Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Втрати України на Донбасі у травні: що відомо про 9 загиблих військових

      У травні на Донбасі загинули 9 українських військових
      У травні на Донбасі загинули 9 українських військових / Колаж 24 канал

      У боях на Донбасі у травні загинули 9 українських військових: 6 – на Донеччині і 3 – на Луганщині. Окрім того, протягом місяця 39 захисників України зазнали поранень на передовій.

      Денис Козьма "Дід" загинув 1 травня під час бойового виходу в районі окупованого Докучаєвська на Донеччині поблизу села Миколаївка. За офіційною версією, боєць зник у ході переслідування резервною групою диверсантів противника, яка під прикриттям туману намагалася непомітно подолати смугу забезпечення.

      Читайте також: Спостерігачі показали озброєння бойовиків біля житлових будинків на Донеччині: відео

      Тіло Козьми проросійські бойовики передали українській стороні 8 травня. Боєць народився у Приозерному 1987 року. З дитинства займався футболом у спортивній школі, був активним учасником ультрас-руху одеського "Чорноморця".

      Денси Козьма Дід Донбас втрати травень 2019
      Денис Козьма "Дід"

      Іван Сакаль – командир взводу розвідки 137-го батальйону 35-ї бригади морської піхоти – не дожив 2 місяці до свого 25-річчя. 1 травня він зазнав важкого поранення разом з 2 побратимами під час бою біля села Миколаївка на Донеччині в районі окупованого Докучаєвська. С

      Читайте також: Військові, які разом з немовлям перебувають на фронті: зворушливі фото та відео

      Сакаль був евакуйований, однак помер 6 травня у реанімації лікарні в Дніпрі – після 5 діб перебування в комі і декількох операцій.

      Сакаль народився 1994 року в селі Завадівка на Львівщині. У 2014 році вступив на військову службу за контрактом. Служив у комендатурі охорони і обслуговування ВМС ЗСУ. З 2015 року – в морській піхоті, головний сержант взводу. Навесні 2019 року була третя ротація бійця в зону бойових дій на Донбасі.

      Іван Сакаль загинув на Донбасі
      Іван Сакаль

      Сергій Дрогин "Скіф" – командир відділення 2-ї "афганської" роти 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53 омбр. Боєць загинув 7 травня на спостережному посту на Горлівському напрямку біля селища Южного на Донеччині від вогнепального поранення зі снайперської зброї. У нього залишилися батьки, сестра, дружина.

      Сергій народився 1986 року в Сєвєродонецьку Луганської області. У школі захоплювався комп'ютерами, веслуванням, пейнтболом і спортивним орієнтуванням. Працював адміністратором у комп'ютерному клубі, після армії був продавцем. У 2010 році проходив строкову службу в 703-му окремому полку оперативного забезпечення на Львівщині.

      У бойових діях на Донбасі бере участь з 2015 року. Був військовим медиком, потім снайпером. Після навчань на полігоні став командиром відділення.

      Сергій Дрогин Скіф ЗСУ втрати Донбас травень
      Сергій Дрогин

      Володимир Коваль – старшина, командир десантно-штурмового відділення 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Боєць загинув від вогнепального поранення в шию під час нічного обстрілу поблизу села Павлопіль.

      Народився 1967 року в родині військових у Казахстані. Після 8 класів школи разом з родиною переїхав у Херсон. Після строкової служби в армії Коваль працював у херсонській міліції (до 1997 року). У 1999 переїхав у Хмельницький, займався бізнесом.

      У 2015 році був призваний по мобілізації в прикордонні війська. Згодом служив у 92-й окремій механізованій бригаді ЗСУ. Підписав контракт на службу в ДШП (79 ОДШБр). У Володимира залишилися дружина і доросла донька-військовослужбовець Нацгвардії.

      Володимир Коваль загинув на Донбасі у травні
      Володимир Коваль

      Антон Безверхний "Пітбуль" – 25-річний гранатометник 46-го окремого батальйону спецпризначення "Донбас-Україна" 54 омбр ЗСУ. Військовий загинув 14 травня в районі Новозванівки на Луганщині від кулі ворожого снайнера. Боєць був земляком, напарником і близьким другом Яни Червоної "Відьми" – військової, загиблої 2 квітня внаслідок мінометного обстрілу на спостережному пункті під Новозванівкою.

      Безверхний народився 1994 року в Харкові. Навчався у спеціалізованій школі-інтернаті "Ліцей "Міліціонер", захоплювався юриспруденцією. Був активістом ГО "Вірне серце". На контракт до ЗСУ прийшов у 2018 році. У лютому 2019 року був нагороджений відзнакою начальника Генштабу.

      Антон Безверхий Пітбуль
      Антон Безверхий

      Василь Джус – прапорщик батальйону зв'язку 114-ї бригади тактичної авіації повітряного командування "Захід" ПС ЗСУ. Він загинув 16 травня в результаті потрапляння ворожої міни в траншею українських військових у селищі Водяне на Донеччині. Зв'язківця з авіабригади відправили на посаду навідника до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

      Джус народився 1974 року в селі Букачевська Слобода на Івано-Франківщині, жив у Києві. Пройшов строкову армійську службу в Житомирі. Повернувшись додому, працював охоронцем, їздив на заробітки до Польщі. Влітку 2018 року пішов до війська. У червні 2019 року боєць повинен був повернутися додому. У нього залишилися матір і донька.

      Василь Джус
      Василь Джус

      Роман Досяк – військовий 10 ОГШБр – отримав кульове поранення 18 травня під час бою поблизу Кримського на Луганщині. Пораненого бійця відправили санавіацією з тяжкою черепно-мозковою травмою до лікарні Дніпра. Медики боролися за життя Досяка кілька діб, але поранення виявилося надто важким: куля потрапила солдату в чоло над правим оком і вийшла з лівого виска. Через 5 днів, ввечері 22 травня, боєць помер.

      Досяк народився 1970 року у Львові. В останні роки мешкав у селі Ліщин на Львівщині. У вересні 2018 року підписав контракт з ЗСУ, служив на посаді стрільця-помічника гранатометника 1-го взводу 2-ї роти 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірничо-штурмової бригади ЗСУ. Романа поховали на Личаківському цвинтарі у Львові.

      Роман Досяк
      Роман Досяк

      Олександр Пузіков – боєць 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Військовий загинув 24 травня в Донецькій області невдовзі після свого 33-річчя. В Олександра залишилися матір, дружина і маленький син.

      Боєць народився 1986 року в Нікополі Дніпропетровської області. З 2004 по 2013 рік проходив військову службу в Дніпрі на посадах водія, командира відділення, заступника комвзводу, старшини роти. У 2008-2009 роках служив у складі українського миротворчого контингенту в Косовому. З початком боїв на Донбасі повернувся в армію. У березні 2019 року знову підписав контракт зі Збройними силами.

      Олександр Пузіков
      Олександр Пузіков

      Борис Степанченко – сапер 1-го відділення інженерно-саперного взводу 2-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. 27 травня під час перевірки мінно-вибухових загороджень перед переднім краєм оборони одного з механізованих підрозділів у районі міста Попасна групу саперів, у складі якої був Степанченко, атакувала ДРГ противника. Зав'язався бій, в ході якого українські сапери знищили 2 і поранили 2 проросійського бойовика. Однак Степанченко зник без вісті. Через 2 дні в результаті спільної роботи моніторингової місії ОБСЄ і групи "Евакуація 200" його тіло виявили та евакуювали на тимчасово окуповану територію.

      31 травня бойовики за посередництвом місцевих ветеранів-"афганців" передали останки Степанченка українській стороні.

      Народився 1984 року і проживав у селі Самійлівка Донецької області. У липні 2018 року підписав контракт з ЗСУ. У загиблого залишилися батьки, сестра, дружина і двоє дітей.

      Джерело: 24 канал
      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин

      Читай новини навіть без інтернету

      Завантажити

      Читай новини навіть без інтернету

      Залиште відгук