Проте, незалежно від політичного курсу нової американської адміністрації, Європа вже демонструє позитивні ознаки суб'єктності, які засвідчують важливу тенденцію. ЄС надалі буде надійним союзником і опорою, яка виключатиме сценарії кулуарних домовленостей з Росією в обхід української позиції. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.
До теми Світ все більше схвильований перетворенням українських дітей у російських солдатів
Підстави для таких позитивних оцінок
По-перше, активізація традиційних українських союзників. З січня 2025 року головування у Раді ЄС розпочне Польща. 19 листопада міністр закордонних справ країни Радослав Сікорський зібрав у Варшаві колег з Франції, Німеччини, Італії, уповноважених представників з Великої Британії та Іспанії та нового Єврокомісара у зовнішніх справах Каю Каллас. Ключовий меседж – в Європі формується чіткий союз, спрямований на посилення безпеки, збільшення інвестицій в оборонний сектор та прихильний до лінії підтримки України.
Можна очікувати, що Польща активно слідуватиме вказаному політичному курсу та стимулюватиме Європу до рішучіших дій. Адже, це не тільки в інтересах Києва, але й серед стратегічних цілей Варшави, тому будь-які інші питання не стануть на заваді союзництву.
По-друге, є послідовна позиція інших впливових представників європейського політичного істеблішменту. Зокрема, президента Франції Еммануеля Макрона. Він системно відправляє чіткі політичні сигнали: французька сторона не підтримуватиме мирні ініціативи чи неофіційні перемовини, якщо в їх основі не лежатиме політична воля України та чіткі гарантії безпеки, які не дозволять повторної ескалації;
По-третє, сприятлива внутрішньополітична кон'юнктура в інших європейських країнах. Кампанія праворадикалів і євроскептиків, які так активно підтримують російські спецслужби, не досягла очікуваних результатів.
В Нідерландах та Австрії, де популістичні політсили формально перемогли на парламентських виборах, вони не змогли сформувати коаліції на основі власних принципів і виборчих програм. У першому випадку одіозного нідерландського політика Герта Вілдерса поставили в чіткі рамки, а тому він не зможе змінити курсу на підтримку України. У другому випадку, Австрійська партія свободи взагалі може залишитись за межами коаліції, оскільки ніхто не має намірів домовлятися з нею.
Читайте також Я крапля в океані: як три слова демонструють ключову відмінність між українцями та росіянами
У Франції послідовники Марін Ле Пен провалили дострокові вибори і хоча формально та опосередковано допомогли з формування уряду, та вони не матимуть вирішального впливу на зовнішньополітичний курс країни.
У цілому, попри збільшення праворадикалів у Європарламенті за результатами виборів у червні 2024 року, вони перебуватимуть далеко від центрів прийняття рішень та не визначатимуть політику ЄС.
Є підстави вважати, що сприятливо для України пройдуть вибори у лютому 2025 року у Німеччині. З високою ймовірністю, ХДС здобуде перемогу та очолить переговори про коаліцію й у партії буде достатньо варіантів для її створення.
Проросійська "Альтернатива для Німеччини" може здобути більше голосів від попередніх показників, але не матиме змоги конкуруватиме за створення більшості. Потенційно новий канцлер Фрідріх Мерц виглядає як оптимальний кандидат, який може зайти далі у підтримці України, ніж завжди стриманий Олаф Шольц. Ймовірно, він діятиме рішучіше в питанні постачання Україні TAURUS, а також скорегує позицію Німеччини щодо підтримки українського вступу до НАТО.
По-четверте, в ЄС з'являється розуміння того, що інвестиції в оборону і підтримка України – це єдиний засіб зупинити війну, убезпечити себе та стримати російську загрозу. Без стабільної України з чіткими гарантіями безпеки не вдасться забезпечити стабільність у Європі, а спроба жертвуватиме українськими інтересами в обмін оманливу "заморозку" призведе до нової ескалації.
Зауважте Критично важливо: чому Україні потрібен Єдиний реєстр військовослужбовців
ЄС має показати єдність
До європейських столиць приходить більше усвідомлення того, що Росія може піти далі, а ЄС необхідно брати відповідальність на себе.
Україні необхідно скористатися сприятливою кон'юнктурою для того, щоб зафіксувати європейську підтримку на стратегічну основу.
Українська дипломатія має активізувати зусилля щодо створення стійкого партнерства з країнами Балтії та Скандинавії, які завжди лобіюватимуть українські інтереси, розвивати сталі зв'язки з країнами Веймарського трикутника – Німеччиною, Францією та Польщею, що в сумі дозволить забезпечити тривалий і чіткий проукраїнський політичний курс ЄС. У такому випадку голоси керівників Угорщини і Словаччини залишатимуться на другому плані й вони будуть змушені слідувати підходам проукраїнської коаліції.
Головне, що в адміністрації Дональда Трампа побачать єдину і суб'єктну позицію ЄС, що додатково переконуватиме американського президента у недоцільності зменшення значення взаємно вигідного союзництва.
В такому випадку, ЄС не "здасть" Україну, а разом з нею цього не зроблять і США.