Які часи, такі й винаходи

Зварили кріплення та придумали гідравліку. Приціл виміняли у сусідів із "сухопутки", а ракети віджали у російської армії. Тепер цей ГАЗ-66, названий на честь командира з позивним "Бабай", виконує роль тієї самої РСЗВ, якої в територіальної оборони начебто не має бути.

Про головне Як путінський режим наближається до катастрофи

У сусідній бригаді механіки чаклують із зенітною гарматою С-60. Її прийняли на озброєння 70 років тому – літаки тоді літали повільно та невисоко. Складські залишки з початком війни віддали в ТрО, і тепер бійці ставлять ці гармати на КРАЗи.

Запорізька тероборона тим часом робить "тачанки". Трофейні великокаліберні кулемети ставлять на пікапи – разом із чорним "махновським" прапором. Культ Нестора Івановича тут не приховують, і кожен борт названий на честь "батька". "Махно-1", "Махно-2" і так далі.

Феномен добровольців

Те, що вважалося недоліком тероборони, за кілька місяців війни стало її гідністю. За вісім місяців в армії я побачив директорів приватних клінік, які пішли начмедами до бригад. Весільних фотографів, які стали аеророзвідниками. Промислових альпіністів, які споруджували систему відеоспостереження вздовж лінії фронту.

"З хороших підприємців виходять хороші командири", – цю фразу я чув тричі. Вперше – від комбата на Сіверському Донці. Вдруге – від сержанта розвідвзводу на Гуляйпольському напрямку. Втретє – на Харківщині, від 88-го номера у списку українського Forbes. Всі троє були на своєму місці й усі до війни займалися бізнесом. Тому я не сперечався.

За останні вісім місяців українська армія зросла втричі. На одного кадрового припадає приблизно двоє мобілізованих. Свіжа кров із "цивілки" зробила зі Збройними Силами дві речі. По-перше, засунула на другий план "стройовщину" з усіма її атрибутами. По-друге, наситила ЗСУ небаченим рівнем цивільних компетенцій. Люди, яким ніхто не встиг пояснити, що так не можна, почали масово створювати речі з категорії "а що, так можна було?".

Варте уваги Про що Гіркіна мають допитувавти батьки дівчаток з Бучі

Рекордсмени з виробництва "понтів"

Ймовірно, у Росії мріють про те, що щось подібне зробить з їхньою армією оголошена мобілізація. І якщо окупанти обзаведуться суб'єктними командирами, горизонтальними зв'язками та мотивацією, то можливо. А поки всього цього немає – російська "дивозброя" ризикує сточитися об українську оборону. І жодного перебільшення у слові "дивозброя" немає.

Кремль сприймає мобілізацію як таке собі "Wunderwaffe". Як щось здатне переламати хід бойових дій. Як те, що остаточно переведе "спецоперацію" до категорії "війни". У межах придуманого самою ж Росією міфу, вона якщо й здатна програвати, то лише коли воює "не насправді". А коли "насправді" й для захисту того, що оголошено "батьківщиною", – приречена перемагати.

Не пропустіть Як путінську Росію позбавити "ядерної палиці"

Цікаво. Європа десятиліттями звикала боятися російської армії. На вівтар "миру" готові були класти будь-які поступки. Але в 2022 році виявилося, що єдине, в чому Росія досягла успіху, – це виробництво "понтів". А ситуацію на полі бою змогли змінити навіть кількадесят західних РСЗВ. Які, до того ж, працюють в Україні з обмеженим функціоналом у дальності.

А що було б, опинись в українській армії західні ракети? Американські танки? Німецька ППО? Що думають тепер про майбутнє всі, хто в Москві марив кидком до Ла-Маншу? Російська армія продовжує бути загрозою, але перестала бути страшною. Вісім місяців тому на нас напала в'язниця. У спробі обнулити наше майбутнє вона потроху скасовує своє.

Актуальне – Україна почала розробку далекобійної зброї: дивіться відео