З такими поняттями як "внутрішньо переміщені особи" (ВПО) та ветерани Україна живе ще з 2014 – 2015 років. Однак з 2022 року людей, яких можна віднести до цих категорій, стало значно більше. Попри відсутність чітких термінів служби військовослужбовці повертаються до цивільного життя через поранення або сімейні причини, часто жінки з окупованих територій обирають Україну, а не виїзд за кордон.

У цивільному житті ветерани повертаються до бізнесу, а ВПО – створюють нові робочі місця у регіонах, куди вони переїхали. З'являються й ветеранські об'єднання, до прикладу, Young Veterans Ukraine – платформа молодих ветеранів в Україні.

24 Канал розповідає історії ветеранів та ВПО, які розвивають власні справи після повернення з фронту або переселення в інші регіони.

Співпраця – основа бізнесу. Це твердження підходить і для ветеранських спільнот. Звільнені зі служби через поранення бійці часто залишаються сам на сам зі своїми проблемами, емоційними та фізичними.

Саме в психологічній реабілітації, відновленні комунікаційних навичок їм мають допомогти спільноти. А також – надати грантову підтримку ветеранським бізнесам чи допомогти з бізнес-інкубатором.

До теми У Work․ua відповіли, чи готові українські компанії працевлаштовувати ветеранів


Ветерани у Львові / Фото Young Veterans Ukraine

Одна з таких спільнот – Young Veterans Ukraine, платформа молодих ветеранів в Україні. Учасники проєкту – люди до 35 років, ветерани та ветеранки російсько-української війни. Всі учасники мали до війни власний бізнес або прагнуть після повернення відкрити свою справу чи масштабувати вже наявну.

Повернутись з фронту – це не просто купити квиток на потяг, це довгий шлях. Так само як і тим, хто назавжди полишив свої домівки та відбудовує свою діяльність в інших містах. Це почати жити заново. Всі наші ветерани та учасники проєктів схожі, хоч і не всі знайомі один з одним. Це люди, що пережили поневіряння та страхи, але вони готові працювати далі, вони не виїжджають з країни. А нам як раз дуже важливо, щоб така молодь залишалась відбудовувати Україну,
– каже Олександра Щукіна, тімлідерка платформи, переселенка з Харкова.

Young Veterans Ukraine надає ветеранам як практичну складову допомоги – написання бізнес-планів та відкриття власної справи, так і просуває покращення законодавчої бази.

"У роботі наших круглих столів ми об'єднали народних депутатів, експертів, міністерства та самих ветеранів", – каже Оксана Алєксєєва, експертка платформи.

Один з учасників платформи – саксофоніст Станіслав Ралдугін. Музикант травмував руку на війні, і тепер не знає, чи зможе грати знову, але прощатися з музикою не має наміру.

Так сталося, що я свідомо став патріотично налаштованим, що не з кожним відбувалося тоді на Дніпровщині. Ще у 2014 році оббивав пороги військкоматів – тоді батька взяли, а мене – ні. Мабуть, він попросив, щоб уберегти мене. Але повномасштабка все змінила. Я тренувався, разом з іншими інструкторами потрапив спочатку на Донбас, потім під Роботине. Там й навоювався, і накопався, і хлопців навитягувався. Там і отримав поранення від танкового снаряда. Це дуже неприємно, адже ми два тижні вишукували цей танчик, але потім хлопці його все ж таки вполювали,
– розповідає Станіслав.

Станіслав мав бізнес ще до служби – це музична студія, але у більшості нею керував його батько, а сам хлопець був до нього дотичний частково, розповів ветеран 24 Каналу.

Але оскільки Станіслав має музичну освіту і музична індустрія його завжди цікавила, він вирішив розбудувати студію у лейбл. Саме цим Станіслав і займається зараз.


Станіслав Ралдугін / Фото Young Veterans Ukraine

Ветеран взяв участь у хакатоні проєкту підтримки молодих ветеранів та внутрішньо переміщених осіб в Україні. Тепер він має чіткий бізнес-план стосовно розширення студії, планує додаткове навчання.

Колись слухали переважно російське, і тому досі є дефіцит української музики, є багато спроб, але не вистачає фахівців, які б до купи все це звели. Є ті, хто пише музику, є окремі люди, що пишуть круті тексти, є ті, що співають, є ті, що випускають, але вони не можуть ніяк заколабитись. Є нові чудові артисти, є ті, хто виходить на світовий рівень, але їх мало, і хочеться зробити конкуренцію,
– пояснює свою ідею Станіслав.

На шляху повернення до бізнесу ветеран стикається з певними викликами: закриття в собі, несприйняття суспільством ветерана як такого, психологічні наслідки, фізичні та фізіологічні аспекти поранення.

У мене поранення правої руки, я став більш обмежений в певних діях, активностях, зокрема у заняттях спортом. Але це треба перебороти, треба йти далі, розуміти, що на цьому життя не закінчується. Зараз я намагаюся усіляко активно брати участь у заходах, бізнес-ідеях, в хакатонах тощо,
– ділиться ветеран.

Водночас Станіслав скаржиться, що в Україні бракує певних речей для ветеранів, які розвивають бізнес.

"Завжди недостатньо проінформованості, тому що, в першу чергу, у нас є і навчання, у нас є різні "плюшки" від держави, від органів місцевого самоврядування на розвиток бізнесу, але все ж таки не вистачає проінформованості ветеранів. І тут дуже така складна тема, тому що ветерани і самі не хочуть іноді отримувати інформацію, і закриваються в собі, як я вже сказав. Тому треба їх розштовхувати, розбуркувати, і для цього постійно потрібні івенти, зустрічі", – каже він.

На думку Станіслава, найкраще серед ветеранів працює "сарафанне радіо" – коли один ветеран каже іншому про "круту" ініціативу. Також хлопець бажає, щоб було більше інтенсивних навчань. І, звичайно, потрібне сприйняття суспільством ветерана як нормальної, адекватної людини.

Ще один учасник спільноти – Денис Шеренговський з Черкас – був мобілізований одним із перших – у березні 2022 року. Маючи за плечима досвід, Денис опинився у загоні прикордонників на Донеччині. Там і отримав важке поранення, пережив ампутацію ноги.

Я розумів, що у мене строкова служба, контракт, тож доведеться воювати. Я був на Мар'їнському напрямку, у Новомихайлівці, там й отримав поранення,
– згадує ветеран.

Читайте також Київщина відкриває перше інклюзивне містечко для ветеранів ЗСУ: ключі отримали 45 військових


Денис Шеренговський / Фото з соцмереж

Після поранення чоловік витратив чимало сил на лікування та на навчання знову ходити за допомогою протезу.

"Ще більше сил пішло на те, щоб сприймати світ навколо, де багато хто не задумується та не згадує про війну", – додає Денис.

Ветеран мріє цікаво та корисно годувати людей. До проєкту підтримки молодих ветеранів та ВПО він приїхав вже з ідеєю, яка уже перетворилася на детальний бізнес-план. Окрім хакатону Денис вступив і на очне навчання до університету, а ще знаходить час та агітує інших ветеранів пробувати свої сили на проєктах та у бізнесі.

Нас консультували з приводу SMM, маркетингу, розвитку. Мій проєкт – для всіх загалом, але, оскільки я ветеран, то мені буде приємно, якщо до мене приходитимуть ветерани з родинами. Не просто поїсти, а провести час, мати місце, де ми могли б зібратися, поспілкуватися, у майбутньому – проводити заходи,
– ділиться Денис.

Своєю історією перевідкриття бізнесу з 24 Каналом поділилася Дар'я Скачко, переселенка з Харкова. Її бізнес – школа англійської, яку Дар'я перевідкрила на заході України.

До теми Соціальні виплати для ВПО: що зміниться з 1 вересня

До вторгнення ми з родиною жили у місті Харків, це наше рідне місто, тут росли, навчались, тут народились наші діти. Я викладала англійську з 2012 року. На момент 24 лютого довелося залишити три філії школи у Харкові і поїхати якомога далі від вибухів. Викладання перейшло у формат онлайн, але вже з лютого 2023 року офлайн-діяльність вдалось відновити. Уже зараз в Івано-Франківській області маю три філії школи англійської SIMPLE MAX, працюємо для дітей і дорослих у форматі онлайн і офлайн,
– розповіла бізнесвумен 24 Каналу.


Дар'я Скачко / Фото з соцмереж

Серед складнощів, з якими Дар'я стикнулася як ВПО, дівчина перераховує фінансові питання, різницю в менталітеті між мешканцями Івано-Франківська та Харкова.

"Мої клієнти це не машини, а люди, тому треба забути про себе і прийняти все і всіх так, як є. Ми всі українці, мислення різне, проблеми різні, сприйняття різне, але моя робота полягає в тому, щоб кожен клієнт був задоволений", – наголошує Дар'я.

Бізнесвумен наголошує, що передусім в Україні не вистачає людей – молодь їде, перспективні робітники не хочуть працювати в Україні, адже оплата праці не така, як у Європі. Найголовніше, на її думку, це відсутність стабільності: "Ми всі там, на лінії фронту, фізично або подумки. Підлаштовуємось під клієнтів, підлаштовуємось під сьогодення, допомагаємо зі свого боку всіма можливими способами, але людської стабільності немає, це лякає".

Дар'я каже, що її це лякає, як багатодітну маму, адже хочеться, щоб діти мали дім, двір і друзів, як і вона колись.