Журналісти сайту 24 каналу поспілкувалися про це з громадянином Казахстану Дюсембiном Жасуланом (позивний "Джаз"), який отримав орден "За мужність" у російсько-українській війні. Про боротьбу всіх пострадянських народів, імперіалізм росії, знищення націй, найважчі бої в російсько-українській війні – читайте в ексклюзивному інтерв'ю.

Актуально Розвідка з неба вдень та вночі: які супердрони допоможуть знищити окупантів в Україні

Шлях на війну

Коли ви почали воювати в російсько-українській війні?

У вересні 2021 року я ухвалив тверде рішення підписати контракт зі Збройними Силами України. У грудні я вже потрапив на нульову позицію в Новотроїцьке Донецької області. З того часу я вже зіштовхнувся з окупантами та їх агресією. Але відповідати нам тоді ще не було можна, бо це вважалося провокаціє рф.

Повномасштабна війна почалася для всіх 24 лютого, для нас – 17 лютого. Щоб легко прорвати кордони, росіяни почили обстрілювати "Градами" і мінами блокпости та наші украпленні позиції. 24 лютого вони просто зайшли, для них це було на кшталт легкої прогулянки. Знову ж таки, вони нас знищували, а нам не можна було давати відповідь, бо Україна не хотіла вестися на провокації.

Боєць Дюсембiн Жасулан, позивний "Джаз" / Фото надане українським захисником

"Я пробився і потрапив у найелітніші війська"

Що вас мотивувало стати на захист України?

Ще у Казахстані я був жертвою впливу пропаганди. Є свідомий патріотизм, а є наївний. У 2011 році, коли люди у столиці платили кошти, щоб не йти в армію, я почав навпаки просити взяти мене. У військкоматі всі були здивовані. Адже навіть за законом я мав право не служити, бо я є єдиним годувальником у родині.

Я пробився і потрапив у найелітніші війська – єдину бригаду морської піхоти у Казахстані. Я прослужив на Каспійському морі рік з честю та гідністю. Я багато для себе тоді засвоїв і вже тоді розумів, що, мабуть, повернуся до "життя військової форми".

Але служба у Казастані мене не вражала. З 2015 року я приїжджав до України і все більше закохувався у цю прекрасну країну. Одного разу я зробив вибір: якщо їй буде загрожувати небезпека, то я готовий пожертвувати життям, щоб зробити внесок у майбутнє цієї держави.

"Казахстан побудований на такій системі, що ти завжди будеш рабом"

Чому служба у Казахстані не вражала?

Колись я почав розуміти, що у мене немає майбутнього у Казахстані. Я почав відчувати, що я на своїй землі, але не там, де мені потрібно бути. Я відчував, що не можу вільно дихати, що постійно на мене давить щось морально. У тому місці, де я служив, мені як хорошому військовому пропонували залишитися за контрактом.

Але вже тоді я зрозумів, що Казахстан побудований на такій системі, що ти завжди будеш рабом, у якого немає ніякої свободи. І якщо ти захочеш її, то ти або безслідно зникнеш, як це часто у нас буває, або тебе просто посадять. І в мене був вибір – почати боротьбу за свободу там та безслідно зникнути, або прожити заради чогось великого та продовжувати вдихати запах свободи.

"У мене був вибір – почати боротьбу за свободу там та безслідно зникнути" / Фото Аліни Туришин, 24 канал

У 2014 році я вперше почав чути щось про Україну. До цього я ніколи не цікавився нею, мені було все одно. Знав з географії, що є росія, білорусь, Україна та інші слов'янські країни. З боку рф була сильна пропаганда, яка постійно говорила, що ми всі брати-слов'яни. Коли я дивився новини про події Революції Гідності, то бачив спотворену версію.

"У 2015 році, я, мабуть, вперше почав думати вільно"

У Казахстані дуже великий вплив російських ЗМІ. Саме тому кількість "ватників" зараз там також не маленька. Я дивився ці медіа і складалося враження, що в Україні дуже жахливе життя, що там система збудована ще гірше, ніж у Казахстані, що там жорстокі люди.

Я сам народився у регіоні, де всі розмовляють російською мовою. І я принципово не хотів розмовляти казахською мовою. Так вважалося і було так прийнято, якщо ти розмовляєш рідною мовою, то ти "колгоспник". І тоді під дією пропаганди, я думав: "Як в Україні можуть забороняти розмовляти російською мовою?"

Як тільки закінчився Майдан – я придбав квиток і вирішив подивитися, що це за країна особисто. Прилетів та закохався в неї. Я зрозумів, що я був жертвою пропаганди, що мене обдурили і дуже жорстоко. І тоді, у 2015 році, я, мабуть, вперше почав думати вільно.

"Я готовий пожертвувати життям, щоб зробити внесок у майбутнє цієї держави" / Фото Аліни Туришин, 24 канал

"Все своє існування росія страждала шовінізмом та духом імперіалізму"

Які спільні проблеми ви б могли назвати для всіх пострадянських країн через вплив росії?

Єдина головна проблема, яку я бачу, – принцип "моя хата з краю", коли байдуже, що відбувається у країні та у твого сусіда, аби тільки в тебе все було добре. Коли багато хто не хоче бачити правду.

росія – це не лише країна-агресор чи терорист. Все своє існування вона страждала шовінізмом та духом імперіалізму. Хоча вони переписали свою історію і вся країна побудована на відібраних землях. Кубань та Бєлгород – колишні землі України, Астрахань, Омськ, Оренбург – колишні землі Казахстану, є колишні землі Японії, Грузії і так далі.

Ця країна настільки зненавиділа весь світ, розуміючи, що розумні люди вважають фейком її та її історію, що вирішила задати тон та переписати її.

"росія – це не лише країна-агресор чи терорист" / Фото надане бійцем

У Казахстані я, мабуть, став одним з головних кураторів "антиватників". Після розпаду СРСР, у країні, де я народився, за кількістю найбільшою нацією є казахи, другою – росіяни, третьою – українці. І дійсно там (у Казахстані – 24 канал) є одиниці росіян, які люблять культуру цієї держави та вважають себе казахами. Більшість з них мають дух імперіалізму. Вони вважають, що це ми приїжджі на своїй землі.

Як змінилися настрої у населення та політика Казахстану після вторгнення росії в Україну?

Навіть до повномасштабної війни з Україною у нас почався певний рух. Було таке, що російський депутат дозволяв собі сказати, що "ми одного разу повернемо Казахстан". Хтось з російських політиків говорив, що "Північний Казахстан – споконвічно земля рф", хтось говорив, що за те, що ми запроваджуємо казахську мову – на нас підуть війною.

Такі цитати накопичувалися і люди морально почали віддалятися від росії, хоча раніше вважали її братською країною. Це вплив сильної пропаганди, що росія – великий брат. Після вторгнення рф в Україну, 90% справжніх казахів почали "топити" за Україну, вони волонтерять, постять важливі новини. І "ватників" у Казахстані це злить і вони намагаються з цим боротися по-своєму.

"Русофобія притаманна зараз всьому світу" / Фото Аліни Туришин, 24 канал

Що стосується нашого президента, то я взагалі не вважаю його нашим лідером. Це фейковий президент, якого народ не обирав. Умови були такими, що поки Назарбаєв відійшов від влади, Токаєв мав очолювати владу. А потім зробили псевдовибори та знищували конкурентів. І ця людина, яка у січні розстрілювала свій народ, називала людей терористами, запросила російську армію для того, щоб вбивати казахів.

А потім він заявляє, що не визнає так звані квазіреспубліки в Україні й деякі українці від нього фанатіють через це. Це обурює, бо це був лише хороший маркетинговий хід. Адже його дружина – громадянка росії, а його діти проводять свій час у рф.

Розкажіть про 24 лютого. Яким цей день був для вас?

У нас розділилися люди на два табори. Одні вірили в те, що ніякого нападу не буде, що це все – провокації. Але коли розвідки Британії, США почали зливати у мережу фото з великою кількістю російської техніки, тоді я і мої побратим почали розуміти, що щось не так.

Були і скептики серед нас, які вважали, що це просто фейк і ніякої війни не буде. Коли 17 лютого полетіли перші міни, ми намагалися сприйняти це як звичайну ситуацію, яка була останні два роки. Але темп обстрілів ріс. І коли біля села Новотроїцьке один з батальйонів почав зазнавати великих втрат ще до 24 лютого, то ми вже почали розуміти, що путін нападе.

Дюсембiн Жасулан / Фото надане бійцем

"З 90 людей вижило 26. Але наказ ми виконали"

Який бій для вас був найважчим?

Є багато моментів, які будуть спливати після війни. Був момент, коли ми тримали кругову оборону довкола Волновахи. росіяни прорвали її з одного боку. Ворог зайшов всередину, а у нас всі сили були розраховані на окраїни міста. Ми закріпилися, але окупанти почали руйнувати нас зсередини й це був колосальний крах. Тому треба було відступати.

Люди гинули кожну секунду і якщо б вчасно не було ухвалено рішення, то ми б втратили ще більше. У нас був єдиний коридор, який постійно прострілювали росіяни. По нас стріляли з шести мінометних гармат. Коли ми перебігали залізничну дорогу – там сидів кулеметник, який також нас розстрілював, як у тирі. Було дуже багато втрат.

Втомлені та виснажені ми закріпилися у селі Волноваха, розуміючи, що через день – два до нас прийдуть росіяни з танками та БМП. У нас були дві одноразові американські РПГ та автомати, більше нічого.

Дюсембiн Жасулан отримав орден "За мужність"

Силою духу ми виконали наказ і нас з кінцями розбили у селі Володимирівка, але далі ми не дали їм пройти. Мені дали під командування 90 людей. У селі був міст, у якому дірка. Тому техніка на колесах не могла пройти, а будь-яка гусенична – могла. Я пройшовся по своїй половині села, яку ми зайняли і знайшов автомобіль "КрАЗ". Я підбіг до своїх солдатів і знайшов того, хто може водити. Ми загнали його так, щоб ні один танк, ні один БМП не зміг посунути цю техінку. Наше завдання полягало в тому, щоб ворог не зайшов у село через цей міст.

Але, враховуючи, що по нас били здалеку, з 90 людей вижило 26. Але наказ ми виконали. Бій був страшний. Тоді ми побачили, що попереду йде "м'ясо" з псевдореспублік.

А за ними, в тилу, ховалися кадировці. Ці люди в чорному розстрілювали своїх, хто намагався втекти з поля бою. У всіх боях ми мали перевагу, поки не закінчилося озброєння при виході з Волновахи. У нас не було допомоги. І незрозуміло, хто віддав наказ у Володимирівці зустрічати з одними автоматами росіян та кадировців з їх технікою.

Маєте на увазі, що важкого озброєння не було?

У нас нічого не було. Залишилися дві американські одноразові труби й автомати. Ми зайняли головну дорогу. Техніка не могла пройти, але БМП-2 працювала по нас на відстані. У той день я отримав поранення середньої важкості та потрапив у госпіталь з трьома осколками. А багатьох побратимів тоді поклало. Ми виконали наказ "кулаком проти танка".

"Люди в чорному розстрілювали своїх, хто намагався втекти з поля бою" / Фото надане українським захисником

Як проходила ваша реабілітація?

Найстрашніше – це не осколки, а гостра контузія. Я не давав контролював далі свою поведінку. Мені навіть згадувати було страшно про це. З правого вуха біля двох днів текла кров. Із зіницею ока також щось було не так. Постійний шум у вухах супроводжував мене близько тижня. Коли я потрапив у шпиталь, то там робили акцент на руку, де осколок увійшов прямо у кістку. При будь-якому русі я втрачав свідомість від шокового болю.

Потім я відчув у себе в голові якусь гулю. Коли лікарі почали детально перевіряти, то знайшли там ще два осколки. Спочатку вони думали, що це просто все рвані рани, бо в мене було посічене все лице. Реабілітацію я пройшов швидко – за 11 днів, бо я рвався у бій. Я повернувся у бій та продовжив війну.

Важливо Ціль путіна, "скринька Пандори" та закінчення війни в Україні: інтерв'ю з главою МЗС Естонії

"Юридично я зараз не захищений"

Чи можете ви повернутися у Казахстан? Вам нічого там не загрожує через те, що ви воюєте проти росії?

Народ Казахстану задумався, чи воюють казахи на стороні України. Тому що з боку росії почали з'являтися ролики, де казахи масово їдуть у російській формі воювати за рф. Вони виросли при владі путіна, тому вони виросли зазомбованими. Так сталося, що опозиціонер Назарбаєва почав постити мої ролики. Я став з'являтися в мережі і казахи начали підтримувати ідею, що я борюся на боці правди.

Це все набирало оберти й, звісно, спецслужби Казахстану й влада не змогли промовчати. Враховуючи той факт, що я завжди був опозиціонером. І на офіційному сайті одного з відомств опублікували, що відкрили кримінальну справу на громадянина Казахстану, який бере участь у російсько-українській війні. Після цього всі новинні медіа почали публікувати мої фото. Однак, вони не можуть відкрити кримінальну справу, поки я не буду особисто там.

У Казахстані мене чекають та шукають. За неофіційною інформацією, яку я дізнався, дорога мені до Посольства Казахстану в Українi не схвалюється, бо тут є люди, які працюють над тим, щоб повернути мене туди. Мені загрожує десять років ув'язнення. Юридично я зараз не захищений.

Українському захиснику Дюсембiну Жасулану загрожує десять років ув'язнення у Казахстані за участь у російсько-українській війні / Фото Аліни Туришин, 24 канал

Ви плануєте отримати громадянство України?

Однозначно. Для цього треба свідома відмова від громадянства Казахстану, до чого я вже прийшов. Я вже доказав кров'ю і тілом, що я присягнув Україні. Також є свої юридичні моменти.

Коли почалася війна, ми всі намагалися зберегти найважливіше. Я возив з собою пакет всіх документів. Але техніку, де вони були, підірвали. І все згоріло на війні. Щоб запустити процес отримання громадянства України, мені треба мій закордонний паспорт. А для цього мені треба звернутися у Посольство Казахстану в Україні.

"Україна стане доказом того, що можна добитися величі, борючись за свободу"

Що для вас означає свобода?

Це вже філософське питання. Живучи у системі Казахстану, нам, мабуть, не всім дозволено думати по-філософськи. Бо це наштовхує на те, що починаєш ставити питання. Для мене свобода – це коли у мене є право вибору у всьому. Риба гниє з голови, і система робить так, що ти мусиш працювати, як білка у колесі. Для мене свобода – це хотіти жити кожен день. Я зараз на війні, і якщо навіть моє життя обірветься, то я буду знати, що люди можуть собі дозволити дихати вільно.

На вашу думку, після перемоги України зміниться ситуація у Казахстані?

Я думаю, що ситуація зміниться у всіх колишніх республіках СРСР. Коли у 2020 році народ Білорусі намагався боротися за демократію, там був "путінський почерк", коли людей розстрілювали як м'ясо. Так само було в січні 2022 року в Казахстані і у 2014 році на Майдані в Україні. Це і є обмеження свободи та вплив росії на всі ці народи.

Нам головне – вже розірвати цю імперію, яка ніколи не буде давати вільно дихати ні українцям, ні казахам, ні білорусам. Перемога України буде яскравим прикладом для всього світу. У Європі на всьому континенті вона стане найсильнішою державою. Україна стане доказом того, що можна добитися величі, борючись за свободу.

А казахи дуже ментально схожі до українців. Тому першими, хто з кінцями буде рвати зв'язки з росією, стане саме Казахстан.

Також цікаво – путіну відчайдушно необхідне припинення вогню: дивіться відео