Не буду переповідати весь зміст. Мовиться про те, що вони закликали Альянс терміново надати Україні максимальну військову допомогу, а також окреслили усі ризики поразки України на полі бою.

Читайте також Смерть лісів, або Чому ухвалення законопроєкту №9516 буде катастрофою

Серед запропонованих заходів:

  • розблокувати всю військову допомогу Україні. Мовиться про прискорене постачання критично важливих систем озброєння, інноваційні бойові технології, а також зусилля з навчання українських сил та потрібного поповнення оперативних запасів ЗСУ (боєприпасами всіх калібрів та запасними частинами до систем озброєння);
  • на майбутньому саміті НАТО оголосити про намір Альянсу підтримувати Україну до відновлення нею свого суверенітету і територіальної цілісності, а також забезпечити Україні шлях для вступу в НАТО.

Так ситуацію бачать відставні, але генерали. А якою її бачать політики?

Що означає мир для Байдена

Раніше я вже казав, що відмова НАТО від запрошення України вступити до Альянсу на найближчому саміті – це просто спроба залишити поле для маневру у майбутніх переговорах та торгах з росіянами, аби потім можна було продати український нейтралітет як умову "політичного врегулювання".

Нині ми маємо повне підтвердження цієї тези не від когось, а від самого Джо Байдена, з його останнього інтерв'ю для видання Time.

Отже, для Байдена мир – це "впевненість, що Росія ніколи не окупує Україну". Прекрасна теза, але як бути із тим фактом, що росіяни вже окупували значну частину України? Чи мовиться лише про те, щоб не окупували "всю Україну"? Судячи з подальших тез можна зробити висновок, що Байдена турбує саме окупація "всієї України", і не через якісь причини, а через те, що це буде нести загрози для Польщі й інших членів НАТО.

Водночас для Байдена це не означає вступ України до НАТО. Це означає, що "ми маємо з ними відносини, як і з іншими країнами, куди постачаємо зброю, щоб вони могли захистити себе в майбутньому".

Ну і Байден не готовий підтримати членство України у НАТО. Саме остання теза викликала в Україні найжвавішу реакцію. Треба розуміти, що вона є новою лише для тих, хто звик орієнтуватися винятково на заяви політиків, яких Байден наробив чимало.

Зауважте Кілька нюансів про бажання росіян набрати додаткових 300 тисяч бійців

США зберігають козирі для торгів із Путіним

Загалом останні 2 роки багато західних політиків робили чимало заяв про членство України у НАТО, яке нібито "скоро буде", лише потрібно, щоб "виникли умови". Але вони старанно уникали конкретики, будь-яких зобов'язань.

Причина тут могла бути лише одна: вони розглядали членство як предмет торгу в майбутньому. І ось Байден викладає карти на стіл і розпочинає цей торг. Звісно, не з Україною, а з "бункерним дідом", пропонуючи йому угоду, частиною якої буде відмова Україні в членстві в НАТО. Що він ще запропонує – можна лише гадати.

Тези про допомогу зброєю досить цікаві. Тобто існує механізм, який дозволяє когось захистити без НАТО? А навіщо тоді саме НАТО? Просто спілкуватися раз на рік?

У таких міркуваннях є одна фундаментальна проблема. Чому озброєння України має зупиняти Росію від спроб агресії проти неї? Росія ж теж буде озброєною і матиме багато грошей для ведення війни. У гіршому випадку – просто втратить кілька десятків тисяч солдатів. І що? Наберуть нових. Потім знову повторять спробу. Не вийде? Врахують помилки й повторять спробу. Водночас Україні доведеться весь час тримати величезну армію. Навіть якщо зі зброєю проблем не буде і Конгрес буде стабільно "виписувати чеки". Але чи буде він це робити?

Не забуваймо про "старий добрий" ядерний шантаж, який Росія може застосовувати постійно.

Рекомендуємо Запрошення до капітуляції: чи справді Путін готовий до переговорів

Словом, говорити про те, що "Україна буде захищена від окупації без НАТО" – це лукавство. Вона, звісно, може бути захищена, але це тоді буде надзвичайно мілітаризована, ядерна та мобілізована держава. Такий сценарій Штатам, мабуть, теж не дуже сподобається.

Бажання зрештою сторгуватися з "бункерним дідом" читалося давно. Наприклад, у ситуації з забороною бити по російській території, яку раптово обмежено зняли. Офіційна мотивація – вони бояться ядерної війни. Але чомусь у 2022 році обстріл російської території з HIMARS – це точно була ядерна війна, а в 2024 році – вже ні. Що змінилося? Географічне розташування Бєлгородської області? Чи надійшла телеграма з Кремля з дозволом?

Негативний відбиток на репутації США

Загадаймо осінь 2022 року, коли після визволення Херсону тодішній голова Комітету начальників штабів США Марк Міллі раптом заговорив про потребу переговорів, що тоді не дуже зрозуміли українці.

Для США все було логічно. Провчили трохи росіян? Можна уже торгуватися, шукати баланси, компроміси тощо. Не треба розвивати успіх, бо раптом режим "бункерного діда" завалиться і запустить деструктивні процеси в державі. А цю державу ще треба "демократизувати" (номінально), запускати "перебудову" та повертати до світової торгівлі.

Українці не хочуть компромісів? Можна затримувати все, що обіцяли раніше. Росіяни використали час і посилились завдяки новим союзам? Добре, дамо щось українцям для протидії, щоб трохи стримали, але сильно не вважали себе непереможними та через деякий час почали схилятися до компромісів. Росіяни знову атакують? Добре – давайте українцям ATACMS.

Хоча мені здається, що подібні історії, які відбувалися на тлі регулярних заяв про "повну підтримку України" і "тотальну солідарність з українським народом", лише негативно позначалися на репутації США. У першу чергу – серед різноманітних сумнівних режимів. Іран вже не боїться напряму обстрілювати Ізраїль, Китай підбирається до Тайваню, а північнокорейський Кім усе агресивніший у своїй риториці, особливо після того, як із російською допомогою прорвав ембарго від ООН.

Важливо Росія ніколи не стане добрим сусідом: як українцям вижити з ворогом під боком

США публічно взяли на себе відповідальність за підтримку України і дуже голосно про неї кричали, постійно намагаючись непублічно сховатися від цієї підтримки, натякаючи, що "краще б якось домовитися, але щоб наче ви самі хотіли домовитися, а ми просто поважаємо вашу позицію".

У підсумку – вони лише самі руйнували свою репутацію. Численні автократії, які очевидно розправляють плечі, не дадуть збрехати. Нам, звісно, від того не легше, і ми все одно залежимо від допомоги США. І без цієї допомоги точно було б набагато гірше. Але називати речі своїми іменами все ж варто, зокрема для дискусій з США, які очевидно несе не в той бік, але вони вперто відмовляються це визнавати. Нам вони, звісно, нічого пояснювати не повинні, а своїм громадянам? Ще й у рік виборів? Як бажання врятувати режим диктатора-психопата негативно позначилося на світовій стабільності?