Чому загинула юристка, яка боролася за справедливість, і чи покарають винних – в матеріалі сайту "24".

Правда вбиває

Нагадаємо, Ірина Ноздровська добивалася справедливості правосуддя через загибель своєї сестри Світлани Сапатинської в аварії на Київщині, яка сталася 30 вересня 2015 року. У скоєнні ДТП звинуватили Дмитра Россошанського, який був у стані наркотичного сп’яніння. Якби не активна діяльність Ноздровської, винуватець у смерті її сестри уникнув би відповідальності. Його взявся "відмазувати" родич, який тоді був суддею Вишгородського району. Зв’язків навіть у районного судді вистачило б, аби зам’яти справу. Втім, втручання Ірини Ноздровської призвело до широкого розголосу і завадило цим планам. Россошанський отримав сім років ув’язнення.

Читайте також: На тілі вбитої Ноздровської виявлено ДНК Россошанського

Звичайно, родичі і друзі злочинця вважали, що Россошанський ні в чому не винен, і почали готувати апеляцію. Паралельно залякуючи Ноздровську і її близьких. Батько Дмитра Россошанського – Юрій – на суді відверто погрожував Ірині Ноздровській фізичною розправою.


Ірина загинула тому, що хотіла справедливого правосуддя

Читайте також: У поліції розповіли, які докази дали підставу для арешту Россошанського

Сама Ірина робила все, щоб апеляцію Россошанського відхилили. Цілком імовірно, що це стало мотивом для її вбивства. Тіло Ірини Ноздровської знайшли 1 січня в річці Кізка на Київщині. За підозрою у вбивстві затримали батька винного в смертельній ДТП Юрія Россошанського. За інформацією нардепа Антона Геращенка, 29 грудня Юрій Россошанський випадково зіткнувся з Іриною Ноздровською на зупинці громадського транспорту в селищі Демидів. Між ними виникла суперечка, він вихопив саморобний ніж і вдарив ним у горло Ірину Ноздровську, Після цього на плечах виніс тіло правозахисниці з місця злочину і втопив у річці. За словами Геращенка, Юрій Россошанський люто ненавидів Ноздровську, оскільки вона перешкоджала виходу його сина Дмитра з СІЗО за амністією.

Читайте також: Саакашвілі зробив несподівану заяву щодо роботи вбитої Ноздровської

Поліція напружилась, але ненадовго

Оперативне затримання підозрюваного в жорстокому вбивстві свідчить, що правоохоронці можуть досягти реальних результатів, якщо сильно постараються. Хоча про конкретні результати можна вже буде говорити після суду. Та суспільний резонанс і незадоволення західних партнерів України – США і ЄС – загибеллю правозахисниці, схоже, змусили Міністерство внутрішніх справ і Національну поліцію кинути всі сили на пошуки вбивці. Крім того, як цинічно це не звучить, але, як зазначив директор центру суспільно-інформаційних технологій "Форум" Валерій Димов, у влади все ж існує відчуття небезпеки. Тому в конкретному випадку буде навіть конкуренція серед правоохоронців, щоб здобути собі лаври "перемоги" у розкритті злочину.

Справа вбивства Ірини Ноздровської не зачіпляє інтереси владної верхівки. Тому віддати підозрюваного на поталу суспільству для справедливого покарання не складає небезпеки для влади. Але зараз ми бачимо агонію старої системи, політичної і правоохоронної зокрема, не спроможної мати лідерські якості, яка гальмує розвиток суспільства,
– наголошує Димов.

На думку журналіста Олега Єльцова, затримання вбивці – точковий момент. Насправді рівень розкриття злочинів становить близько 10%. І це все, як кажуть професіонали, так звані очевидні злочини. Коли після заяви потерпілого, треба прийти на вказане місце і затримати злочинця.


Чи покарають убивцю Ірини Ноздровської?

Показник професіоналізму правоохоронців – реальна статистика, про яку громадськість не знає. Насправді поліція заяви від громадян приймає дуже неохоче, підганяє статистику та інформує, що є падіння рівня злочинності. Але при такому економічному стані і безробітті – це брехня і фальсифікація,
– вважає Єльцов.

Як вважає фахівець, громадським активістам треба було йти не до Київського обласного управління поліції, а до МВС. За словами Олега Єльцова, потрібно вимагати організації роботи поліції, перш за все, відставки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Примітно, що МВС уже намагається кваліфікувати вбивство як ненавмисне, і це може вплинути на пом'якшення вироку. Зокрема, заступник голови Нацполіції В'ячеслав Аброськін вважає, що вбивство правозахисниці Ірини Ноздровської не було спланованим, а сталося через збіг обставин. Але цей "збіг" викликає багато питань. По-перше, наявність ножа в Россошанського-старшого. Тобто виходить, що для українців цілком нормально носити з собою холодну зброю? По-друге, той факт, що він намагався сховати тіло та ще й так, щоб не можна було впізнати жертву, свідчить про злочинний намір і наявність можливого спільника.

Суд Лінча і тотальна прогнилість правоохоронної системи

Вбивство Ірини Ноздровської вкотре показало, що українська правоохоронна і суддівська системи як були корумпованими знизу до верху, так і залишилися попри заяви про "результативні" реформи і люстрацію. Як зауважує журналіст Дмитро Гнап, шокує не тільки жорстокість вбивства, а й те, що Ірину вбила сама владна система. За його словами, Россошанський – не мажор у класичному розумінні. Він їздив на "Ланосі" і живе не дуже заможно. Має дядька – суддю (вже колишнього – "24") райсуду. Але теж не надто впливового.

При цьому, зауважує Гнап, навіть таких не великих впливових зв'язків Россошанському вистачило, щоб поліція провалила його експертизу одразу після ДТП на вживання алкоголю та наркотиків. Її просто не робили. По-друге, прокуратура порушила за провал експертизи провадження проти слідчих поліції. Але навіть не допитала цих слідчих. Бо вважала це недоцільним. По-третє, друзі Россошанського нападали та били Ірину Ноздровську та її доньку. Що встановлено прокуратурою офіційно. Але правоохоронці так і не зарадили вбивству.

Якщо такий не дуже впливовий наркоман зі стажем, як Россошанський, просто завдяки зухвалості та наполегливості, а також організованості дружків-спільників виходив тривалий час сухим із води, то що вже казати про більш впливових зловмисників? Про командирів "чорної роти" "Беркуту", що мали високих покровителів і, зрештою, щасливо уникнули покарання за масове вбивство на Майдані?
– наголошує Дмитро Гнап.


Через бездіяльність влади українці готові власноруч "судити" і "карати"

Небезпека корумпованості владної системи, яка не здатна впоратися з викликами, може призвести не тільки до наростання незадоволення в суспільстві, але й до того, що громадяни переберуть на себе обов’язки держави. Зокрема, затримуватимуть злочинців і чинитимуть своє "правосуддя".

Як нагадує Валерій Димов, такі випадки в Україні трапляються постійно. Зокрема, одному з "тітушок", причетних до трагедії 2 травня 2014 року в Одесі, якого відпустив Чорноморський суд Одеської області, проломили голову. В Нікополі родич загиблого кинув гранату в суді, тому що вважав, що судді не спроможні покарати вбивць його сина або навіть покривають їх. І він вважає, що чинить "правосуддя".

Скільки українці не чули про правосуддя, вони так і не побачили доведених до суду справ і покараних злочинців – як щодо резонансних злочинів, таких, як вбивство Максима Шаповала чи Аміни Окуєвої, так і пов’язаних із корупцією чиновників. Коли люди не бачать покарання, вони можуть чинити суд Лінча. Лінч може отримати українську прописку,
– наголосив Валерій Димов.

Після Революції гідності особливого значення для українців набула справедливість. Через чотири роки громадяни так і не отримали права на справедливість. Більше того, частіше відчувають свою беззахисність, щодня спостерігають, як вбивці і корупціонери лишаються безкарними, а державі байдуже. Якщо влада і далі нехтуватиме своїми обов’язками перед суспільством, то це загрожує втратою довіри до неї. За словами Димова, тоді влада не зможе боротися ні із зовнішніми ворогами держави, ні з корупцією, яка є другим українським фронтом. Тому треба не ефектно говорити і затримувати в прямому ефірі корупціонерів, а нарешті ефективно працювати – доводити до суду і карати злочинців.