеш, скільки тобі відміряно, стільки й проживеш". Ймовірно, саме через таке переконання чоловік був таким хоробрим, нічого не боявся. Хоча, як підкреслив Віталій, він мав плани на своє майбутнє та думав про життя після війни.